Культура стародавнього Китаю

夢(mèng), китайський ієрогліф «сон» є ідеографічним та складається з чотирьох частин. Дві верхні частини (艹) і (罒) разом схожі на форму брів над очима людини.

У 76 томі «Книги ранньої Хань» є фраза, яку можна перекласти як «чорна невдячність», дослівно з китайської вона перекладається як «забути про милість і порушити свій обов'язок».

Люй Дунбінь є одним з Восьми безсмертних, найбільш відомої групи божеств. Його образ в народному фольклорі часто вважається міфологічним, проте насправді Люй був реальною історичною постаттю.

Чжао Куанінь (927—976), відомий як імператор Тайцзу, — засновник династії Сун. Будучи військовим лідером, він об'єднав значну частину Китаю з безлічі невеликих королівств...

Вікові традиції, втрачені на Сході, відновлюються на Заході. Це 9 частина із серії статей, яка розповідає про суть традиційної китайської культури.

Ще за часів Південних і Північних династій (420—581 рр. н.е.) жив собі генерал Сен-ю Чжан. Він був відомий як майстерний живописець.

Лю Гунцюань (778—865 рр.) був в історії Китаю одним із взірцевих майстрів каліграфії. Жив він за часів династії Тан.

В епоху Міжцарської війни* в державі Чу армією керував воєначальник Чжао Сісюй, якого боялися багато вищих чиновників.

Як свідчить легенда, записана в книзі «Історичні нотатки», жив на світі в часи Конфуція незвичайний лікар, якого звали Бянь Цюе. Природа наділила його даром ясновидіння, за що його прозвали лікарем-чудотворцем.

Ідіома «грати на цитрі для корови» (对牛弹琴) бере свій початок із книги «Лі Хо Лунь»*, яка містить роз'яснення буддійських понять. Українською мовою це звучить як «сипати бісер перед свиньми».

У період Воюючих царств (476-221 до н.е.) в державі Чу жив один вельможа. Одного разу після закінчення церемонії поклоніння предкам, він пригостив своїх слуг кубком вина.

У Період Весни та Осені в державі Ці жив такий собі Бао Шуя. Його талант розбиратися в людях допоміг йому зробити кар'єру чиновника і стати відомим. Він все своє життя дружив з Гуань Чжуном.

Китайський ієрогліф 治 (zhì; чжи4) з'явився в писемності в 2200—2100 рр. до н.е. під час правління Да Юя (大禹) або Великого Юя, який впорався з сильними повенями, що заподіювали тяжкі страждання Піднебесній.

Люй не боявся доповідати правду своєму керівництву, а також давати імператорам відверті поради. По відношенню до своїх підлеглих Люй проявляв доброту і терпимість. У Китаї його вважають шляхетним прем'єр-міністром.

У часи династії Західна Цзінь (265—316 н.е.) місто Лоян (洛阳) було столицею Китаю. Ця ідіома пов'язана з одним випадком, який стався в давнину і описаний в «Книзі Цзінь: Біографія Цзо».

Китайська ідіома «Кидати на півдорозі» (半途而废; бань ту ер фей) походить із «Учення про середину», однієї з канонічних праць Конфуція.

Ідіома «тягнути паростки, щоб допомогти їхньому зростанню», українськими синонімами якої є «зробити ведмежу послугу» або «перестаратися», бере початок...

Вікові традиції, які було втрачено на Сході, відновлюються на Заході. Це восьма частина серії із дев'яти статей, яка розкриває сутність традиційної культури Китаю для глибшого розуміння Shen Yun Performing Arts — геніального мистецького колективу з Нью-Йорку, що представляє традиційний китайський танець.

Гуань Чжун був видатним чиновником в період Весни і Осені — один із важливих періодів в історії Китаю. Він перший став уводити закони під час правління царства Ці.

По напрямках Шовкового шляху вирувало життя: прямували каравани, чатували розбійники, на варті кордонів стояли митниці, будувалися дороги і мости, а найрізноманітніший крам, долаючи тисячі кілометрів, випробовуючи витривалість купців, нагороджував їх золотом і коштовностями.