ІСТИНА І ТРАДИЦІЇ

Китайський правозахисник Гао Чжишен помер — користувачі Twitter

Велика Епоха
Про місцезнаходження правозахисника Гао Чжишена з квітня 2010 року нічого не відомо. Непідтверджена інформація з'явилася в соціальній мережі Twitter — повідомлення користувачів вказують на те, що Гао Чжишен помер.

Гао Чжишен. Фото: The Epoch Times
Гао Чжишен. Фото: The Epoch Times
17 листопада користувач Twitter на ім'я GuaDai опублікував повідомлення: «Передбачається, що Гао Чжишен помер 15 листопада у Внутрішній Монголії, де він перебував в ув'язненні. Всі ми колись помремо, але той, хто вмирає в ім'я свободи, буде завжди з нами».

Влада не повідомила родині Гао про його смерть.

Чутки про смерть правозахисника з'явилися після багатьох років страждань, заподіяних йому китайським режимом. 22 грудня 2006 року у віці 44 років Гао Чжишена визнали винним у «підривній діяльності» і засудили до 3 років позбавлення волі та 5 років умовно.

Після ув’язнення Гао був умовно звільнений. Однак згодом його викрадали і відпускали кілька разів.

Гао вважають зниклим безвісти з квітня минулого року. 15 квітня 2010 року, Гао Чжишен відвідав свого тестя Гена Юньді в Урумчі (Сіньцзян-Уйгурському автономному районі) і гостював у нього протягом шести днів. Ген сказав, що Гао нормально себе почував, але він не розповідав про свій стан здоров'я і про те, як з ним поводилися у в'язниці. За даними газети New York Times, Гао дзвонив своєму тестеві з аеропорту в Урумчі, обіцяючи передзвонити йому після прибуття в Пекін. Відтоді про місцезнаходження Гао нічого невідомо.

6 квітня, перед відвідуванням свого тестя, Гао дав інтерв'ю агентству Associated Press, описуючи тортури, які він переніс у в'язниці. Гао знав, що агенти служби безпеки, швидше за все, слухали їхню розмову. Агентство погодилося опублікувати інтерв'ю тільки у випадку, якщо Гао пропаде безвісти. Проте Associated Press опублікувало інтерв'ю з Гао лише напередодні візиту лідера компартії Китаю Ху Цзіньтао у США в січні цього року.

Умовний термін Гао офіційно закінчився 15 серпня 2011 року. Під час візиту віце-президента США Джо Байдена в Китай в середині серпня міліція Урумчі повідомила тестю Гао про його звільнення. Пізніше міліція попросила його знайти житло для правозахисника. Але Гао не приїжджав до тестя і про нього нічого не було відомо.

Гао мав репутацію успішного адвоката в Пекіні і вважався «совістю китайських адвокатів». Він захищав багатьох, хто був не в ладах з китайським режимом, у тому числі підпільних християн і людей, чиї землі були конфісковані.

Він сам став мішенню після того, як написав три відкриті листи для компартії Китаю, де закликав зупинити переслідування духовної практики Фалуньгун.

Насамперед він звернувся до Всекитайських зборів народних представників у грудні 2004 року, потім у жовтні 2005 року — до Ху Цзіньтао і прем'єр-міністру Вень Цзябао. Через місяць він знову звернувся до обох вищих посадовців.

У грудні 2005 року Гао написав відкритий лист, відмовившись від членства в компартії Китаю. Він заявив: «Це найбільш чудовий день у моєму житті».

Гао викрали у серпні 2006 року і ув'язнили перед грудневим судовим слуханням на 54 дні, протягом яких його піддавали тортурам. Після умовного звільнення Гао і його родину помістили під домашній арешт. Потім 22 вересня 2007 року адвоката знову викрали і піддали тортурам, які він детально описав в інтерв'ю Associated Press. Він був звільнений ще раз в середині листопада 2007 року і знову поміщений під домашній арешт.

У січні 2009 року дружина Гао, Ген Хо, з двома дітьми покинула Китай, знайшовши притулок у США, щоб уникнути постійного залякування, з яким вони стикалися в Китаї.

У лютому 2009 року Гао знову викрали і піддали тортурам. Він з'явився в березні 2010 року в провінції Шеньсі.

Протягом усього свого протистояння владі Гао продовжував говорити публічно. Викрадення Гао в 2007 році, швидше за все, було викликано тим, що він написав відкритий лист до Конгресу США, де засудив переслідування комуністичною партією Китаю Фалуньгун та інші злочини проти людяності, а також назвав проведення Олімпіади 2008 у Пекіні «темною сторінкою в історії Олімпійських ігор»... [яка] ганьбить усе людство».