За рік в американській армії покінчили з собою військовослужбовців більше, ніж загинуло в Афганістані та Іраку. Така заява міститься в доповіді, опублікованому 2 листопада Центром безпеки США.
Як повідомляють американські ЗМІ, цей документ випущений у зв'язку з несподіваним сплеском суїцидальних дій в армії. Ця статистика стала зростати з 2000 року, коли починалося вторгнення армії в Афганістан. Представник Центру американської безпеки представив на конференції відповідну діаграму, на якій складена статистика збільшення самогубств паралельно з графіком військових дій.
Міністерство оборони США визнає, що Штати програють цю війну, де і лінії фронту немає, і ворог невидимий. У цифрах статистика суїцидів виглядає так: з 2005 по 2010 рр. американські солдати здійснюють самогубство кожні 36 годин. Ветерани, які повернулися з бою, позбавляють себе життя кожні 80 хвилин. За останні два роки зростання числа самогубств у збройних силах США досягла піку. У 2010 році в американській армії було зафіксовано кількість суїцидів більше, ніж у гарячих точках ― в Афганістані та Іраку. Торік 468 військовослужбовців позбавили себе життя.
Так, у доповіді повідомляється, що типовий портрет самогубці ― 29-річний новобранець-рядовий в формі, що «не вписався в армійське життя». Він не впевнений у собі та знервований. Що штовхає його до суїциду? Директор Центру вивчення психічних захворювань д-р Джен Кемп пояснив, що кожного разу ― це індивідуальний випадок.
«Ми не впевнені, що існує зв'язок між числом поїздок у гарячі точки, але побачили абсолютний зв'язок зі стресовими ситуаціями солдата. Наприклад, якщо місія військовослужбовця затягнулася в Афганістані, то він вже знаходиться в групі ризику. Так само, як і пілот, що тривалий час перебуває на військовій базі будинку і не зробив жодного бойового вильоту», ― сказав він.
Заступник командира армії США Пітер Чиареллі вважає, що найскладнішим завданням є визначити, що людина задумала. «Якщо є підозра на конкретного солдата, який виношує думки про самогубство, вкрай важливо правильно визначити напрямок його лікування (прояви у різних людей бувають однаковими) і з'ясувати його взаємодію з оточуючими. Це буде прорив, і не тільки для військових», ― сказав він.