Коментар 5. Змова Цзян Цземіня із Комуністичною партією Китаю у здійсненні репресій Фалуньгун
Перейти до попереднього коментаря (четвертого). Повернутися до початку.
Передмова
Чжан Фучжень було 38 років, вона працювала у парку Сяньхе міста Пінду китайської провінції Шаньдун. У листопаді 2000 року вона вирушила до Пекіна зі зверненням на захист Фалуньгун, і її схопила влада. За даними самих співробітників міліції, Чжан Фучжень піддавали тортурам і знущанням. Її роздягли та збрили все волосся, потім прив'язали за руки і за ноги до ліжка, і вона була змушена випорожнятися просто в ліжко. Пізніше міліціонери зробили їй ін’єкцію невідомого токсичного препарату, від введення якого Чжан відчувала такий біль, що ледь не втратила розум. Вона билася на ліжку від нестерпного болю, доки не померла. Всю цю сцену спостерігали співробітники «Комітету 610» (статтю про це опубліковано на сайті «Мінхуей» 31 травня 2004 року) [на сайті minghui.org послідовники Фалуньгун з 1999 року документують випадки переслідування проти них з боку компартії — прим.ред.].
8 лютого 2002 року після нічного рейду міліції чоловік пані Ян, який працював оператором у Бюро стандартів і метрології, був дуже пригнічений через страх втратити роботу. Наступного ранку, не витримавши великого тиску з боку влади, скориставшись тим, що їхні літні батьки вийшли з хати, він задушив свою дружину. Ян Ліжун трагічно загинула, залишивши 10-річного сина. Її чоловік відразу ж повідомив владі про те, що трапилося, і міліція спішно прибула на місце злочину, аби провести розтин ще не охололого тіла Ян. Вони вирізали її внутрішні органи, коли тіло ще було теплим, і не згорнулася кров. Співробітник Управління громадської безпеки Дінчжоу розповів: «Це був не розтин, а вівісекція!» (статтю про це опубліковано на сайті «Мінхуей» 22 вересня 2004 року).
У виправно-трудовому таборі Ваньцзя провінції Хейлунцзян жінку, яка перебувала на восьмому місяці вагітності, підвісили на перекладині. Її руки перетягнули грубою мотузкою, яку пропустили через блок, прикріплений до поперечини. Потім з-під неї вибили стілець, і вона повисла в повітрі. Перекладину було розміщено на висоті 3—4 метрів над землею. Вільний кінець мотузки був у руках охоронців. Коли вони тягнули мотузку, жінка повисала в повітрі. Потім вони відпускали мотузку, і жінка падала на підлогу. Вони знущалися над нею, доки в неї не стався викидень. Іще більш жорстоким було те, що її чоловіка змушували дивитися на це (статтю про це опубліковано на сайті «Мінхуей» 15 листопада 2004 року з інтерв'ю Ван Юйчжи, що понад 100 днів зазнавала тортур у таборі Ваньцзя).
Ці жахливі трагічні події відбулися в сучасному Китаї. Це трапилося з послідовниками Фалуньгун, які зазнають жорстоких мук, і це лише незначна частина з безлічі випадків катувань, що відбуваються в ході невпинних репресій.
Відтоді як Китай почав проводити політику економічних реформ і відкритості, компартія Китаю намагається створити образ позитивної, ліберальної країни в очах міжнародної спільноти. Однак безрозсудні та неймовірно жорстокі широкомасштабні репресії проти Фалуньгун дозволили міжнародному співтовариству ще раз побачити справжнє обличчя компартії і стати свідком порушення прав людини, що стало величезною ганьбою для компартії. В той же час, громадськість Китаю, помилково вважаючи, що компартія невпинно поліпшується і розвивається, за звичкою переклала відповідальність за жорстокість, яка вчиняється у судових і правоохоронних органах Китаю, на низький моральний рівень міліції. Проте жорстокі систематичні репресії проти Фалуньгун, які охоплюють усі верстви китайського суспільства, повністю розвіяли оману про те, що становище з дотримання прав людини покращилось. Нині багато людей починають замислюватися, чому ж таке криваве і шалене за своєю жорстокістю переслідування може відбуватися в Китаї. Чому, коли через 20 років після хаосу Великої культурної революції було відновлено громадський порядок, країна знову занурилася в цей жах? Чому Фалуньгун, яким займаються у понад 60 країнах світу, і який підтримує принцип «Істина-Доброта-Терпіння», зазнає репресій лиш у Китаї і ніде більше у світі? Які взаємовідносини між Цзян Цземінєм і компартією в ході цих репресій?
У Цзян Цземіня відсутні і моральність, і здібності. Без такого добре налагодженого механізму вбивств і обману, як у компартії, він би не зміг вчинити такий геноцид, що поширився по всьому Китаю і навіть проник за кордон. Одночасно і компартії було би важко протидіяти цьому руху в умовах політики міжнародної відкритості та прагнення з’єднатися з іншим світом, якби не було такого впертого диктатора, як Цзян Цземінь, який наполіг на своєму рішенні. Таємна змова і «збіг амплітуди коливань» між Цзян Цземінєм і злим духом компартії посилили жорстокість переслідування до безпрецедентного рівня. Це подібно до того, як крик у горах може призвести до лавини і лиха.
1. Однакова основа та історія привели до однакового сприйняття криз
Цзян Цземінь народився в 1926 році — у рік нещасть Китаю. Подібно до компартії, що приховує свою криваву історію, Цзян Цземінь теж приховував від партії і китайського народу свою історію зрадника Китаю.
Друга світова війна була в самому розпалі, коли Цзян Цземіню виповнилося 17 років. Патріотично налаштовані молоді люди один за іншим йшли на фронт битися з Японією, щоб урятувати Китай, але Цзян Цземінь у 1942 році вирішив здобувати вищу освіту в Центральному університеті, який було засновано в Наньцзіні маріонетковим режимом Ван Цзінвея. Вивчення різних джерел дозволяє припустити, що справжня причина цього в тому, що рідний батько Цзян Цземіня, Цзян Шицзюнь, мав вищий офіцерський чин в управлінні антикитайської пропаганди японської армії. Цзян Шицзюнь служив японцям, які окупували провінцію Цзянсу в ході вторгнення до Китаю. Він був зрадником Китаю.
Якщо говорити про зраду, то Цзян Цземінь і КПК схожі: вони настільки позбавлені співчуття і любові до китайського народу, що насмілюються безжально вбивати невинних людей.
Після перемоги китайської компартії в громадянській війні, аби проникнути до її лав заради власного добробуту і статусу в суспільстві, Цзян Цземінь обманув, що його усиновив і виховав його дядько Цзян Шанцін. Його дядько вступив до компартії в молодому віці, а згодом був застрелений бандитами. За допомогою цієї сфабрикованої сімейної історії він зміг всього за кілька років просунутися від дрібного службовця до заступника міністра електронної промисловості. Просування Цзян Цземіня стало можливим не завдяки його здібностям, а завдяки зв’язкам і протекції. Під час перебування на посаді секретаря міськкому Шанхая Цзян Цземінь не шкодував зусиль, аби домогтися прихильності таких партійних босів, як Лі Сяньнянь і Чень Юнь [1], які щороку приїздили до Шанхая зустрічати свято Весни (китайський Новий рік). Якось, уже будучи секретарем міськкому Шанхая, він простояв кілька годин на морозі в завірюху, щоб особисто вручити торт на день народження Лі Сяньняня.
Розправа зі студентами «Четвертого червня» 1989 року на площі Тяньаньмень була іншою поворотною точкою в долі Цзян Цземіня. Він став генеральним секретарем компартії Китаю, організувавши закриття ліберальної газети World Economic Herald, відправивши главу Постійного комітету Всекитайських зборів народних представників Вань Лі під домашній арешт і підтримавши бійню «Четвертого червня». Ще перед початком розправи Цзян Цземінь надіслав секретного листа Ден Сяопіну, вимагаючи вжити «рішучих заходів» щодо студентів, «адже в іншому випадку і народ, і партію буде підкорено». Протягом останніх 15 років Цзян заради «стабільності як першочергового пріоритету» керував жорстоким придушенням і вбивством всіх інакодумців і груп, які дотримуються незалежних переконань.
Якщо поглянути на історію Цзян Цземіня, який претендує на роль сироти та мученика компартії, а насправді є старшим сином зрадника Китаю, то він сам наслідував приклад обману компартії Китаю. Він копіював практику вбивств компартії, підтримуючи бійню «Четвертого червня» і придушуючи демократичний рух і релігійні вірування.
Цзян Цземінь і компартія Китаю мають ганебно схожу сутність та історію. Внаслідок цього, в них обох гостре відчуття ненадійності їхньої влади.
2. Цзян Цземінь і компартія проти істини, доброти, терпіння
Історію міжнародного комуністичного руху написано кров’ю сотень мільйонів людей. Майже кожна комуністична країна пройшла процес, аналогічний сталінському придушенню контрреволюції в колишньому Радянському Союзі. Мільйони і навіть десятки мільйонів невинних людей було жорстоко вбито. У 90-х роках XX століття Радянський Союз припинив своє існування, і Східна Європа зазнала глибоких змін. Комуністичний блок несподівано втратив більше половини своєї території. Компартія Китаю винесла з цього великий урок, усвідомивши, що припинення репресій і надання свободи слова означає підписання власного смертного вироку. Якщо люди будуть вільно висловлюватися, як зможе компартія приховати свої криваві злочини? Як зможе виправдати свою брехливу ідеологію? Якщо припинити репресії, то хіба люди, що подолали погрози і страх, не обрали б для себе переконання і життя, відмінні від комуністичних? Тоді як би змогла компартія підтримувати соціальну основу свого виживання?
За своєю суттю компартія залишилася такою самою, незважаючи на всі здійснені зовнішні зміни. Після бійні «Четвертого червня» Цзян Цземінь вимагав «знищити в зародку всі нестабільні чинники». Він зробив для себе висновок, що ніколи не відмовиться від публічного обману, придушуючи людей аж до самого кінця.
І саме в цей момент у Китаї почав поширюватися Фалуньгун. Спочатку Фалуньгун багатьма сприймався як вид цігун, що дає особливо сильний ефект у лікуванні хвороб та оздоровленні. Пізніше люди усвідомили, що п’ять простих вправ не є суттю Фалуньгун. Головне полягало в тому, що він вчить людей ставати кращими на основі принципів істини, доброти і терпіння.
2.1. Фалуньгун навчає істині, доброті й терпінню. Компартія поширює брехню, ненависть і боротьбу
Фалуньгун вчить правдивості, тому, що слід казати лише правду і бути чесним. Компартія використовує брехню для ідеологічної обробки людей. Якщо кожний казатиме правду, суспільство дізнається, що китайська компартія виникла завдяки підлещуванню перед Радянським Союзом, вбивствам, арештам, втечі у відповідний момент, вирощуванню опіуму, використанню з вигодою для себе факту війни з Японією тощо. Якось компартія заявила: «Без брехні неможливо досягти чогось значного». Після того як компартія захопила владу, вона почала проводити політичні кампанії, що слідують одна за іншою і які призводять до незліченних кривавих жертв. Пробудження чесності в людях привело б до неминучого засудження компартії.
Фалуньгун говорить про доброту, про те, що слід передусім думати про інших, за будь-яких обставин з милосердям ставитися до інших. Компартія завжди виступала за «жорстоку боротьбу і безжалісне придушення». Взірцевий герой компартії Лей Фен [2] одного разу сказав: «Ми маємо безжально ставитися до наших ворогів і бути холодними до них, як сувора зима». Насправді компартія ставилася саме так не лише до ворогів, вона не краще ставилася і до свого власного народу. Засновників комуністичної партії, верховних воєначальників і маршалів і навіть главу ЦК компартії піддавали безжалісним допитам, жорстоким побиттям і страшним катуванням руками своєї ж партії. Масові вбивства так званих ворогів були настільки жорстокими, що волосся стає дибки. Якби в суспільстві панувала доброта, то масові кампанії, які розв’язані компартією і базуються на злі, ніколи б не сталися.
У «Маніфесті комуністичної партії» йдеться, що історія кожного суспільства є історією боротьби класів. Це відображає загальні погляди компартії на історію та розвиток усього світу. А Фалуньгун каже, що під час конфлікту потрібно побачити недолік у собі. Цей пошук недоліків і підвищена вимогливість до себе повністю протилежні філософії боротьби і нападок компартії.
Боротьба є основним засобом завоювання політичної влади і виживання компартії. Компартія періодично ініціює політичні кампанії з придушення певних груп людей з метою посилення своєї влади і «відродження свого бойового революційного духу». Кожна кампанія супроводжується жорстокістю і неправдою, аби посилити і відродити страх у людях, необхідний для підтримки влади.
З ідеологічного погляду філософія, що є опорою компартії і необхідна для її виживання, повністю протилежна тому, чому вчить Фалуньгун.
2.2. Люди з вірою не знають страху, а компартія спирається на страх людей для підтримки своєї політичної влади
Люди, що пізнали істину, позбавлені страху. Християнство зазнавало переслідувань близько 300 років. Незліченну кількість християн обезголовили, спалили на вогнищах чи втопили і навіть кинули на поталу левам і тиграм, але вони не відмовилися від своєї віри. Коли буддизм зазнавав гонінь, його послідовники, подібно до християн, залишалися відданими своїм переконанням.
Однією з основних цілей атеїстичної пропаганди є прагнення змусити людей повірити в те, що не існує ні раю, ні пекла, що не існує кармічної відплати, аби людей більше не стримувала їхня совість, аби замість цього вони зосередили увагу на добробуті і комфорті як реальності цього світу. В цьому випадку можна маніпулювати слабкостями людини, і компартія може, використовуючи залякування і спокуси, повністю контролювати людину. Люди, що мають тверду віру, здатні бачити те, що є важливішим за життя і смерть. Вони не засліплені мирською суєтою і спокійно ставляться до життєвих спокус і загроз життю, зводячи нанівець усі спроби компартії маніпулювати ними.
2.3. Високі моральні цінності Фалуньгун заважають компартії
Після подій «Четвертого червня» 1989 року ідеологія компартії дійшла повного занепаду. У серпні 1991 року Комуністична партія колишнього Радянського Союзу розпалася, після цього почали відбуватися величезні зміни в Східній Європі. Все це мало великий вплив на Комуністичну партію Китаю і дуже її налякало. Коли вона зіткнулася з величезною кризою, як у себе в країні, так і за кордоном, законність її правління і перспективи існування опинилися під великою загрозою. У цей час китайська компартія більше не могла об’єднувати своїх членів доктринами марксизму-ленінізму і маоїзму. Замість цього вона допустила повсюдну корупцію членів партії в обмін на їхню лояльність. Іншими словами, партійцям дозволялося збагачуватися за рахунок розкрадань і розтрат, що було неможливим для безпартійних. Особливо після поїздки Ден Сяопіна [3] південним Китаєм у 1992 році в країні буйним цвітом розквітла корупція і спекуляція серед урядових чиновників у сфері нерухомості та на фондовій біржі. Всюди з'явилися проституція і чорний ринок. Повсюдно в Китаї стали розповсюджуватися порнографія, азартні ігри та наркотики. Несправедливо було б сказати, що в комуністичній партії немає жодної доброї людини, але суспільство вже давно втратило довіру до партійних зусиль, спрямованих на «викорінення корупції», і вважає, що більше половини державних чиновників уже корумповані.
З іншого боку, високі моральні цінності, проявлені послідовниками Фалуньгун, що дотримуються істини, доброти й терпіння, знайшли відгук у серцях людей. Фалуньгун привабив сотні мільйонів людей, які почали займатися самовдосконалюванням. Фалуньгун є моральним дзеркалом, яке за своєю суттю виявляє всю неправедність компартії.
2.4. КПК відчувала крайню заздрість до поширення і методу організації у Фалуньгун
Унікальність поширення Фалуньгун полягала в тому, що це відбувалося від уст до уст. У Фалуньгун вільна структура організації — будь-хто за бажанням може прийти і займатися без жодної оплати. Це дуже відрізняється від жорсткої структури компартії. Незважаючи на сувору організацію, на щотижневі політичні читання та групові заходи, осередки компартії існують лише на словах. Небагато членів партії згодні з партійною ідеологією. Навпаки, послідовники Фалуньгун свідомо дотримуються істини, доброти і терпіння. Завдяки величезному ефекту Фалуньгун у зміцненні здоров'я і підвищенні моральності, кількість тих, хто займається Фалуньгун, швидко зростала. Послідовники добровільно вивчали книги майстра Лі Хунчжи й самі поширювали Фалуньгун. За короткі сім років кількість послідовників Фалуньгун зросла до ста мільйонів людей. Коли вони вранці виконували вправи, музику Фалуньгун можна було почути майже в кожному парку Китаю.
Китайська компартія заявила, що Фалуньгун «бореться» з нею за маси і що він є «релігією». Насправді Фалуньгун несе людям традиційну культуру, яку китайські люди давно втратили. Він є стимулом відродження китайських традицій. Цзян Цземінь і компартія бояться Фалуньгун, оскільки щойно суспільство прийме цю традиційну мораль, ніщо не зможе перешкодити її швидкому поширенню. Цю китайську традицію свідомо приховувала і придушувала комуністична партія десятки років. Повернення до традицій стало історичним вибором. Це шлях повернення, обраний більшістю людей після лихоліть і негараздів. Коли людям надається подібний вибір, вони здатні відрізнити добре від поганого і можуть відкинути свої погані звички. Повернення до традиційної культури є природним корінним запереченням усього того, що пропагує комуністична партія. Це було подібно до розхитування основ компартії. Коли кількість послідовників Фалуньгун перевищила кількість членів партії, можна собі уявити, який глибокий страх і заздрість вона почала відчувати.
У Китаї компартія здійснює тотальний контроль над усіма складовими суспільства. У сільській місцевості осередки компартії є в кожному селі. У міських районах комітети компартії діють у кожній адміністративній установі. Армія, уряд і великі підприємства пронизані партійними структурами зверху донизу. Абсолютна монополія і виключне право маніпулювання є основними методами компартії для підтримки свого режиму. У Конституції існує спеціальне формулювання про «постійну керівну роль партії». Послідовники Фалуньгун більш схильні до того, щоб прийняти принцип «Істина-Доброта-Терпіння». Компартія угледіла в цьому не що інше, як «заперечення керівної ролі партії», що було для неї зовсім неприпустимим.
2.5. Комуністична партія побачила в принципах Фалуньгун загрозу законності комуністичного режиму
Щирі духовні переконання є викликом для комуністичної партії. Оскільки законність комуністичного режиму ґрунтується на так званому «історичному матеріалізмі» і бажанні побудувати «щастя на землі», вона може покладатися тільки на керівну роль «авангарду усього світу», а саме, на комуністичну партію. Тим часом, встановлення атеїзму дозволило комуністичній партії вільно інтерпретувати, що є праведним, а що неправедним, що є добром, а що злом. У результаті, фактично було відсутнє згадування про мораль, добро і зло. Усе, що потрібно було знати людям, — це те, що партія є «великою, видатною і справедливою».
Однак віра дає людям незмінні норми добра і зла. Учні Фалуньгун оцінюють добро і зло, ґрунтуючись на істині, доброті та терпінні. Це явно заважає послідовним зусиллям КПК, спрямованим на «уніфікацію мислення людей».
Якщо продовжувати наш аналіз, можна знайти ще багато інших причин. Однак кожна з наведених вище п'яти причин є згубною для Комуністичної партії Китаю. У дійсності, Цзян Цземінь придушує Фалуньгун з тих же міркувань. Цзян Цземінь почав свою кар'єру з неправди про своє минуле, тому, звичайно ж, він боїться істини. Шляхом переслідування людей, він швидко знайшов успіх і владу, тому, безумовно, йому не подобається доброта. Він підтримує свою владу шляхом політичної боротьби в партії, тому, природно, він почуває ворожість до терпіння.
Про дріб'язковість і заздрісність Цзян Цземіня можна судити з маленького інциденту. Розкопки поселення Хемуду [4] біля міста Юйяо провінції Чжецзян є великою історичною і культурною спадщиною, яка перебуває під охороною держави. Колись Цяо Ши [5] залишив свій коментар у книзі відгуків пам'ятника культури Хемуду. У вересні 1992 року під час відвідування музею, Цзян Цземінь побачив відгук Цяо Ши, і його обличчя потемніло. Люди, що його супроводжували, занервували, оскільки знали, що Цзян терпіти не може Цяо Ши, і що Цзян настільки любить показувати себе, що залишає відгуки скрізь, де б він не з'являвся, навіть коли він відвідував Управління дорожньої міліції і Бюро суспільної безпеки міста Цзінань та асоціацію пенсіонерів-інженерів міста Чженчжоу. Керівництво музею не насмілилося проігнорувати дріб'язковість Цзян Цземіня. Як наслідок, у травні 1993 року, під приводом відновлення, музей замінив відгук Цяо Ши на відгук Цзян Цземіня перед повторним відкриттям.
Кажуть, що Мао Цзедун написав «чотири томи видатних і впливових творів», у той час, як у «Вибраних роботах Ден Сяопіна» викладається «теорія кішки» з елементами практичної ідеології. Цзян Цземінь напружував свій мозок, але зміг народити лише три вислови (незважаючи на те, що подейкували, що автором цих висловів був Ван Хунін). Однак він заявляв, що написав «три розділи». Вони були опубліковані у вигляді книги і поширювалися КПК у кожному урядовому закладі на кожному рівні, вони продавалися лише тому, що людей змушували їх купувати. Незважаючи на це, члени партії усе ще не виявляли ні найменшої поваги до Цзян Цземіня. Вони розпускали плітки про його відносини зі співачкою і переказували неприємні епізоди про те, як він виконував «О, соле міо» під час закордонної поїздки і зачісувався перед королем Іспанії. Коли виступав засновник Фалуньгун, пан Лі Хунчжи, що був звичайним громадянином, зали заповнювали професори, фахівці різних сфер і студенти. Багато людей, які мають докторські ступені, пролітали тисячі миль, аби почути його лекції. Пан Лі виступав протягом кількох годин без жодного папірця. Пізніше, виступи було записано і видано у вигляді книги. Усе це було нестерпно для марнославного, заздрісного і дріб'язкового Цзян Цземіня.
Цзян Цземінь веде вкрай марнотратне і розбещене життя. Він витратив дев'ятсот мільйонів юанів (більше 110 мільйонів доларів) на придбання розкішного особистого літака. Цзян часто виділяв десятки мільярдів державних коштів своєму синові для ведення бізнесу. Використавши свою владу, він просунув своїх родичів і улюбленців на високопоставлені посади міністерського рівня і вдався до крайніх заходів з метою приховування корупції і злочинів своїх друзів. З цих причин Цзян боїться морального впливу Фалуньгун, і ще більше він боїться того, що рай, пекло і принцип, що добро відплачується добром, а за зло прийде покарання, про які говорить Фалуньгун, дійсно існують.
Незважаючи на те, що Цзян володів у КПК величезною владою, оскільки він не мав політичних досягнень і талантів, він часто хвилювався через те, що його відсторонять від влади в ході безжалісної боротьби за владу в КПК. Він дуже турбувався про своє становище. Щоб позбутися своїх політичних ворогів Ян Шанкуня і його брата Ян Байбіна й убезпечити себе, він кував лихо проти них. Під час 15-го з'їзду партії в 1997 році і 16-го з'їзду в 2002 році, Цзян змусив своїх опонентів залишити посади, які вони обіймали. Він же, у свою чергу, ігнорував важливі постанови, користуючись своєю посадою.
Наступного дня після кривавого придушення студентів 4 червня 1989 року, новий генеральний секретар Комуністичної партії Китаю Цзян Цземінь провів прес-конференцію для місцевих і іноземних журналістів. Французький журналіст поставив запитання про студентку, яку внаслідок участі в інциденті 4 червня було відправлено на ферму в провінцію Сичуань, де вона повинна була переносити цеглу і де зазнавала багаторазових ґвалтувань з боку місцевих селян. Цзян відповів: «Я не знаю, правда чи ні те, про що Ви говорите, але ця жінка є зрадницею. Якщо це правда — вона на це заслужила». Під час Великої культурної революції Чжан Чжисінь [6] під час ув'язнення зазнала групового ґвалтування і, щоб вона не розповіла правду про це, їй перерізали гортань. Можливо, Цзян Цземінь також вважає, що вона заслужила на це. Легко можна побачити жорстокість і перекручене злочинне мислення Цзян Цземіня.
Підсумовуючи усе вищесказане, аморальність Цзян Цземіня, його прагнення до диктаторства і влади, його жорстокість і страх перед істиною, добротою й терпінням є причинами його нерозсудливої кампанії, спрямованої на придушення Фалуньгун. Це дуже схоже на те, як діє сама Комуністична партія Китаю.
3. Цзян Цземінь і КПК пішли на змову один з одним
Цзян Цземінь відомий своїм прагненням показати себе і політичним обманом. Він здобув недобру славу як некомпетентна і безграмотна людина. Будучи сповненим люті, Цзян Цземінь прагнув «винищити» Фалуньгун, однак йому важко було це зробити, оскільки корені Фалуньгун сягають у традиційну китайську культуру, і Фалуньгун став настільки популярним, що завоював широке суспільне визнання. Однак механізми тиранії КПК було задіяно в повному обсязі, і вона збиралася викоренити Фалуньгун. Цзян Цземінь скористався своєю посадою генерального секретаря КПК і особисто розв'язав кампанію придушення Фалуньгун. Ефект змови і резонансу між Цзян Цземінєм і КПК був подібний до крику в горах, що призводить до лавини.
Перш ніж Цзян Цземінь офіційно віддав наказ про придушення Фалуньгун, компартія уже розпочала утиски, стеження, допити і фабрикацію наклепу за брехливими обвинуваченнями щодо Фалуньгун. Спотворений дух КПК відчув інстинктивну загрозу, яка йде від істини, доброти й терпіння, не говорячи вже про безпрецедентно швидке зростання кількості практикувальників. Переодягнені співробітники суспільної безпеки проникали до рядів практикувальників Фалуньгун, але не могли знайти жодних недоліків, і деякі навіть щиро почали займатися практикою Фалуньгун. У 1996 році «Гуанмін жибао» порушила державну політику «Трьох заборон» щодо цігун: «Не пропагувати, не поширювати і не втручатися». Вона опублікувала статтю, яка ганьбить Фалуньгун, заявляючи, що він є політичним. Після цього політики, за якими стояли співробітники суспільної безпеки, і так звані «учені», почали здійснювати постійні нападки на Фалуньгун. На початку 1997 року Ло Гань, секретар Політико-юридичного комітету ЦК КПК, скориставшись своєю владою, наказав Бюро суспільної безпеки провести загальнодержавне розслідування діяльності Фалуньгун з метою знайти хоч якісь обвинувачення, які слугували б виправданням заборони Фалуньгун. Після того, як з усіх кінців країни надійшла відповідь, що «ніяких доказів не знайдено», Ло Гань видав циркуляр №555 «Повідомлення щодо початку розслідування діяльності Фалуньгун» у першому відділі Бюро суспільної безпеки. Він уперше звинуватив Фалуньгун у тому, що останній є «злісним культом», а потім наказав міліцейським управлінням по всій країні провести систематичне розслідування діяльності Фалуньгун, використовуючи для збору доказів переодягнених співробітників. Розслідування не виявило ніяких доказів, які підтвердили б його обвинувачення.
Перш ніж компартія могла б розпочати придушення Фалуньгун, їй необхідний був лідер, котрий привів би в дію механізм придушення. Ставлення голови КПК до цього питання було вирішальним. Як людина, глава Комуністичної партії Китаю має як добру сторону, так і злу. Якби він дослухався своєї доброї сторони, він міг би тимчасово стримати безрозсудні нападки компартії, і її зла сутність не проявилася б повною мірою.
У ході продемократичного студентського руху в 1989 році Чжао Цзиян, який був тоді генеральним секретарем ЦК КПК, не збирався переслідувати студентів. На придушенні студентів настояли вісім партійних високопоставлених чиновників, які контролюють КПК. Ден Сяопін заявив тоді: «[Ми] уб'ємо 200000 чоловік в обмін на 20 років стабільності». Так звані «20 років стабільності», у дійсності означають 20 років режиму Комуністичної партії Китаю. Ця ідея відповідала основній меті диктатури КПК, тому вона була прийнята компартією.
Що стосується Фалуньгун, із семи членів Постійного комітету Політбюро ЦК КПК, Цзян Цземінь був єдиним, хто наполягав на придушенні. У якості виправдання він заявив, що це питання «виживання партії і країни», зачепивши тим самим найбільш чутливий нерв компартії.
У цей момент спроба Цзян Цземіня утримати свою особисту владу і прагнення компартії утримати свою диктатуру як єдиної панівної партії злилися воєдино.
Увечері 19 липня 1999 року Цзян Цземінь проводив збори високопоставлених чиновників КПК. Поставивши свою політичну владу вище за закон, одноособово «сформулювавши» розуміння всіх семи членів Постійного комітету Політбюро, він особисто вирішив розв'язати кампанію масового придушення Фалуньгун. Він заборонив Фалуньгун від імені китайського уряду, обдуривши громадськість. Комуністична партія Китаю, китайський уряд і жорстокі механізми придушення, застосовувані КПК, було використано в повному обсязі в ході всебічного придушення мільйонів безвинних практикувальників Фалуньгун.
Якби генеральним секретарем китайської компартії в той час була інша людина, а не Цзян Цземінь, можливо, придушення Фалуньгун і не відбулося б. З огляду на це можна сказати, що Комуністична партія Китаю скористалася Цзян Цземінєм.
З іншого боку, якби компартія зі своєю аморальною і жорстокою сутністю не вчинила б так багато кривавих злодіянь, вона не розглядала б Фалуньгун як загрозу. Без повного контролю компартії, що пронизує все суспільство, намір Цзян Цземіня знищити Фалуньгун не знайшов би організаційної та фінансової підтримки, підтримки дипломатичних кіл, відділу пропаганди, а також в'язниць, міліції, управління суспільної безпеки, армії і так званих релігійних і науково-технічних кіл, демократичних партій, трудових колективів, Комітету комуністичної молоді, Федерації жінок і т.д. З цієї точки зору, можна сказати, що Цзян Цземінь використовував Комуністичну партію Китаю.
4. Як Цзян Цземінь використовував КПК для переслідування Фалуньгун
Скориставшись організаційним принципом КПК, відповідно до якого «кожен член партії підкоряється Центральному комітетові», Цзян Цземінь поставив державну машину, контрольовану компартією, на службу репресіям Фалуньгун. Контрольовані КПК органи охоплювали армію, засоби масової інформації, співробітників суспільної безпеки, міліцію, збройну міліцію, сили державної безпеки, судову систему, Всекитайські збори народних представників, дипломатичний корпус, а також псевдо-релігійні групи. Армія, збройна міліція і співробітники суспільної безпеки, контрольовані КПК, брали безпосередню участь у викраденні й арештах практикувальників Фалуньгун. Засоби масової інформації Китаю допомагали режиму Цзян Цземіня поширювати брехню і ганьбити ім'я Фалуньгун. Система суспільної безпеки використовувалася особисто Цзян Цземінєм для збору інформації, фабрикації неправди і фальсифікації інформації. Всекитайські збори народних представників і судова система, прикриваючись видимістю «законності» і «верховенства права», приховували злочини, скоєні Цзян Цземінєм і компартією, й таким чином ефективно обманювали людей усіх верств населення. У руках Цзян Цземіня вони перетворилися на інструмент для його захисту. У той же час, дипломатична система поширювала серед міжнародної громадськості неправду, приваблюючи окремі закордонні уряди, вищих посадових осіб і міжнародні засоби масової інформації політичними й економічними стимулами, щоб вони зберігали мовчання щодо репресій Фалуньгун.
Під час робочої наради ЦК, на якій було прийнято рішення про придушення Фалуньгун, Цзян Цземінь заявив: «Я не вірю, що Комуністична партія Китаю не зможе перемогти Фалуньгун». У ході планування стратегії придушення, було прийнято три установки: «опорочити репутацію [практикувальників Фалуньгун], розорити [їх] фінансово і знищити [їх] фізично». Згодом тотальну кампанію придушення було приведено в повну дію.
4.1. Використання засобів масової інформації для блокування потоку інформації
Вказівка «зганьбити репутацію [практикувальників Фалуньгун]» здійснювалася засобами масової інформації, котрі перебували під абсолютним контролем Комуністичної партії Китаю. Починаючи з 22 липня 1999 року, на третій день після початку масових арештів практикувальників Фалуньгун по всій країні, контрольовані компартією ЗМІ почали широкомасштабну кампанію, спрямовану проти Фалуньгун. Візьмемо для прикладу Китайське центральне телебачення (CCTV), що базується у Пекіні. Протягом останніх місяців 1999 року, воно транслювало спеціально підготовлені сюжети по сім годин на день. Ті, хто готували ці програми, почали з перекручення виступів засновника Фалуньгун, пана Лі Хунчжи, потім перейшли до випадків так званих «самогубств», «убивств» і випадків «смерті» у результаті відмови від медичного обслуговування. Вони робили все можливе, аби опорочити Фалуньгун і його засновника.
В одному найбільш часто трансльованому епізоді з вислову пана Лі Хунчжи було вирізано слово «не»: «Інцидент так званого вибуху Землі не відбудеться». Центральне телебачення перетворило ці слова на заяву: «Вибух землі відбудеться». Для того аби ввести в оману суспільство, також застосовувалися інші перекручування, наприклад, приписування злочинів інших людей практикувальникам Фалуньгун. В убивстві, скоєному психічно хворим Фу Ібінєм у Пекіні, і в отруєнні жебраків у провінції Чжецзян звинуватили Фалуньгун.
Більше 2000 газет, понад 1000 журналів і сотні місцевих теле- і радіостанцій, які перебувають під абсолютним контролем компартії, переповнилися тотальною пропагандою, яка ганьбить Фалуньгун. Ці програми пропаганди пізніше почали поширюватися в кожній країні за межами Китаю за допомогою офіційного агентства новин «Сіньхуа», «Телеграфного агентства Китаю», агентства новин H.K. China та інших контрольованих компартією ЗМІ, які транслюються за кордоном. Лише відповідно до неповної доступної статистики, усього за шість місяців було опубліковано і передано до ефіру більше 300 тисяч статей і програм, які ганьблять Фалуньгун.
У посольствах і консульствах Китаю за кордоном виставлялася велика кількість альбомів, компакт-дисків і брошур, у яких «викривався» і критикувався Фалуньгун. На сайті Міністерства закордонних справ було створено спеціальний розділ для критики і «викриття» Фалуньгун.
На додаток до цього, наприкінці 1999 року в ході зустрічі на вищому рівні країн Азіатсько-Тихоокеанської економічної співдружності, Цзян Цземінь, не соромлячись, особисто роздавав брошури з наклепом на Фалуньгун кожному з голів держав більше десяти країн, які були присутні на зустрічі. У Франції під час інтерв'ю для ЗМІ Цзян Цземінь з метою «опорочити репутацію [практикувальників Фалуньгун]» заявив, що Фалуньгун є «злісним культом».
Темна хмара придушення, яка потрясла країну, стала сигналом того, що знову готові вибухнути події, настільки ж драматичні, як Велика культурна революція.
Найбільш огидним був так званий інцидент «самоспалення», інсценований у січні 2001 року, про який повідомили в усьому світі з безпрецедентною швидкістю, за допомогою агентства новин «Сіньхуа». Відтоді численні міжнародні організації, такі як організація Розвитку міжнародної освіти, яка висловила свою думку на засіданні ООН, підтвердили те, що цей інцидент було інсценовано. У ході відповідей на питання один з учасників телевізійної бригади визнав, що деякі фрагменти, показані по Центральному телебаченню, було знято пізніше. Можна тільки дивуватися, як ці «практикувальники Фалуньгун, які рішуче йдуть на смерть» виявилися настільки готовими до співробітництва з керівниками компартії.
Але ніяка брехня не виносить світла дня. Поширюючи слухи і фабрикуючи неправду, Комуністична партія Китаю також робила все можливе, щоб блокувати потік інформації. Вона безжалісно придушувала повідомлення про будь-яку діяльність Фалуньгун за кордоном, а також будь-яке слово на захист практикувальників Фалуньгун. Усі книги Фалуньгун та інші документи без винятку було знищено. Для запобігання спроб закордонних ЗМІ взяти інтерв'ю у практикувальників Фалуньгун у Китаї було вжито надзвичайні заходи, зокрема висилання журналістів з Китаю, переслідування закордонних журналістів чи підкуп з метою замовчування фактів.
Що стосується практикувальників Фалуньгун у Китаї, котрі намагалися передати за кордон факти і документи, які підтверджують нелюдські репресії Фалуньгун владою, КПК також застосовувала до них надзвичайні заходи. Лише в одному університеті Цінхуа з цієї причини більше десяти викладачів і студентів отримали тривалі тюремні терміни. Після того, як світ довідався про зґвалтування практикувальниці Фалуньгун Вей Сін'янь, аспірантки університету Чунцін, семеро практикувальників Фалуньгун з міста Чунцін було ув'язнено на тривалі терміни.
4.2. Штрафи й обшуки без дотримання будь-яких правових процедур
Весь державний апарат компартії здійснював політику «розорити фінансово [практикувальників Фалуньгун]». За більш ніж п'ять років від початку придушення, сотні тисяч практикувальників Фалуньгун було оштрафовано на суму від тисячі до десяти тисяч юанів [7], у прагненні залякати їх і завдати їм серйозний економічний удар. З послідовників Фалуньгун стягували довільні штрафи на роботі, в міліцейських дільницях і в управліннях суспільної безпеки. Тим, кого штрафували, не давали ніяких чеків і не висували жодної статті закону як обґрунтування цих дій. Були відсутні будь-які правові процедури.
Обшуки є іншою формою оббирання практикувальників Фалуньгун. Ті, хто залишився твердим у своїх переконаннях, стикаються з обшуками, які міліція здійснює в будь-який момент, без будь-яких санкцій. Гроші і коштовні речі конфіскуються без будь-яких виправдань. У селах забирають навіть зерно й інші продукти. Аналогічно штрафам, вилучення речей не документується і не виписується ніяких свідоцтв про вилучення. Причому, ті, хто конфіскує речі практикувальників Фалуньгун, залишає їх собі.
У той же час, людей, що практикують Фалуньгун, звільняють з роботи. У селах влада погрожує відібрати в практикувальників їхню землю. Комуністична партія Китаю не оминула навіть пенсіонерів. Їм припиняють виплачувати пенсії і виселяють з будинків. У деяких практикувальників Фалуньгун, які займаються бізнесом, конфіскують власність і заморожують рахунки.
Здійснюючи свою політику, компартія використовувала «спільну відповідальність». Якщо практикувальників Фалуньгун виявляли в якому-небудь трудовому колективі чи на державному підприємстві, керівники і співробітники позбавлялися премій і не отримували підвищення. Метою цього було насадження ненависті до практикувальників Фалуньгун у суспільстві. Членам родин і родичам практикувальників Фалуньгун також загрожувало звільнення, виключення дітей зі шкіл і виселення. Усі ці міри слугували для тієї ж мети: відсікти всі можливі джерела доходів практикувальників Фалуньгун з метою змусити їх відректися від своїх переконань.
4.3. Жорстокі катування й убивства
Жахлива політика «знищити [практикувальників Фалуньгун] фізично» головним чином здійснюється в Китаї міліцією, прокуратурою і судовою системою. Відповідно до статистики сайту «Мінхуей», від початку переслідування (більше п'яти років тому) у результаті репресій загинуло щонайменше 1128 [8] практикувальників Фалуньгун. Випадки загибелі сталися більш ніж у 30 провінціях, автономних районах і містах центрального підпорядкування. На 1 жовтня 2004 року на першому місці за кількістю зареєстрованих випадків загибелі стоїть провінція Хейлунцзян, за нею йдуть Цзілінь, Ляонін, Хебей, Шаньдун, Сичуань і Хубей. Наймолодшому із загиблих було всього 10 місяців, найстарішому — 72 роки. Жінки становлять 51,3% від загальної кількості загиблих. 38,9% становлять люди за 50 років. Офіційні особи комуністичної партії негласно визнають, що справжня кількість практикувальників Фалуньгун, які загинули в результаті репресій, набагато більша.
Щодо практикувальників Фалуньгун застосовуються численні й різноманітні катування. Побиття, катування електричним струмом, заморожування, зв'язування, заковування у наручники і кайдани на тривалий час, катування відкритим вогнем, розпеченою праскою і сигаретами, підвішування за наручники, фіксація в незручному положенні на тривалий час, простромлювання бамбуком, сексуальні знущання і зґвалтування є лише малою частиною подібних методів. У жовтні 2000 року охоронці Трудового табору Масаньцзя провінції Ляонін роздягнули вісімнадцять жінок, які практикують Фалуньгун, і кинули їх у чоловічі камери для зґвалтування. Усі ці злочини цілком підтверджені документально, і вони занадто численні, щоб їх перелічувати.
Іншою розповсюдженою формою нелюдських катувань, крім багатьох інших, є зловживання у сфері «психіатричного лікування». Нормальних, розумних і здорових практикувальників Фалуньгун незаконно і насильно поміщають до психіатричних клінік і вводять їм невідомі препарати, які руйнують центральну нервову систему. У результаті, деякі практикувальники були частково або цілком паралізовані. Деякі втратили зір, деякі перестали чути. У деяких руйнується м'язова система і внутрішні органи. Деякі втрачають пам'ять, у деяких з'являється уповільнена реакція. У деяких практикувальників були серйозно ушкоджено внутрішні органи. У деяких відбувся психологічний зрив. Деякі навіть загинули внаслідок занадто швидкого ефекту введених [насильно] ліків.
Статистика показує, що випадки переслідування практикувальників Фалуньгун за допомогою «психіатричного лікування» відбулися в 23 провінціях, автономних районах і містах центрального підпорядкування в Китаї. Принаймні 100 психіатричних лікарень рівня провінцій, а також міського і районного рівня брали участь у репресіях. Ґрунтуючись на кількості і поширенні подібних випадків, очевидно, що неправильне використання психіатричних препаратів щодо практикувальників Фалуньгун було добре запланованою і систематичною політикою, яка здійснювалась зверху вниз. Принаймні 1000 практикувальників Фалуньгун, усупереч їхньому бажанню, було відправлено до психіатричних клінік і центрів наркологічної реабілітації. Багатьом з них насильно вводили численні препарати, які руйнують нервову систему. Цих практикувальників також прив'язували і піддавали катуванням електрошоком. Тільки в результаті цих зловживань загинуло принаймні 15 чоловік.
4.4. «Офіс 610» простягнув свої щупальця за межі рамок закону
7 червня 1999 року Цзян Цземінь прийняв на нараді Політбюро КПК одноособове рішення розв'язати тотальне придушення Фалуньгун і створити в ЦК «Комітет з вирішення питання Фалуньгун». Оскільки він був створений 10 червня, його назвали «Офіс 610» (або «Комітет 610»). Після цього подібні офіси було створено по всій країні на всіх рівнях уряду, від вищих до нижчих. Вони відповідали винятково за вирішення всіх питань, пов'язаних з переслідуванням Фалуньгун. Політико-юридичний комітет, засоби масової інформації, органи суспільної безпеки, підкоряючись комітету КПК, виконують за «Офіс 610» брудну роботу. Формально «Офіс 610» перебуває під юрисдикцією Держради, але, в дійсності, «Офіс 610» є партійною організацією, якій дозволено існувати поза рамками створених державних структур і китайського уряду, поза будь-якими правовими обмеженнями, постановами чи нормами. Ця могутня організація дуже схожа на нацистське гестапо. Вона має владу, яка перевищує повноваження правової і судової системи і використовує всі ресурси країни на власний розсуд. 22 липня 1999 року, після того як Цзян Цземінь видав постанову про придушення Фалуньгун, агентство новин «Сіньхуа» опублікувало виступи відповідальних осіб центрального організаційного міністерства КПК і центрального міністерства пропаганди КПК, у яких вони відкрито підтримували репресії Фалуньгун, розв'язані Цзян Цземінєм. Усі ці структури почали співпрацювати в рамках жорсткої організації комуністичної партії, здійснюючи жорстокий задум Цзян Цземіня.
Численні випадки підтверджують, що ні Управління суспільної безпеки, ні прокуратура, ні суди не мають достатньої влади, аби прийняти власне рішення з будь-якої справи, яка стосується Фалуньгун. Вони змушені виконувати накази «Офісу 610». Коли члени родини практикувальників Фалуньгун, яких було заарештовано, ув'язнено і замучено до смерті, зверталися до структур суспільної безпеки, прокуратури чи народного суду, їм казали, що всі рішення приймаються «Офісом 610».
Однак існування «Офісу 610» не має правової підстави. Коли він віддає накази всім органам, які перебувають під контролем Комуністичної партії Китаю, як правило, не існує письмових документів, лише усні розпорядження. Більше того, спеціально обговорюється заборона на аудіо- і відеозаписи чи навіть на письмові вказівки.
Використання подібної тимчасової установи диктатури є часто вживаною тактикою партії. У ході всіх попередніх політичних чисток партія завжди використовувала незаконну тактику, створюючи тимчасові незаконні органи, такі як «керівна група Культурної революції», для здійснення керівництва і поширення тиранії Комуністичної партії Китаю по всій країні.
У ході довготривалої влади тиранії і деспотичного правління, партія створила найсильнішу й найогиднішу систему державного тероризму на основі жорстокості, неправди й інформаційної блокади. Її жорстокість і рівень обману перебувають на дуже високому професійному рівні. Її розмах і масштаби ще більш унікальні. У ході попередніх політичних кампаній партія накопичувала систематичні й ефективні методи і досвід покарання й убивства людей найжорстокішими, найхитрішими і найбрехливішими способами, які тільки можна уявити.
4.5. Використання армії та національних ресурсів задля фінансування насилля
Партія контролює державні збройні сили, що дозволяє їй без усякого страху, коли їй здумається, придушувати людей. У цих репресіях Фалуньгун Цзян Цземінь використовував не тільки міліцію і збройну міліцію, але й безпосередньо залучив збройні сили, коли в липні і серпні 1999 року сотні тисяч чи навіть мільйонів беззбройних простих людей з усієї країни збиралися поїхати до Пекіну з апеляцією на захист Фалуньгун. Усі основні шляхи до Пекіну було перекрито солдатами, озброєними автоматами. Вони діяли разом з міліцією, затримуючи і заарештовуючи практикувальників Фалуньгун, які відправилися з апеляцією.
Партія контролює державні фінанси, що забезпечує фінансову підтримку Цзян Цземіня у здійсненні репресій Фалуньгун. Одного разу високопоставлений чиновник управління юстиції провінції Ляонін, виступаючи у виправно-трудовому таборі Масаньцзя, провінції Ляонін, сказав: «Витрати на Фалуньгун перевищили витрати на війну».
Наразі невідомо, скільки державних коштів, зароблених потом і кров'ю народу, Комуністична партія Китаю витратила на репресії Фалуньгун. Однак неважко собі уявити, яка це величезна цифра. Внутрішня партійна інформація управління суспільної безпеки 2001 року показує, що на арешти практикувальників Фалуньгун тільки на одній площі Тяньаньмень витрачається 1,7—2,5 мільйони юанів на день, тобто від 620 до 910 мільйонів юанів на рік. У масштабах усієї країни, від центральних міст до віддалених сільських областей, від міліцейських дільниць і управлінь суспільної безпеки до співробітників усіх філій «Офісу 610», Цзян Цземінь задіяв у репресіях щонайменше мільйон чоловік. Вартість лише їхньої заробітної плати може обчислюватися сотнями мільярдів юанів. Більше того, Цзян Цземінь витратив величезні суми на розширення трудових таборів для утримання практикувальників Фалуньгун і будівництва центрів і баз «промивання мізків» і т.д. Наприклад, у грудні 2001 року Цзян Цземінь виділив одноразово 4,2 мільярди юанів на будівництво центрів і баз «промивання мізків» для «перевиховання» практикувальників Фалуньгун. Цзян Цземінь також витрачав величезні суми грошей на заохочення і стимулювання ще більшої кількості людей для участі в репресіях Фалуньгун. У багатьох районах винагорода за арешт практикувальника становила кілька тисяч і навіть десять тисяч юанів. Виправно-трудовий табір Масаньцзя провінції Ляонін є місцем, де здійснюються найжорстокіші репресії Фалуньгун. Одного разу партія нагородила преміями директора табору з прізвищем Су на суму 50 тисяч юанів і заступника директора Шао на 30 тисяч юанів.
Цзян Цземінь, колишній генеральний секретар Комуністичної партії Китаю є людиною, яка задумала, ініціювала та контролювала репресії над Фалуньгун. Він використовував КПК для розв'язання репресій Фалуньгун. Він неодмінно нестиме відповідальність за цей ганебний злочин. Однак, якби не було Комуністичної партії Китаю з її нелюдською системою, сформованою в ході довгої практики, Цзян Цземінь не зміг би розв'язати і здійснити це злісне переслідування.
Цзян Цземінь і партія використовували один одного. Вони, ризикуючи викликати загальний осуд, протистояли істині, доброті й терпінню заради власних інтересів і інтересів партії, що є справжньою причиною того, чому міг статися подібний трагічний і абсурдний злочин.
5. Цзян Цземінь розвалює Комуністичну партію зсередини
З метою прищеплення комунізму в Китаї, партія вирвала з коренем традиційну китайську культуру. Після важкої поразки комуністичної системи у світі, яка підтвердила абсурдність комуністичних ідей на практиці, партія не могла і не бажала, щоб Китай знову повернувся до своїх традицій, плавно перейшовши до некомуністичного суспільства. Оскільки компартія є єдиною панівною партією, вона не дозволяє якій-небудь іншій політичній організації брати участь у державній політиці і не бажає ділитися своєю владою. Схоже, що нинішня суспільна система Китаю очікує загибелі і руйнації комунізму, перш ніж розвалитися разом з компартією.
Однак у 90-х роках зненацька з'явився Фалуньгун, неполітична, неурядова практика, що докорінно змінила серця людей. Вона гармонійно принесла традиційну культуру в маси, мирно і спокійно дала можливість китайському народові повернутися до своїх коренів. Можна сказати, що поширення Фалуньгун зробило можливим відродження миру і гармонії в Китаї добрим і ненасильницьким шляхом. Багато проникливих людей у партії також усвідомили, що поширення Фалуньгун є надзвичайно корисним для стабілізації суспільства.
Однак підбурюваний особистими інтересами Цзян Цземінь використав властиву партії злу сутність, аби розв'язати широкомасштабні репресії практикувальників Фалуньгун у Китаї. Він розв'язав каральну операцію проти соціальної сили, яка підтримує добро і є найбільш корисною для країни і суспільства. Ці репресії не тільки занурили країну в безодню злочинів і нещасть, але також зруйнували і саму основу партії.
Скориставшись КПК, Цзян Цземінь застосував для переслідування Фалуньгун найганебніші методи, древні та сучасні, китайські та закордонні. У результаті, закон, мораль і людські якості дуже постраждали, що в корені знищило довіру до режиму і його основи. Оскільки режим Цзяна використовував для придушення Фалуньгун усі можливі фінансові, матеріальні і людські ресурси, це лягло величезним тягарем на країну та суспільство. КПК більше не здатна продовжувати репресії.
У ході репресій партія і Цзян Цземінь використовували всю тактику насильства й обману, накопичену за весь період правління партії, застосувавши весь репертуар зрадництва і злодіянь КПК, і надалі використовують цей досвід для здійснення переслідування Фалуньгун.
Партія і Цзян Цземінь застосували всі можливі інструменти пропаганди, фабрикуючи слухи, здійснюючи наклеп на Фалуньгун і виправдуючи придушення і репресії. Коли неправду буде остаточно викрито, і все зло буде розкрито, коли закінчаться репресії, і розкриється дійсний стан речей, ці методи пропаганди більше не зможуть обдурювати людей. Партія цілком утратить довіру і серця людей.
На початку придушення Фалуньгун у 1999 році Цзян Цземінь розраховував розправитися з Фалуньгун за «три місяці». Однак партія недооцінила Фалуньгун і силу традицій і віри.
Пройшло п'ять років. Фалуньгун як був, так і є. Більше того, Фалуньгун широко поширився по всьому світу. Цзян Цземінь і партія зазнають великої поразки в цій битві добра і зла. І їхню порочну, жорстоку і злу сутність буде цілком викрито. Маючи недобру славу, Цзян Цземінь зіштовхується наразі з проблемами, як у себе вдома, так і за кордоном у вигляді судових позовів і закликів притягнути його до правосуддя.
Із самого початку партія намагалася використовувати репресії для посилення своєї тиранії. Однак, у підсумку, вона не змогла отримати «новий заряд», витративши замість цього усі свої сили. Тепер уже компартія зайшла занадто далеко і рятувати її пізно. Вона нагадує гниле, сухе дерево. Незабаром вона сама розвалиться.
Висновок
Цзян Цземінь, колишній генеральний секретар Комуністичної партії Китаю є людиною, яка спланувала, розв'язала і керувала репресіями Фалуньгун. Цзян Цземінь повною мірою використовував владу, положення, дисциплінарні методи й апарат КПК для початку політичної кампанії з переслідування Фалуньгун. Він несе повну відповідальність за це злодіяння. З іншого боку, якби не було компартії, Цзян Цземінь не зміг би розв'язати і здійснювати таке жорстоке переслідування. Від дня свого виникнення компартія не терпіла законності і добросердя. Використовуючи придушення як інструмент репресій, як доказ компетентності, вона засновувала своє правління на жорсткому ідеологічному контролі свідомості людей, які йдуть за однією єдиною партією. Комуністична партія Китаю по своїй суті боїться істини, доброти й терпіння і розглядає Фалуньгун як ворога. Тому ці придушення і репресії Фалуньгун були неминучі.
Таємна змова Комуністичної партії Китаю і Цзян Цземіня пов'язала воєдино їхню долю. Наразі Фалуньгун закликає Цзян Цземіня до правосуддя. Немає сумнівів, що настане час, коли Цзян Цземіня притягнуть до правосуддя, і доля компартії також очевидна.
Принципи Небес не допускають існування тих, хто проводить нелюдські репресії щодо добрих людей, які прагнуть істини, доброти й терпіння. Злобність Цзян Цземіня і компартії послужить людству вічним і глибоким уроком.
Читайте далі:
Коментар 6. Комуністична партія Китаю зруйнувала традиційну культуру
------------------------------------
1 — Лі Сяньнянь (1902—1992), глава Китаю з 1983 по 1988 рр. Чень Юнь (1905—1995), один з найвпливовіших партійних функціонерів. Кілька десятків років був членом Постійного комітету Політбюро КПК.
2 — Лей Фен, китайський солдат, який прославився самовідданою вірністю Мао Цзедуну. Його придавило на смерть телеграфним стовпом, коли він охороняв склад. У Лей Фена була можливість відскочити в сторону, але він цього не зробив і загинув під стовпом, дотримуючись інструкції, за якою не можна було сходити з місця. Через рік після його смерті Мао Цзедун висунув гасло: «Вчитися у товариша Лей Фена». Лей Фена посмертно нагородили, його портрети розвісили по всьому Китаю, і відтоді і до самої смерті Мао він був серед найбільш шанованих китайців.
3 — Ден Сяопін (1904—1997). Видний партійно-політичний діяч Китаю, перебував при владі з 1977 по 1987 рр. У 1992 р, вже майже у відставці, здійснив поїздку до південних районів Китаю, де виступав з промовами про необхідність розвитку ринкової економіки в соціалістичному Китаї. Ця поїздка оживила економічні реформи після їх похмурого початку, пов'язаного з кривавою розправою на площі Тяньаньмень у 1989 році. Відоме висловлювання Ден Сяопіна — «Неважливо, чорна або біла кішка. Хороша кішка та, що ловить мишей». Ця фраза означала, що економічні реформи повинні принести добробут китайцям, незалежно від методів: соціалістичних чи капіталістичних.
4 — виявлені в 1973 році залишки поселення Хемуду, що існувало близько 7000 років тому, є визначним пам'ятником культури Китаю періоду неоліту.
5 — Цяо Ши, колишній глава Всекитайських зборів народних представників.
6 — Чжан Чжисінь, жінка, замучена до смерті КПК під час Великої культурної революції за те, що говорила щиру правду.
7 — середня зарплата в Китаї — близько 500 юанів (на час виходу книги наприкінці 2004 року).
8 — підтверджене число практикувальників Фалуньгун, що загинули в Китаї з початку репресій до грудня 2015 року, становить 3918.