Вчені з університетів США та Іспанії підрахували кількість інформації, що зберігається на планеті. 295 ексабайт, або 295 мільйонів гігабайт, - таку цифру вони отримали в результаті аналізу даних, що зберігаються на 60 типах цифрових і аналогових носіїв по всій планеті. Дослідники Мартін Гілберт і Прісцила Лопес класифікували інформацію на 3 типи: інформацію, що зберігається; інформацію, що передається та інформацію, що обробляється. Науковці приділяли увагу всім машинним даним, включаючи інформацію на банківських картах, калькуляторах та ігрових консолях.
Дані, отримані науковцями, говорять про те, що за останні двадцять років кількість інформації, що зберігає людство, зросла більше, ніж в 100 разів. Відбулась революція у сфері носіїв інформації – так, якщо в 2000 році лише 25% інформації зберігалось в цифровому вигляді, то в 2007 році її кількість склала 96%. Що цікаво, за даними 2007 року найбільшу кількість операцій в секунду проводили пристрої для обробки графіки. Таким чином, величина інформації на планеті збільшується не за рахунок комунікацій та інформації, що зберігається, а за рахунок обробки інформації і створення віртуальної реальності: від моделювання до побудови прогностичних моделей.
Не слід забувати, що дані, отримані Мартіном Гілбертом і Прісцилою Лопес – загальні, і у країнах з різним рівнем розвитку кількість інформації, що зберігається, передається і обробляється, різна. Так, у 2002 році люди з розвинених країн в 8 разів частіше обмінювались інформацією, ніж люди з країн Третього Світу, а до 2007 року це співвідношення зросло до 15 разів.
Дані про кількість інформації на планеті не говорять про її якісний склад: науковці не розділяли мегабайти класичної музики і мегабайти банківських операцій. Неврахованими залишились всі операції, що проводяться людиною без допомоги техніки або інформаційних носіїв – пряма вербальна розмова, мислення, біологічна активність, передача культурних навиків, обмін емоціями, тощо.
Отримані 295 мільйонів гігабайт даних по всьому світі – доволі велика кількість для цифрових носіїв, яких згодом може не вистачити для того, щоб зберігати всю цю інформацію. Та у порівнянні з 10 в 23 степені, що записані у ДНК однієї людини – це не так багато.