В Едемському саду закінчується вода — сирійські курди звинувачують Туреччину в стримуванні води у своїх греблях
Раніше Євфрат протікав недалеко від оливкового гаю сім'ї Хаміс, але сьогодні річка знаходиться в кілометрах від неї. "Ми немов опинилися посеред пустелі", — говорить Халед Ель Хаміс.
Фермер із села Румейла на північному сході Сирії змушений спостерігати, як в'януть його дерева, а ціла ділянка землі позбавляється води.
Там, де стоїть 50-річний чоловік, минулого року ще протікало річище найбільшої річки на Близькому Сході. Потім настала посуха. Але не тільки екстремальна погода, а й суперечка з Туреччиною з приводу водних ресурсів залишили людей без води.
Мільйони сирійців знаходяться в небезпеці через відсутність води, а значить і електрики, попереджають міжнародні організації. І це після десятирічної війни та в розпал коронавірусної епідемії.
Вода як політичну зброю?
Тепер з Туреччини до Сирії надходить лише половина води від звичайного обсягу: це видно за даними сирійських гребель, на які також посилаються ООН та неурядові організації.
Курди на північному сході Сирії звинувачують свого ворожого сусіда Туреччину в навмисному обмеженні припливу води та використання її як політичну зброю. Анкара заперечує це і звинувачує в падінні рівня води зміну клімату.
Довжина Євфрату становить понад 2 800 кілометрів. Ця річка згадується в Біблії, а на її берегах розташований Едемський сад. Євфрат бере початок в Туреччині, перетинає Сирію з півночі на південь, протікає через Ірак і, нарешті, впадає в Перську затоку.
Рівень води викликає тривогу
У Сирії вона постачає три гідроелектростанції та помпові станції питної води. Поточний рівень води "тривожний" і нижче, ніж будь-коли, каже Хаммуд ель-Хадіжін, глава електростанції Тішрін.
Рівень близький до позначки, при якій турбіни перестануть подавати електроенергію. "Це екологічна і гуманітарна катастрофа", — говорить Хадіжін.
У 1987 році Дамаск і Анкара уклали договір про те, що Туреччина буде постачати в середньому 500 кубічних метрів води в секунду. Однак зараз ця цифра становить всього близько 200 кубічних метрів, скаржаться оператори сирійських гідроелектростанцій.
Подача води переривалася 24 рази
Сирійські курди звинувачують Туреччину в стримуванні води у своїх греблях. Насправді сусідній країні вдається контролювати Євфрат за допомогою греблі Ататюрка за 80 кілометрів від сирійського кордону, каже політолог Ніколас Херас.
Якби Туреччина хотіла використовувати воду в якості геополітичної зброї, вона могла б зробити це ще простіше за допомогою помпової станції Аллук в прикордонній зоні, яку вона захопила у курдів у 2019 році, говорить політолог. За даними ООН, відтоді подача води переривалася 24 рази, в результаті чого постраждали 460 000 жителів.
Навіть якщо низький рівень Євфрату пояснюється виключно погодними умовами, це служить геополітичним інтересам Анкари, — говорить географ Фабріс Баланш. "Під час посухи Туреччина допомагає собі, і тільки те, що залишається, віддається курдам".
Брак питної води
Для села Твіхініех, розташованого поруч з греблею Табка, залишилося зовсім небагато. Оскільки гідроелектростанція більше не виробляє достатньо енергії, електрику відключають до 19 годин в день, говорить Хуссейн Салех, фермер і батько дванадцяти дітей. "Ми більше не можемо дозволити собі витрати на іригаційні труби й генератори".
Інженер Чалед Шахін, який пропрацював на електростанції два десятиліття, також бачить все похмуро: "Якщо так буде продовжуватися, ми зможемо забезпечувати енергією тільки млини, пекарні та лікарні".
Інша небезпека полягає в тому, що вода в Євфраті більше не піддається систематичній фільтрації — попри те, що ця річка є основним джерелом питної води для 5,5 мільйона сирійців, за даними ООН. Концентрація стічних вод збільшилася, і в трьох сирійських провінціях, через які протікає Євфрат, спалахнули епідемії.
"Води більше немає ні для пиття, ні для поливу дерев", — говорить фермер Хаміс з Румейла. "Жінки повинні пройти сім кілометрів, щоб наповнити відро питною водою".
Колишній оливковод і його сусіди тепер намагаються вирощувати кукурудзу і боби на раніше затопленій землі. Чи буде цього достатньо, вони не знають. Хаміс налаштований песимістично: "Ми думаємо про те, щоб виїхати".
Джерело: The Epoch Times