ІСТИНА І ТРАДИЦІЇ

Історія Китаю (17): Конфуцій — перший учитель і великий мудрець

Велика Епоха
В останні сотні років правління династії Чжоу (1122—222 до н.е.) люди стали корисливішими. Стародавня велика доброчесність і гідність імператорів династій Ся, Шан і ранньої Чжоу замінили особисті інтереси. Як наслідок відносини між царствами стали дуже напруженими, і виникало багато воєн.

Конфуцій — великий мудрець і вчитель в історії Китаю
Конфуцій — великий мудрець і вчитель в історії Китаю

Конфуцій — великий мудрець і вчитель в історії Китаю. Ілюстрація: Б. Сяо/Велика Епоха

Саме в цей період часу в Китаї з’явилися великі мудреці. Якщо вчення Дао Лаоцзи — це спосіб повернення до своєї вродженої істинної сутності, то вчення Конфуція являє собою моральні норми поведінки людини.

Конфуція (552—479 до н.е.) в Китаї знали як Ку́нцзи, а справжнє його ім’ям було Кун Цю. Батько Конфуція помер, коли йому було три роки. Мати Конфуція у вісімнадцять років стала наложницею 66-річного чиновника. Хоча Конфуцій і був вельми талановитою людиною, але про нього мало хто знав. Він зустрічався із Лаоцзи, якого дуже поважав. Конфуцій почав свою службу зі звичайної посади — він відповідав за велику рогату худобу і керував зерносховищем.

У 51 рік його підвищили, і він став чиновником високого рівня. Він виступав за дотримання в управлінні країною принципу людинолюбства, але, на жаль, цар не поділяв його поглядів і не дослухався його порад. В результаті Конфуцію нічого не залишалося, як тільки подати у відставку. Він вирішив подорожувати, аби вчити людей великодушності і доброзичливості.

У ті неспокійні часи його погляди на життя й управління країною не знайшли відгуку серед знаті. Тому Конфуцій повернувся в рідне місто і присвятив себе навчанню людей. Він створив приватні школи і набрав багато учнів. Конфуцій доклав багато зусиль для того, аби його вчення поширилося у громадянському суспільстві. Він вважається першим в історії Китаю викладачем.

Освіта включала чотири особливості його вчення: знання та навчання; мову і поведінку; відданість і прощення; а також праведність. Конфуцій також встановив і чотири заборони: не робити здогадок; не вчиняти свавільно; не проявляти впертості; не бути пихатим. Він рідко говорив про особисті інтереси, а якщо хтось піднімав це питання, то він завжди пов’язував їх із долею, людинолюбством і доброчесністю. Він просвіщав своїх учнів, коли вони не могли впоратися із незгодами і труднощами.

Конфуцій зробив величезний внесок в освіту. Він був першим учителем, який навчав звичайних людей. У нього було понад 3000 учнів, незалежно від того, до якого прошарку вони належали, — і багаті, й бідні. Кожний, хто дійсно хотів учитися, міг бути прийнятий Конфуцієм в учні й отримував рівні можливості для здобуття освіти.

Він наставляв своїх учнів, як бути доброю людиною, і сам дотримувався цих принципів. Його учні та майбутні покоління були глибоко зворушені його праведністю, добротою, скромністю, чемністю, відданістю країні і турботою про інших людей.

Відомим твором Конфуція є «Лунь юй»*. Конфуція пам’ятають як «великого мудреця й учителя» а його вчення відтоді глибоко вкорінилося у свідомості китайців.

*«Вибрані вислови» або «збірник афоризмів»


Читайте також:
Історія Китаю (16): Філософ Лао-цзи — засновник шляху Дао
Стародавній Китай: легенди про Вісьмох Безсмертних. Частина 1
Історія Китаю — від давнини до сучасності