Світове визнання українських художників, інноваторів, стартаперів, активістів і вчених вказує на те, що в Україні є знання, компетенції та навички для майбутнього. В нас вони генеруються, а потім можуть і повинні поширюватися в суспільстві. Отже, які навички потрібно опанувати до 2020 року?
#img_center_nostream#Незалежна дослідницька група Institute for the Future, яка має 40-річний досвід прогнозування майбутнього, сформулювала ключові навички людей майбутнього, необхідні для ефективної взаємодії в новітньому світі.
За їхніми прогнозами, шість рушійних сил, які викликають зміни і вже сьогодні формують характер найближчого майбутнього, це:
Вчені змоделювали комплекс одинадцяти навичок (підвищення кваліфікації), які відповідають ключовим вимогам. Їх вплив ми відчуваємо на собі вже сьогодні.
Адаптація — здатність ефективно взаємодіяти в умовах зростаючих вимог непостійних і невизначених середовищ, неоднозначності сигналів і складності контекстів. Уміння позитивно реагувати на похвилинну еволюцію та динаміку викликів, нескінченна гра у впізнання та використання нових можливостей. Люди з такою здатністю свідомо актуалізують знання і навички та можуть впоратися із плинністю сучасного світу.
Дата-синтез — здатність до аналітичної обробки великих обсягів даних, зчитування статистик, виявлення алгоритмів, прогнозування динаміки. Здатність робити висновки для операбельних абстрактних концепцій з інформаційного поля і калькуляція обґрунтованих ними підходів і рішень.
Медіаграмотність — уміння оперативного реагування, критичного оцінювання і авторського створення контенту в нових медіаформах. Здатність протиставити конструктивний діалог мові ненависті, проявляти ментальний опір різноманітним формам пропаганди, готовність перевіряти факти у багатьох інформаційних площинах. Ефективне залучення аудиторії, створення інформативних майданчиків для інтерактивності, підтримання інтенсивної та переконливої комунікації та здійснення комплексного медійного впливу.
Трансдисциплінарність — освіченість і розуміння концепцій на перетині кількох галузей. Здатність підтримувати міждисциплінарний діалог і продуктивно взаємодіяти у кроссекторальних командах. Комплексність сприйняття і налагодження процесів до вирішення викликів завдяки розширеному спектру компетенцій.
Дизайн-мислення — вміння представляти і розкривати завдання, а також моделювати оптимальні робочі процеси і середовище для системного досягнення бажаних результатів у кожній індивідуальній ситуації. Виявлення та стимуляція необхідних моделей мислення для кожного завдання і здатність створити фізичні та ментальні передумови для їх вирішення.
Соціабельність — здатність встановлювати прямі та глибокі міжособистісні зв'язки, розпізнавати реакції та заохочувати бажану взаємодію. Висока емоційна освіченість і соціальна компетентність, перекладена на практику комунікації на основі довіри і поваги, як передумова плідних спільних дій.
Транскультура — здатність адаптуватися і взаємодіяти в різноманітних середовищах глобалізованого світу. Можливість налагоджувати комунікації відповідно до локальної специфіки як на рівні лінгвістичного розуміння, так і на рівні читання та адаптації до соціального, культурного, геополітичного контексту.
Кіберзалученість — вміння працювати продуктивно, стимулювати зворотний зв'язок, проявити себе як учасника віртуальної команди. Створення та підтримка системних середовищ динамічної взаємодії та мотивації за проектами віртуальної комунікації.
Сенсостворення — здатність розпізнавати причини та наслідки ключових трендів, помічати тенденційні процеси на периферії соціальних систем. Здатність локалізувати значення глобальних процесів і явищ для конкретного контексту або спільноти.
Еврістичність — спритність під час знаходження рішень і відповідей за межами стандартних варіантів і приписів. Усвідомлення наявності інших парадигм і вміння вийти за рамки існуючої парадигми для пошуку відповідей. Налаштованість на інклюзивне зростання, готовність для цього розширювати горизонт планування, гнучко мислити і активно формувати спільні інтенції для досягнення комплексних цілей з іншими учасниками процесу.
Селективність — здатність ранжирувати та фільтрувати інформацію за важливістю та релевантністю, а також володіння інструментами і техніками оптимізації процесу пізнання. Висока обізнаність у можливостях і обмеженнях мозкової діяльності та специфіці власної ментальної конституції. Свідоме модерування когнітивних функцій як у рамках загальної стратегії, так і для потреб кожної окремої задачі. Здатність працювати в умовах невизначеності, підтримуючи усвідомлення множинності сценаріїв розвитку подій у середовищі.