Приїхати в Україну з нічим: як живуть мігранти і хто їм допомагає
Цих людей покинути свої домівки, роботу, сім’ї та — чи не найголовніше — батьківщину змусили важкі обставини. Війна, репресії за політичні або релігійні погляди, переслідування як представника соціальної групи. Багато з них їхали до Європи, але змушені були зупинитись перед її східним кордоном — Україною.
Незнання мови, відсутність житла, расова дискримінація та невпевненість у завтрашньому дні — ось далеко не повний перелік проблем, з якими зустрічаються біженці в Україні. Часто, віддавши гроші шахраям за обіцянки доставити їх в Європу, ці люди опиняються в Україні без копійки та без знання мови, місцевих звичаїв і законів.
«Співробітники УВКБ ООН змушені допомагати мільйонам людей, біженцям, шукачам притулку, переселенцям. Усе, чого прагнуть жінки-біженки — це бути прийнятими новим суспільством, бути бажаними, знайти розуміння та повагу», — сказав Ванно Нупеч, заступник регіонального представника УВКБ ООН в Україні, Білорусі та Молдові на презентації фільму Паули Паласіос про біженок в Україні.
В Україні ж процедура отримання статусу біженця триває довго і не завжди закінчується успішно. Але навіть маючи відповідне посвідчення, на роботу влаштуватись дуже важко, показала історія однієї з політичних біженок з Росії. Навіть отримавши документи, жінці доводилось носити з собою кодекс законів про працю — пояснювати роботодавцям, що працювати вона має право. Важко для біженців буває також легалізувати в Україні свої документи про освіту.
«[Уявіть:] ви приїхали майже з нічим у країну, нічого не знаючи, ані мови, ані людей, не знаючи менталітету. Так, це звичайно дуже тяжко», — розповідає Ялда родом з Афганістану. Сім’я дівчинки виїхала в Україну в 1995 році, коли їй було ще 2 роки — тоді на їхній батьківщині бойові дії були в розпалі. У перші роки утримував родину батько — чоловік працював на ринку. Але згодом у нього з’явились проблеми зі здоров’ям, і працювати далі він не міг.
На той час дівчина вчилась на факультеті лікарської справи в університеті ім. Богомольця. Попереду було кілька років навчання, проте батьки вже не могли за нього платити. Допомогу надали в Управлінні Верховного комісара ООН у справах біженців. Дівчині оплатили навчання, а також надавали матеріальну підтримку.
Діють в Україні й інші благодійні організації, які допомагають біженцям: одна з них — «Рокада». Вона проводить для біженок безкоштовні курси бісероплетіння, української мови, навчають працювати на комп’ютері. Деякі з жінок починають працювати в майстерні при благодійному фонді — заробляють на життя продажем виробів з бісеру, вишивки та в’язання.
До команди волонтерів фонду «Рокада» можуть приєднатися всі, хто має бажання допомогти біженцям інтегрувати в українське суспільство. Для цього потрібно звернутися до фонду або представництва УВКБ ООН. Крім того, для біженців можна передати речі першої необхідності: часто їм не вистачає одягу, теплих ковдр, засобів гігієни та продуктів харчування. Для дітей біженців можна передавати іграшки та книжки, а для Інтеграційних центрів, де вони проживають — меблі та обладнання.
Корисні контакти:
Програма юридичного захисту HIAS:
(044) 453-16-53
Регіональне представництво УВКБ ООН:
(044)288-97-10
Благодійний фонд «Рокада»:
(044)501-56-96