У попередній історії ми торкнулися таких постатей як Чжунлі Цюань та Люй Дунбінь. Їхні історії вкрай глибокі та вказують нам на швидкоплинність мирського буття, що важливо не матеріальне становище, гроші та зовнішня краса, а навпаки — дещо значно глибше, не помітне людському оку: високі внутрішні моральні цінності та праведність думок і вчинків. Якщо Люй Дунбінь у народній уяві став символом просвітленого мандрівника, а Чжунлі Цюань — наставника, що веде до внутрішнього прозріння, то інші безсмертні відкривають ще глибші виміри традиційного китайського світогляду. І якщо уважно придивитися, більшість цих історій описує одну річ — жадібність.
Колись китайське суспільство будувалося не на страху й примусі, а на уявленні про небесне походження людської сутності та її нерозривний зв’язок із Дао. Скромність, самовдосконалення, високі моральні принципи й гармонія з природою були не абстрактними поняттями, а основою світогляду й щоденної практики. Китайська культура виховувала не «гвинтики системи», а особистостей — здатних відмовитися від жадоби, насильства і прагнення до влади.
Найтемніший день року (зимове сонцестояння) відзначається в багатьох культурах як новий початок, що приносить надію та оновлення землі та людям. Він відзначається фестивалем Дун Чжи (冬至) в Китаї, де зима вважається часом відпочинку та самоаналізу, а також відновлення енергії, витраченої протягом більш активних періодів року.
Колись китайське суспільство будувалося не на страху й примусі, а на уявленні про небесне походження людської сутності та її нерозривний зв’язок із Дао. Скромність, самовдосконалення, високі моральні принципи й гармонія з природою були не абстрактними поняттями, а основою світогляду й щоденної практики. Китайська культура виховувала не «гвинтики системи», а особистостей — здатних відмовитися від жадоби, насильства і прагнення до влади.
Від права на освіту до емпатії, морального лідерства та рівноваги — слова Конфуція пройшли через 25 століть і досі залишаються актуальними.
Досі невідомо точно, коли саме виникла китайська писемність і сама китайська мова. Є відомості, що це сталося за часів династії Інь (1401—1122 рр. до н. е.), але є й переказ про те, що китайську писемність винайшов історіограф небесного імператора Хуанді на ім'я Цан Цзе (倉頡) чотири тисячі років тому.
Один з конфуціанських трактатів приблизно III ст. до н. е., авторство якого приписується учням Конфуція. У ньому викладається вчення про «сяо» (孝) — синівську шанобливість як основу моральності, суспільного порядку і управління державою.
Знайомий чорно-білий символ Тайцзі, який часто зустрічається в бойових мистецтвах і традиційній китайській культурі, є набагато більше, ніж просто декоративним малюнком. Він уособлює одну з основних ідей даоської філософії: рівновагу і взаємодію двох протилежних сил — Їнь і Ян. У цьому символі чорний колір уособлює Їнь, а білий — Ян, і разом вони передають суть Дао, або Шляху.
Йдучи шляхом благородного чоловіка, спокоєм вдосконалює себе, ощадливістю плекає в собі чесноту.
Один із основних конфуціанських трактатів був написаний учнями Конфуція у V-III ст. до н.е. і остаточно відредагований філософом і вченим Чжу Сі при династії Сун у XII столітті. Текст викладає принципи морального самовдосконалення та управління сім'єю і державою, підкреслюючи при цьому зв'язок між внутрішньою мораллю та зовнішнім порядком.
Книгу Люйши Чуньцю або «Весни й осені пана Люя» було написано в III столітті до нашої ери канцлером царства Цинь на ім'я Люй Бувей, який, згідно з однією з версій, був справжнім батьком відомого імператора Цинь Шихуана — об'єднувача Китаю.
Протягом історії цивілізації стикалися з продовольчими кризами, які перевіряли їхню стійкість і винахідливість. У часи посухи, голоду та дефіциту правителі застосовували різні стратегії, щоб забезпечити виживання своїх народів. Ці методи часто відображають глибоке розуміння важливості підготовки, співчуття і винахідливого управління. Деякі рішення ґрунтувалися на далекоглядності та практичності, інші демонстрували силу людської винахідливості, яка дозволяє адаптуватися до найскладніших обставин.
Хто є наймайстернішим лікарем
Сучасні люди можуть неправильно розуміти традиційну китайську медицину, вважаючи, що вона не така ефективна, як західна. Але в стародавніх китайських книжках є безліч записів про чудесні ліки і техніки лікування, які зцілювали навіть від важких захворювань. Однією з таких технік є голковколювання.
Цинь, китайські шашки (го), каліграфія і живопис — це чотири основні "інструменти", за допомогою яких люди в Стародавньому Китаї розвивали свої внутрішні якості, виховували дух, збільшували мудрість і досягали стану єдності між людиною і природою. Істинний сенс і ядро культури, укладені в цих "інструментах", є чудовим скарбом 5000-річної історії китайської цивілізації.
Китайський блогер виклав на сайті Toutiao.com п'ять рідкісних фотографій, на яких зображено китайців кінця династії Цін. Фотографії зроблено в епоху, коли недостатнє харчування часто було причиною низькорослості і коли Китай тільки починав відкриватися Заходу, але заввишки ці чоловіки понад два метри.
У збірнику промов державних діячів Стародавнього Китаю «Промови царств» є запис про те, що зріст карликів становить всього три чі (близько 1 метра). Схожу інформацію також можна знайти в літописі «Історичні записки».
Опівночі 4 лютого 2019 року ми прощаємося з роком Собаки і зустрічаємо рік Свині.
Написаний при династії Мін у 16-му столітті роман «Подорож на Захід» - один з чотирьох класичних китайських романів поряд з «Трицарством», «Річковими заводями» і «Сном у червоному теремі».
Цей напис на картині китайського художника Тан Іня (1470—1524 рр.), також відомого як Тан Боху, може бути кращим описом гордовитого білого півня з яскраво-червоним гребенем, який рідко співає протягом дня, але його досвітній крик будить тисячі людей.
Це третя стаття із серії публікацій «Великої Епохи», які знайомлять нас з традиційною китайською культурою, а також основами китайської цивілізації. Історія Китаю показує, як ключові фігури допомогли у становленні божественної культури Китаю. У цій статті розповідається про легендарного імператора Яо.
Це друга частина в циклі статей «Великої Епохи» про зародження китайської цивілізації і світогляду. Цей цикл розповідає про історичних персонажів, які зробили свій внесок у божественну культуру Китаю. Нижче піде мова про Бога Фу Сі.
Багато з винайдених у наш час речей виявляються давно забутими старими. Ось деякі з них.
У багатющій історії Китаю є чимало трагічних сторінок — загарбницькі вторгнення іноземців, братовбивчі війни, періоди голоду... Минулого століття до влади прийшла комуністична партія з режимом, який зруйнував культуру. Стрімкий розвиток сфери нерухомості в останні десятиліття сприяв тому, що китайські громади втратили віками плекану культуру і оснований на давніх традиціях спосіб життя.
Згідно з легендою, Лі Цін'юнь (1677—1933) був лікарем китайської медицини, знавцем трав, майстром цігун і військовим консультантом. Казали, що він пережив дев'ять імператорів династії Цін і дожив до 256 років.
Зазвичай вважається, що гольф виник у Шотландії в 15 столітті. Але хто вперше винайшов цей спокійний, зосереджений і артистичний вид спорту? У стародавніх китайських текстах та картинах розкривається історія походження цієї гри, яка розвивалася протягом сотень років і має надзвичайну схожість із західною версією.
За часів правління династії Мін жив мислитель на ім’я Фан Сяожу (1357? — 1402). Він був впливовим державним діячем і прославився своєю вірністю.
Чжу Ді (1360—1424), четвертий син імператора Хун-у, який заснував династію Мін і яньський ван*, став імператором Юнле в 1403 році і правив Китаєм 22 роки. Він зміцнив династію Мін, і його досягнення вважають видатними.
20 липня 1999, рівно 16 років тому, — це день, який назавжди запам'ятали десятки і сотні мільйонів жителів КНР. Саме в цей день у житті більше 70 мільйонів китайців, не включаючи їх родичів, сталася подія, яка сильно змінила їхнє життя. Вони були дискредитовані в ЗМІ. Багато хто пережив звільнення, в'язниці, виправні табори, тортури, а деякі зазнали насильницького вилучення органів...
Культура Китаю багата і різноманітна, і одним із кращих її надбань є чотири великих класичних романи: «Трицарство», «Подорож на Захід», «Річкове прибережжя» і «Сон у червоному теремі». А що ми знаємо про автора першого з цих романів?
Всі знають, що Китай англійською мовою звучить як China, але мало хто знає, з чим пов'язана ця назва. У її основі лежить історія про правителя царства Цінь, більш відомого за його роль завойовника і першого імператора Китаю під ім'ям Цінь Шихуан. У цій статті ми розповімо про останнього і найбільш знаменитого із найманих убивць в літописах Сима Цєна — Цзін Ке, який вчинив спробу і майже досяг успіху у вбивстві правителя царства Цінь.
Тао Юаньмін був видатним поетом і відомим відлюдником. Він називав себе затворником Тао або паном п'яти верб...
Імператриця Ма (1332—1382) була дружиною Чжу Юаньчжана, імператора-засновника династії Мін. Вони одружилися і підтримували один одного...
Чжу Юаньчжан (1328—1398) був родом із бідної селянської родини. Перш ніж у 1352 році приєднатися до армії повстанців проти монгольської династії Юань...
За часів династії Юань у Китаї жив видатний математик, астроном і гідротехнік. Звали його Гоу Шоуцзін (1231—1316). Він винайшов і поліпшив...
Одним зі знаменитої трійці, що стояла в основі династії Хань, був Сяо Хе (разом із полководцем Хань Сінєм і стратегом Чжан Ляном). Сяо Хе допоміг Лю Бану...
Лю Бан був першим імператором династії Хань (206 р. до н.е. — 220 р. н.е.). Він зміг вступити на престол значною мірою завдяки видатним здібностям його підлеглих.
Гуань Ханьцін* жив під час правління династії Юань і є засновником юаньської драми. Будучи відомим як китайський Шекспір, він вважається найбільшим драматургом Піднебесної.
Автор знаменитого трактату «Мистецтво війни» Су́нь-цзи був полководцем і стратегом. У всі часи китайської історії його вважали великим...
У Китаї в період Весни і Осені, який тривав з 770 до 476 рр.. до н.е., в царстві Цзінь жив сліпий вчитель музики. Він...
Чжуанцзи жив у 369—286 рр. до н.е. Він ніколи у житті не займав в уряді високих посад, а лише недовгий час був дрібним чиновником у своєму рідному містечку.
Роки життя Мо́цзи — приблизно 470—391 до н.е. Він народився в дуже темну і жорстоку епоху, після Ла́оцзи та Конфуція...
Ме́нцзи, також відомий як Менцій, був наступником учення Конфуція. Він вважається одним із найвидатніших філософів, ідеологів і ...
Онук Чингісхана Хубілай (1215—1294) об’єднав Китай і поклав край правлінню династії Південна Сун. Він став засновником династії Юань у Китаї, а також Сецен-ханом (Мудрим ханом) Монгольської імперії, чия територія простягалася від Азії до Східної Європи.
В останні сотні років правління династії Чжоу (1122—222 до н.е.) люди стали корисливішими. Стародавня велика доброчесність і гідність імператорів династій Ся...
Учений-конфуціанець Йєлю Чуцай (1190—1244) був царським нащадком династії Ляо (кидані) і жив у столиці династії Цзінь (сьогоднішній Пекін).
Вень Тяньсян (1236—1283) був ученим і генералом наприкінці династії Південна Сун і був відомий відданістю своїй батьківщині.
Чингісхан (1162—1227) був засновником Монгольської імперії, а його онук заснував в Китаї династію Юань.
У ті часи, коли жив Сінь Ціцзі, династія Цзінь (чжурчжені) зміцнила свою владу на півночі Китаю і становила загрозу династії Південна Сун, що...
Цзян Цзия (姜子牙) був мудрим радником Вень-вана царства Чжоу (周文王).