• Кінцева мета комунізму. Розділ про Китай (Частина 3)

  • Від авторів книги «Дев'ять коментарів про комуністичну партію»
  • Вівторок, 11 грудня 2018 року

Від авторів книги «Дев'ять коментарів про комуністичну партію»

Передмова
Частина 1. Центральна країна і культура, передана Богами
Частина 2. Задум червоного диявола про знищення людства
Частина 3. Насильство і вбивства. Зло пронизує усю Піднебесну
Частина 4. Злий дух комунізму без втоми губить людей
Частина 5. Злий дух захопив трон. Культура знаходиться в занепаді
Частина 6. Створити державу на основі ненависті
Заключна частина. Кінцева мета комунізму. Розділ про Китай

Частина 3. Насильство і вбивства. Зло пронизує усю Піднебесну

Вступ. Злий дух комунізму увесь час займається вбивствами

Коли говорять про компартію, то у багатьох людей у свідомості відразу спливає слово «вбивства». Більшість вбивств, які вчинила компартія, відбувалися в мирний час або щонайменше в захоплених нею районах. Під час руху по ліквідації контрреволюціонерів компартія Китаю (КПК) убила 100 тисяч солдатів Червоної армії. КПК також проводила «рух за впорядкування стилю» в Яньани, земельну реформу, розкуркулення та численні політичні чищення, в ході яких було убито безліч людей.

Впродовж історії війни або тиранії завжди починалися, тому що з'являвся ворог, а потім починалися вбивства. Компартія ж діяла навпаки. Заради здійснення вбивств вона шукала ворогів, а якщо не могла знайти, то сама створювала їх.

Чому компартія така кровожерна? Тому що вбивства — це стратегічна міра злої примари комунізму, необхідна для створення терору у людському світі і здійснення головної кінцевої мети. Компартія розглядає вбивства як деяку науку і мистецтво, досягнувши в цьому вищої майстерності.

Як вбиває компартія? Вона вбиває, використовуючи владу, «миску рису» і громадську думку.

Про те, як компартія вбиває, використовуючи владу, не треба багато говорити, це і так усім відомо. КПК майстерно робить це, сповідуючи принцип «рушниця народжує владу» (цитата Мао Цзэдуна, прим. пер.).

Що означає «вбиває за допомогою миски рису»? Просто не дає людині їсти, якщо він не підкоряється. Дуже багато представників інтелігенції КПК поставила на коліна, використовуючи цей метод. Із старовини вчені мужі в Китаї надавали велике значення твердості духу та стійкості, не підпадаючи під вплив спокус матеріальних вигод. В давнину, якщо хтось не отримував платні з державної казни, він цілком міг прогодувати себе сам. У Китаї є древнє висловлювання: «не варто кланятися за п'ять доу рису». Воно належить поетові Тао Юаньмину (365-427), який, не витримавши зневаги з боку продажного урядовця, гордо відмовився від державної служби та віддалився в сільську місцевість, прагнучи до вільного життя. Проте КПК узяла під свій повний контроль усі ресурси суспільства, і якщо вона захоче позбавити когось харчування, то йому нічого не залишиться, як померти.

Вбивати людей за допомогою громадської думки також є специфічною особливістю компартії. Оскільки партія контролює усі ЗМІ, то кого вона захоче скинути, той і буде скинутий; скаже, що хтось поганий, він і виявиться поганим; скаже, що хтось усе життя здійснює злочини, так у результаті і виявиться.

Кого і що вбиває компартія? Вона пропагує боротьбу з Небом, землею та людьми, тому вона і намагається убити Небо, землю і людей.

Під вбивством Неба мається на увазі знищення за допомогою теорії атеїзму віри людей у Богів і Будд, перетворення людей на атеїстів.

Вбивство землі — це знехтування природи під гаслом "перетворення гір і річок", знищення довкілля і реалізація «абсолютної безстрашності», що спирається на концепцію «не боятися ні Неба, ні землі», яка, у свою чергу, базується на теорії атеїзму.

Вбивство людей — це знищення однопартійців, зачистка членів партії, які не відповідають злісним вимогам компартії, та активне вирощення в людях злої сторони шляхом приналежності до партії. Це також цілеспрямоване вбивство представників еліти суспільства, знищення людей, в яких компартія бачить перешкоду для реалізації своїх злісних планів, включаючи і видатних людей суспільства, що є носіями культурної спадщини. Це також включає винищування людей без якої-небудь цілеспрямованості, просто щоб провокувати людей на боротьбу один з одним з метою створення та підтримки атмосфери терору, в якому панує жадання вбивств.

У цих вбивствах є декілька основних цілей. Перша — це знищення створених компартією ворогів. Друга — необхідно, щоб руки вбивць були по лікоть в крові, щоб вони скоювали злочини разом з компартією та були співучасниками злочинів. У такому разі вони стають повністю одностайними з компартією та перетворюються на її інструменти вбивства. Третя — це створення атмосфери червоного терору, в якій усі люди трепещуть від страху. Глобальна мета усіх цих вбивств полягає в тому, щоб відкрити шлях для знищення культури і руйнування моральності.

Найбільш серйозної шкоди завдають вбивства компартією релігійних людей та представників інтелігенції. Таким чином партія умисне створює культурний розрив, обриваючи зв'язок майбутніх поколінь з традиційними віруваннями та традиційною культурою. Це надзвичайно важлива частина плану злого духу, спрямованого на руйнування людства і підштовхування його до повного знищення. Проте саме на цю частину люди частенько зовсім не звертають уваги.

До яких пір триватимуть вбивства?

Публічні вбивства, які здійснює компартія, не обмежуються тільки безпосереднім переломом хребта народу за допомогою терору. Жах від цього кривавого терору вбирається в кров людей і з'являється ген страху, який передається з покоління в покоління.

Коли вбивства досягають цієї мети, тоді компартія переходить від публічних вбивств до таємних.

Кампанії «Земельна реформа», «Пригнічення контрреволюції», «Боротьба проти трьох зол» (корупції, марнотратства, бюрократії — прим. пер.), «Боротьба проти п'яти зол» (хабарництва, ухилення від сплати податків, несумлінне виконання держзамовлень, привласнення держмайна, розкрадання держмайна — прим. пер.) і «Культурна революція» — це були форми публічного вбивства людей. Для цього навіть спеціально зганяли людей, щоб вони дивилися, як здійснюються вбивства. Пригнічення повстання студентів в 1989 році було наполовину публічним вбивством, оскільки після бійні КПК категорично заперечувала, що були убиті люди. У 1999 році, коли почалися репресії проти Фалуньгун, почалися непублічні вбивства. Пізніше були викриті злочини КПК, пов'язані з масштабним викорінюванням органів у живих людей, і це вже є строго засекреченою формою вбивств.

Історія компартії — це історія вбивств людей. Без застосування методу масових вбивств КПК ніколи б не змогла впровадити людям на китайській землі теорію атеїзму, перетворити китайців на націю, для якої немає нічого святого, а також зруйнувати китайську культуру, передану Богами.

1. Генеральна репетиція Радянської Росії

Щоб знищити людство, злому духу комунізму передусім треба було знищити китайську культуру. Злий дух обрав близького сусіда Китаю — велика по території і населенню держава СРСР, щоб провести генеральну репетицію. Радянський Союз розташований дуже близько до Китаю і міг стати відповідною силою, яка б підтримувала КПК в економічному, військовому і геополітичному плані; завдяки неосяжній території і великому населенню, тільки що створений СРСР не був відразу знищений європейськими державами та Німеччиною, що пізніше напала на нього, під час Другої світової війни. Таким чином комунізм отримав можливість абияк відтягнути свою останню годину.

Відразу після своєї основи СРСР використав потужність своєї країни для «експорту революції» в інші країни. Китай вважався пріоритетним в цьому плані. Ради послали в Китай Григорія Войтинского, щоб він створив там комуністичний осередок, а потім через Михайла Бородина змусили Гоминьдан погодитися провести політику Першого об'єднаного фронту, щоб КПК, вселившись в тіло Гоминьдана, швидко виросла.

Відразу після заснови СРСР був проведений експеримент по створенню терору за допомогою насильства і вбивств. Здійснювала це Всеросійська надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією і саботажем — скорочено ЧК. Ленін, вважаючи, що «диктатура — це політичний режим, який прямо використовує насильство і при цьому не обмежений ніякими законами», наділив ЧК владою довільно вбивати людей без суду та слідства. Дослідження показали, що з 1917 по 1922 рік ЧК повісив або розстріляв на місці багато мільйонів людей. За один тільки 1921 рік від голоду, штучно створеного КПРС, померло близько 5 млн людей.

Інший експеримент, який поставили на Радянському Союзі, полягав в тому, що за допомогою насильства створили таку обстановку, при якій можна було привести усю країну під владу злої доктрини комунізму, грунтованої на атеїзмі. Уся інша ідеологія — релігійна або ідеологія традиційної культури, природно, опинилася в списку того, що підлягало викорінюванню.

Захопивши владу в 1917 році, Ленін відразу влаштував бійню. Він використав насильство та репресії для пригнічення вірян, а також знищення культури, примушуючи людей відійти від Бога, що неминуче вело до морального розкладання. Це теж було генеральною репетицією перед знищенням китайської культури.

З одного боку, Ленін продовжував пропагувати атеїзм: «В теорії та практиці наукового соціалізму атеїзм є безперечною та невід'ємною частиною марксизму». З першого ж дня, коли в 1917 році більшовики узяли владу у свої руки, однією з головних цілей їх революції було насильницьке знищення культури та викорінювання віри у Бога.

Після смерті Леніна його місце зайняв Сталін і в 30-х роках попереднього століття влаштував жорстокий Великий терор. Окрім членів Комуністичної партії, його жертвами стали представники інтелігенції та релігійних груп.

Одного разу Сталін оголосив усій країні, що настає «безбожна п'ятирічка», і після її виконання усі до останнього храми будуть закриті, усі до останнього священики знищені, і уся територія Радянського Союзу перетвориться на «родючі землі комуністичного атеїзму», і тоді більше не знайти буде і сліду релігії.

За неповними даними, в період кампанії «Великий терор» від репресій загинули більше 42 тисяч священнослужителів. До 1939 року в усьому СРСР залишалося усього лише сто з гаком діючих православних храмів, тоді як до Жовтневої революції їх число складало 40 437. В усьому Радянському Союзі було закрито 98% православных церков та монастирів. За цей період ще більше представників культурної еліти та інтелігенції отримало судові вироки, відправлені до Гулага або були розстріляні.

З часу смерті Сталіна до розпаду СРСР КПРС продовжувала здійснювати нападки на різних представників культурної еліти та релігії. За оцінками відомого російського письменника і історика Олександра Солженіцина, в цілому при Сталіні неприродною смертю померло 60 млн людей.

Китай є сценою, на якій розігрується 5000-річна велика постановка людства. Завершальний акт — війна між добром і злом у людському світі — також має бути показаний в Китаї. Таким чином, після того, як роль комуністичного режиму СРСР у вищеописаній генеральній репетиції завершилася, він відразу ж розвалився, і від нього нічого не залишилося. Створивший багато шуму комуністичний табір теж розпався.

2. Прихід до влади компартії Китаю

Після закінчення Другої світової війни фашизм був знищений, але з'явився злісний комуністичний табір. Під час піку його потужності в нього входила третя частина населення Землі, і він займав третю частину площі Землі. Дивлячись з позиції кількості вбивств, а також глибини та обширності руйнування культури, компартія Китаю (КПК) є самою злісною серед усіх комуністичних режимів. Вона реалізовувала найбільш систематичний і ретельно розроблений план повного знищення культури Китаю.

Традиційна культура Китаю була створена самим Творцем для того, щоб врятувати усіх живих істот у кінці часів. У свою чергу, знищення традиційної культури Китаю є головною метою злої примари комунізму. Він добре розуміє, що насильством можна знищити тільки фізичне тіло людей. Щоб знищити душу китайців, потрібно шляхом насильства та іншими методами знищити їх культуру. Тому під час спланованого знищення представників еліти суспільства злий дух також знищував духовні стовпи і матеріальні носії традиційної культури, від яких залежить життя мирських людей. Таким чином відбувалося подальше руйнування зв'язку між Богом і людиною та просування до мети знищення людей.

Насильно руйнуючи цей фундамент, проводячи одну політичну кампанію за іншою, примушуючи представників еліти замовкнути та повністю зникнути, злий дух комунізму сильно досяг успіху в здійсненні злочинів, а також удосконалив методи та уміння вбивати, промивати мізки, обманювати і пригнічувати. Тобто він провів повне тренування, щоб бути в найкращій формі під час останньої вирішальної битви між добром і злом.

Одночасно з цим систематично і цілеспрямовано створювалася єретична партійна культура. За допомогою цієї «культури» виховували та навчали людей, які не були убиті, перетворюючи їх на знаряддя злої примари комунізму для подальшого вбивства ще більшої кількості людей.

Злий дух компартії добре знає, як використати економічну вигоду, політичну пропаганду та інші способи, щоб притягнути мирських людей на свою сторону і зробити їх покірними собі. За допомогою безлічі політичних кампаній, пригнічення та вбивств компартія все краще і краще опановувала усі ці методи.

3. Винищування еліти суспільства

Культурною елітою суспільства, яка допомагала передавати 5-тисячолітню традиційну культуру Китаю в селах, був клас поміщиків та сільських аристократів, а в містах — торговці, інтелектуали і лікарі. Знищення цієї еліти було пріоритетом злої примари комунізму на шляху до руйнування традиційної культури. Таким чином, КПК знову створила ворогів і почала винищувати поміщиків, аристократів в селах та капіталістів в містах. Поширюючи терор, вона одночасно загрібала під себе громадські багатства.

Так звана земельна реформа, що проводиться компартією Китаю, яка також називалася «Скиданням глитаїв і розділом землі», була спрямована саме на те, щоб винищити в селах тих, хто переймав та передавав культуру. Було очевидно, що КПК зовсім не збирається віддати землю селянам. Вона використала свій традиційний трюк. Спочатку вона пообіцяла селянам солодку приманку, а потім, коли поміщики та аристократи були знищені, а культура зруйнована, вона запустила кампанію колективізації, за допомогою якої повернула собі землю, віддану селянам. Внаслідок чого величезна кількість селян опинилася в скрутному становищі.

Власники приватної власності в містах також стали для КПК об'єктом знищення. Метою цього було відбирання їх стану. Сумна доля їх осягнула також і тому, що вони були групою, що створює громадське багатство, були силою, що підтримує стабільність та процвітання суспільства, переймали та передавали традиційну культуру і навіть мали мислення західних людей відносно свободи і прав людини.

Буддистські та даоські ченці відігравали важливу роль в поширенні духовного вдосконалення. КПК направила вістря свого списа прямо на ту частину суспільства, яка мала безпосереднє відношення до культури та духовної віри. Після кампанії вбивств, вироків, «промивання мізків», примусу ченців повернутися до мирського життя та викривлення змісту релігійних текстів були створені Асоціація буддистів, Асоціація даосов і так далі. На чолі цих організацій були поставлені релігійні пройдисвіти, абсолютно лояльні компартії. Ці організації стали інструментами КПК для контролю та руйнування релігії.

Якщо одного разу зникнуть ченці або представники еліти, що живуть у світі, станеться культурний розрив. Одночасно зі знищенням релігії КПК проводила кампанію ідеологічного перевиховання інтелігенції. За допомогою так званого матеріалізму, атеїзму та теорії еволюції (дарвінізму) учням систематично промивали мізки та впроваджували ворожість по відношенню до традиційної культури. Потім під час кампанії «Боротьби з правими елементами» усіх непокірних представників інтелігенції відправили до виправних таборів і помістили в самий низ суспільства. Використовуючи «вбивства за допомогою миски рису» та громадської думки, представників цих станів, які раніше мали право голосу і направляли громадську думку, перетворили на об'єкт кепкувань та презирства.

Після кампанії «Боротьби з правими елементами» в сім'ях, учбових закладах або в суспільстві вже ніде не було чутно незалежного голосу. Діти, що виросли в такому середовищі, не лише не вірять у Бога, у них абсолютно немає поваги до традиційної культури та мистецтва. Але КПК не задовольнилася цим. Адже люди старшого покоління все ж зберігали в пам'яті концепції традиційної культури. Збереглася безліч пам'ятників старовини, які також є об'єктами традиційної культури. Традиційні цінності все ще поширювалися за допомогою різних форм мистецтва. Тому КПК задіяла учнів, яким промили мізки. Використовуючи їх юнацький максималізм та бунтарський дух, КПК запустила кампанію «Скрушити чотири пережитки» (старі звичаї, стару культуру, старі звички та старі ідеї — прим. пер.), покликану увергнути китайську культуру в повну матеріальну та духовну кризу.

Знищуючи вищеописані групи людей, КПК умить отримала безліч вигод, проявивши свою крайню жорстокість. По-перше, вона створила атмосферу терору, залякавши та заблокувавши будь-які спроби опору. По-друге, оволоділа громадським надбанням, посиливши потужність своєї влади. По-третє, увергнула народ у бідність і смуту, щоб люди більше ні про що не думали окрім як про одяг та їжу, щоб у них не було часу і сил здобувати освіту та передавати культуру. По-четверте, КПК зробила народ байдужим до прояву жорстокості. Адже якщо бачити усі ці злочини проти людяності, які здійснює КПК, і не бути байдужим, не намагатися переконувати себе в тому, що вбивства можуть бути обгрунтованими, то залишається тільки одне — опір. Це було також і процесом руйнування моральності людей. По-п'яте, КПК створила культурний розрив, щоб люди втратили культурну опору та у результаті втратили б шанс бути в самому кінці врятованими Творцем.

До якої міри нині КПК досягла цих п'яти цілей? Давайте проаналізуємо це, спираючись на те, які форми вбивств людей використала КПК, та на кількість убитих.

1) Масові вбивства в селах та містах

У березні 1950 року КПК видала «Директиву про жорстке пригнічення контрреволюційних елементів», після чого почався рух, який увійшов до історії, як «Кампанія боротьби з контрреволюцією». У лютому 1951 року КПК заявила, що кількість убитих контрреволюціонерів в селах має бути більш ніж одна тисячна частина населення. У той час населення Китаю складало 600 мільйонів чоловік, з яких мінімум 600 тисяч поплатилися своєю головою. КПК повідомила, що, за даними на кінець 1952 року, було знищено більше 2,4 мільйонів контрреволюційних елементів. Але фактично у рамках цієї кампанії було вбито щонайменше 5 мільйонів чоловік, що склало у той час біля однієї сотої частини населення країни.

З цих даних ми можемо побачити, наскільки велика шкода для культури була нанесена такими вбивствами. «У 1949 році 81,4% молодых людей в шанхайському районі Хуанду були безграмотними. У сім'ях бідняків та нижчих середняків не було нікого, хто міг би читати. Наприклад, до 1949 року в селі Шэньцзябан з 24 сімей в 19 сім'ях ніхто не ходив до школи. У них навіть не було ручок, і щоб написати листа, доводилося звертатися за допомогою до жителів сусіднього селища». Тобто при такій ситуації, якщо в селах ще убити поміщиків та куркулів, це означає практично повністю знищити усіх грамотних людей.

Якщо рухи «Боротьба з контрреволюцією» та «Земельна реформа» були в основному спрямовані на знищення поміщиків та сільської аристократії, то рухи, що послідували за ними, такі як «Боротьба проти трьох зол» та «Боротьба проти п'яти зол» мали на меті знищити городян, що мають приватну власність. Тобто знищити тих жителів міст, які отримали традиційне виховання, які уміли вести бізнес та займатися виробництвом, а також були знайомі з концепціями західного вільного суспільства. Ці вбивства були потрібні, щоб створити в містах атмосферу терору та відібрати у людей їх стан.

2) Знищення релігії та розрив зв'язку з традиційними духовними віруваннями

Традиційна духовна віра є витоком культури Китаю. Адже культуру Китаю передали людям Боги, а традиційну віру безпосередньо створили Боги. Найбільш глибокий вплив на Китай зробили такі вірування, як буддизм, даосизм та конфуціанство. Вони розповідали людям про то, хто такий Будда, що таке Дао і як бути людиною. Упродовж декількох тисяч років люди вірили у Богів і шанували Будд. Це підтримувало певний рівень моральності та не дозволяло суспільству швидко котитися вниз.

У 1950 році КПК віддала розпорядження місцевій владі по всій країні заборонити діяльність усіх релігійних організацій та співтовариств. Ця хвиля заборон охопила усі міста і села Китаю. Місцева влада мобілізувала представників так званого надійного класу, щоб вони викривали членів релігійних організацій та завдавали по них удару. Уряди усіх рангів взяли участь в розпуску організацій, що «займаються забобонами», серед яких були християнські, католицькі, даоські, буддистські та інші. Влада вимагала, щоб прихожани церков та молитовних залів зареєструвалися, а ще «розкаялися та виправилися». Якщо ж вони не реєструвалися вчасно, то за це строго карали. У 1951 році уряд ухвалив закон, згідно з яким ті, хто продовжує брати участь в діяльності релігійних організацій, будуть засуджені до вищої міри або ж до пожиттєвого ув'язнення.

В результаті жорстоких репресій з боку КПК різні релігійні групи в Китаї розпалися, істинні послідовники буддизму і даосизму піддалися переслідуванню або були вбити, інші повернулися до мирського життя. Багато хто з них став комуністами, які спеціально одягалися у буддистське та даоське одіяння, щоб спотворювати зміст священних книг і знаходити в них підстави для спрямованої проти цих релігій політичної кампанії КПК.

Таким чином, справжні релігії були знищені, поміщики, сільські аристократи та міські бізнесмени були або убиті, або ув'язнені під варту, а інші були сильно залякані і жили в постійному страху.

3) Зміна мислення. Атеїзм захоплює учбові заклади

КПК також запланувала систематичне перетворення, пригнічення і знищення представників інтелігенції та еліти суспільства. Ідеологічне перетворення інтелігенції та студентів ВНЗ КПК почала відразу після приходу до влади. Вона, звичайно ж, не могла прийняти фахівців в області освіти та представників вищої інтелігенції, які залишилися з часів Китайської Республіки (1912-1949, прим. пер.). Проте без них робота ВНЗ була неможлива, також неможливо було підготувати технічний персонал. Тому КПК використала метод так званої перебудови інститутів і факультетів. Були закриті релігійні церковні університети, оскільки релігійна віра була абсолютно чужою марксизму. Далі були закриті приватні учбові заклади, а також факультети філософії, соціології і т.п., що були у ВНЗ, оскільки студенти, які там навчалися, були здатні вивчати та незалежно оцінювати проблеми уряду та суспільства, у них було вільне мислення, а це кидало серйозний виклик влади КПК. Одночасно з цим КПК повністю скопіювала систему утворення Радянської Росії, змінивши концепції і свободу викладання, які цінувалися за часів Китайської Республіки. КПК насильно здійснювала ідеологічне перетворення, виховуючи у внз нове покоління людей, слухняних компартії, яких цікавлять тільки технології, і у яких немає віри у Бога.

З 1950 по 1953 рік в результаті перебудови інститутів та факультетів кількість багатопрофільних університетів серед усіх ВНЗ скоротилася з 24% у 1949 року до 11% у 1952 року. Велика кількість ВНЗ що пропрацювали багато років працівників, втратило покладений ним статус. З них зробили технологічні ВНЗ. Кількість технічних учбових закладів нестримно росла. Робилося це усе під девізом «вчитися у СРСР».

Гуманітарні науки, які викладалися за «американським зразком» в період Китайської Республіки, підготували багато досить впливових і іменитих учених. Серед них було немало хороших фахівців в області історії, філософії та соціології. Мислення цих гуманітаріїв, які підпали під вплив «британського і американського лібералізму» і були виховані в такому ж дусі, абсолютно не відповідало ідеологічному мисленню марксизму. Тому на них відразу наклеїли ярлик «дрібної буржуазії». Викладання гуманітарних наук, що не відносяться до теорії Маркса було призупинено або повністю виключено з програм. Зокрема, в континентальному Китаї повністю зникла наука соціологія.

Ще одна мета перебудови інститутів та факультетів полягала в тому, щоб розвалити ВНЗ та факультети, що залишилися після Китайської Республіки, а також ліквідовувати їх основні кадри. Треба було розірвати історичний зв'язок між колишніми професорами та ВНЗ, що значною мірою допомогло владі компартії узяти під свій контроль і управління інтелігенцію, а також сприяло створенню та зміцненню комуністичної диктатури.

Офіційна газета КПК «Жэньминь Жибао» 23 жовтня 1951 року опублікувала статтю колишнього ректора Пекінського університету Ма Иньчу під назвою «Кампанія по політичному навчанню викладачів Пекінського університету». У статті серед іншого говорилося: «Неодмінно потрібно провести корінну перебудову факультетів відповідно до необхідності для держави… Самим ключовим моментом в досягненні цієї мети є… свідоме та добровільне ідеологічне перетворення». У цьому короткому уривку розкривається суть усієї цієї кампанії по перебудові інститутів та факультетів — ідеологічне перетворення.

Можна вважати, що ідеологічне перетворення фахівців сфери освіти та представників вищої інтелігенції за допомогою кампанії перебудови інститутів та факультетів стало першою дією КПК з моменту її приходу до влади, спрямованим на примусове підпорядкування собі інтелігенції.

4) Репресувати інтелігенцію і змусити людей брехати

До 1949 року в Китаї налічувалися приблизно 2 млн представників інтелігенції. Попри те, що деякі з них отримали освіту на заході, вони все-таки частково успадкували традиційні ідеї про моральне самоудосконалення, підтримку порядку в сім'ї, управлінні країною та підтримці злагоди у країні. Зрозуміло, КПК не могла їм цього пробачити, адже як «каста чиновників» вони мали ідеї, що роблять на народ такий вплив, який не можна було недооцінювати.

У 1957 році КПК використала гасло «Нехай розквітають сто кольорів, нехай змагаються сто шкіл» для заклику китайської інтелігенції і народу «допомогти комуністичній партії виправити її стиль роботи». Мета полягала в тому, щоб обманом змусити видати себе антипартійні елементи. КПК обіцяла, що не каратиме, не репресуватиме, не навішуватиме ярлики та зовсім не зводитиме з ними рахунки: того, хто висловиться, не засуджуватимуть. Ця удаваність виявилася дуже ефективною. Такі відомі в ті часи представники інтелігенції, як Чжан Боцзюнь, Лун Юнь, Ло Лунцзи, У Цзугуан, Чу Аньпін та інші, відверто вказали на різні вади КПК і зробили це, як мовиться, не у брову, а в око. Але одного разу вночі ситуація несподівано змінилася. Почався рух «Боротьба проти правих», і їх усіх охрестили антипартійними та антисоціалістичними правими елементами. У цьому політичному русі 550 тисяч чоловік було затавровано як праві елементи, 270 тисяч втратили свої державні посади, 230 тисяч було названо правоцентристськими елементами, а також антипартійними і антисоціалістичними елементами. Їх позбавили джерела доходу, їм було складно продовжувати нормально жити і залишалося лише дотримуватися граничної обережності і жити, терплячи приниження.

Окрім переслідування інтелігенції, цей рух став ясним посланням усім китайцям: хто в період правління комуністичної партії говоритиме правду, того чекає трагічний фінал. Більше того, під час численних політичних рухів КПК вимагала, щоб увесь народ брав участь в обов'язковому «викритті і критиці». У людей віднімали навіть їх право на мовчання.

Можна сказати, що брехня — це одна з тих порочних рис, яка в партійній культурі КПК найяскравіше відбиває характерні властивості КПК. За допомогою численних політичних рухів КПК привчила китайців обмірковувати та вирішувати питання у рамках партійної культури. Внаслідок чого люди звикли брехати, їх не лише не обурює уся фальш, брехня, наклеп і спотворення фактів, вони навіть йдуть за цим, як бездумне стадо.

Нині в материковому Китаї всюди поширені підробні сигарети, алкоголь, ліки, продукти харчування, підробні свідчення про закінчення учбового закладу, укладення або розірвання браку і так далі. Не можна не сказати, що причина, по якій всюди змогли виникнути і отримати широке поширення підробки, бере початок в тому, що люди звикли брехати. Якщо люди відмовилися від істини як морального орієнтиру, то хіба залишиться ще таке шахрайство, яке викликало б у них розкаяння совісті?

«Рух проти правих» став серйозним кроком КПК на шляху до остаточного руйнування традиційної китайської моральності і культури.

Услід за припиненням існування культурної еліти, злий дух комунізму розірвав безперервну лінію спадкоємства традиційної китайської культури, яка тягнулася з покоління в покоління. Молодому поколінню, що прийшло вже після цього, таким чином стало нізвідки отримати традиційне виховання і вплив, витікаючі від сім'ї, школи, сусідів і суспільства. Воно стало поколінням без культури.

Після «Боротьби проти трьох зол», «Боротьби проти п'яти зол», «Пригнічення контрреволюції», «Ідеологічного перетворення», а також «Перебудови інститутів та факультетів», «Боротьби проти правих» і цілого ряду інших ретельно спланованих політичних рухів, в яких знищували культуру та безжально вбивали кращих представників культурної еліти, ця еліта, яка є хранителькою традиційний китайський культура, в основному припинила свое існування. В той же час нове покоління, виховане на матеріалізмі, атеїзмі та партійній культурі, вже стало зрілим. Несучи в собі мислення і поведінку, грунтовану на насильстві, воно починає «входити в роль», щоб здійснити наступний етап плану по руйнуванню переданої Богами культури.

5) Перетворення людей на нелюдей

Влада КНР 16 травня 1966 року опубліковала «Повідомлення Центрального Комітету ЦК КПК» і «Директиву 16.05», почавши кампанію ще масштабнішого знищення традиційної культури, що дістала назву «Велика культурна революція». У серпні того ж року пекінські школярі, що стали хунвейбинами («червоні охоронці»), основний кістяк яких складали діти високопоставлених кадрових працівників, почали проводити у столиці обшуки, руйнування і вбивства. В результаті цих дій за місяць в різних районах Пекіна були убиті більше тисячі чоловік. Цей місяць був названий «червоним серпнем».

Злочини, заподіяні КПК під час «Культурної революції», детально описані в книзі «Дев'ять коментарів про комуністичну партію». Тут ми хотіли б зробити акцент на тому, якої шкоди це завдало китайцям.

Як приклад розглянемо масові вбивства в пекінському повіті Дасин. У цьому повіті було 13 народних комун і 48 виробничих бригад. У період з 27 серпня по 1 вересня 1966 року там було вбито 325 чоловік. Самому старшому з них було 80 років, самому молодшому всього 38 днів. Були повністю знищені 22 сім'ї. Вбивали людей різними способами. Деяких забивали до смерті палицями, деяких вбивали довгими ножами для різання соломи, інших душили вірьовками. Немовлят розривали навпіл, наступивши на одну ногу і потягнувши за іншу.

Ті, хто безпосередньо усе це робив, повністю втрачали свою природну доброту і людяність. Але навіть і ті, хто просто байдуже дивився на це, також втрачали почуття співчуття, інакше вони просто не могли б усе це винести. Тобто і ті, і ті повинні були відкинути гуманність, яка була однією з цінностей китайської культури.

Древні говорили: «Якщо немає співчуття, то це не людина». КПК активно стимулювала людей здійснювати такі нелюдські вчинки. Дуже багато людей було прийнято в компартію саме тому, що «добре проявили себе» під час таких масових вбивств. Під час «Культурної революції» в провінції Гуанси, за неповною статистикою, більше 9 тисяч чоловік стали членами компартії після того, як вчинили вбивства, а ще більше 20 тисяч вчинили вбивства після того, як вступили в партію. Ще більше 19 тисяч чоловік були причетні до вбивств. Тільки у одній цій провінції майже 50 тисяч членів компартії брали участь в здійсненні вбивств.

Під час наступних подій, таких як бійня на площі Тяньаньмэнь в 1989 році і пригнічення Фалуньгун, що почалося в 1999 році, ті, хто вбивав жорстокіше і більше людей, були відмічені нагородами, преміями та отримали підвищення по службі. Найбільш злісних, таких як Ло Гань та Чжоу Юнкан, тодішній генсек Цзян Цзэминь просунув на найвищі посади, зробивши членами Постійного комітету Політбюро. Таким чином їх нагородили за «заслуги» в області вбивств людей, а також руйнування моральності та культури.

Переслідуючи Фалуньгун, КПК задіяла усі сили держави, а також використала увесь арсенал тортур і мук людей, накопичений за усю історію у світі. Окрім жорстокого побиття, застосовувалося сексуальне насильство, тортури лютим морозом, катування сильною жарою, непосильна фізична праця, тривале позбавлення сну, нацьковування змій, собак, напускання комарів, викорінювання органів у живих прибічників Фалуньгун з метою продажу і так далі.

Ці масштабні злочини вже відповідають тому, щоб називатися злочинами проти людяності. Іншими словами будь-хто, хто вважає себе людиною, зобов'язаний протистояти злочинам проти людяності. При цьому КПК примушує людей безпосередньо брати участь в здійснюваних нею вбивствах і переслідуванні праведних навчань. Змушує пасивно визнавати ці злочини або сприяти їх здійсненню. Тобто КПК робить так, що люди втрачають критерії для розпізнавання доброго та поганого, правди та неправди, добра та зла, перетворюючи людей на нелюдей, що допомагають лиходіям творити зло.

Бог приходить рятувати саме людей, тобто тих, кого ще можна назвати людиною. Коли КПК змушує людей перетворюватися на нелюдей, таким чином вона повністю позбавляє їх шансу на порятунок, тобто штовхає людей у пекло.

Одночасно з цим, примушуючи людей здійснювати насильство та вбивства, зла примара комунізму у такий спосіб говорить людям, що вбивати людей — це нормально, що люди неодмінно повинні відмовитися від своєї природної доброти та поступати згідно концепції партійної культури: «у відношенні до ворогів бути холодним і безсердечним, як люта зима». Прикладів цього дуже багато. Кожен злочин КПК спрямований на руйнування традиційної культури та моральності людей, а також на впровадження партійної культури. Будучи отруєними партійною культурою, дуже багато людей перетворилися на інструменти вбивств злого духу комунізму.

4. Руйнування довкілля

Боги створили не лише людину, але і довкілля для його існування. Особливо на священній землі Китаю, де глибока та велика культура з її якнайглибшим змістом, проявилася також і в довкіллі. Це і є конкретний прояв єдності Неба (природи) і людини в традиційній культурі. У відомих горах і у великих річок живуть божества гір і річок, що зберігають довкілля для людей.

Оскільки Китай є центральною країною, яку обрали Боги, то її гори та річки мають величезний вплив на усю екосистему Землі. У концепціях китайської культури вплив географічного ландшафту і його роль насправді перевищують простір, який можна побачити фізичними очима. З високого духовного рівня видно, що в системі кругообігу води на Землі центральна країна (Китай) є витоком водних артерій прісної води Землі. Якщо у Китаї прісна вода піддалася забрудненню, то це торкнеться джерел води у всьому світі. Таким чином руйнування довкілля у Китаї може створити серйозну загрозу усій екосистемі Землі. Тепер неважко зрозуміти, чому зла примара комунізму усіма силами намагається неодмінно зруйнувати довкілля в Китаї.

За часів імператорів мудрі правителі в певний час здійснювали жертвопринесення небесним Богам, а також божествам гір і річок. Вони з великою повагою дякували Богам за те, що природа дає людям усе необхідне для життя. Упродовж тисяч років набожні сини Китаю жили у згоді з природою. Але після того, як владу в країні захопила зла примара комунізму, вона шляхом насильства і обману змусила людей перестати вірити в концепцію єдності природи і людини та почати руйнувати дароване Богами довкілля. Вона стала спонукати людей боротися з Небом і землею, проявляти свою злу сторону, яка присутня у людині. Вона стала стимулювати людей заради наживи довільно руйнувати довкілля, перетворюючи їх на людей зарозумілих, таких, що абсолютно не випробовують поваги до природи.

В давнину, коли людям потрібний був хмиз, або вони хотіли побудувати житло, або займалися заготівлею лісу, вони завжди берегли молоді дерева і ніколи не рубали ліс навмання. Коли до влади прийшла КПК, вона стала всюди використовувати руйнівні методи вирубування лісів. Заради отримання швидкої вигоди вона стала знищувати лісові ресурси, не замислюючись про наслідки. Наприклад, в районі гори Байтоушань рубали усі дерева підряд, навіть молоді. Там не залишилося і саджанців завтовшки в один цунь (близько 3,33 см, прим. пер.), все було вирубано дочиста. Таке тотальне вирубування осягнуло багато лісів. Рослинність загинула, почалася ерозія грунту, що, звичайно ж, принесло за собою безперервні різні лиха, тобто кару небесну. Але виховані компартією атеїсти не розуміють цього.

Всесвіт, Земля і людина — усе це середовище є циркулюючим. Люди знаходяться в кругах перероджень. Коли рівень моральності людства високий і мало карми (негативна енергія, що виникає в результаті здійснення людиною поганої справи), то їх переродження не завдають шкоди довкіллю. Проте коли карми у людей накопичується все більше, то у результаті вона накопичуватиметься і в їх місці існування, роблячи вплив на все навкруги. Запустинювання — це один з прикладів такого негативного впливу.

Після того, як до влади в Китаї прийшла КПК, моральність людей стала нестримно котитися вниз, кількість карми різко зросла. Це привело до безмірного розтринькування природних ресурсів та знищення довкілля. Колись прекрасні гори та річки Китаю нині покриті зяючими ранами, площа пустель швидкими темпами збільшується. У період з 50-х по 70-і роки ХХ століття в Китаї щороку 1560 кв. км землі перетворювалися на пустелю. У період з 70-х по 80-і роки це число збільшилося до 2100 кв. км. В 90-х роках воно вже складало 2460 кв. км, а в ХХI столітті перевищило 3000 кв. км. Раніше в регіоні Внутрішньої Монголії було п'ять великих степів. Нині три з них вже практично зникли. Три великі степи — Уланчаб, Хорчин і Ордос піддалися масштабному запустинюванню всього за 20 років. «Небесна пустеля», як називають її жителі повіту Хуайлай провінції Хэбэй, розширюється так швидко, що вже наблизилася до Пекіна на відстань в 70 км. Можливо, Пекін скоро стане наступним «царством Лоулань» (древній оазис в пустелі Такла-Макан, засипаний пісками, прим. пер.), зниклим під натиском пустелі.

Довільне вирубування лісу, перекриття річок та морів, боротьба з небом і землею, якими займається КПК, вже зруйнували довкілля, створене Богами для життя людини. Кількість стихійних лих росте, річки виходять з берегів, смог отруює людей, піщані бурі стають сильніше. Посухи та промислове забруднення, водні артерії обриваються, часто виникаючі екстремальні кліматичні умови досягають нових рекордних відміток. Більш того, все більше дивних хвороб віднімають у людей життя. Усе це дійсно приводить людей в жах.

5. Руйнування культури

Винищування представників еліти суспільства, а також знищення духовного і матеріального середовища, від якого залежить існування людей і традиційної культури людства, — усе це є систематичним планом злої примари комунізму по знищенню людства.

1) Руйнування матеріальних носіїв культури

З початком «Культурної революції» китайську землю почав палити демонічний вогонь політики «Скрушити чотири пережитки». Майже повністю були знищені даоські та буддистські храми, статуї Будд, пам'ятники старовини, древні твори каліграфії та живопису, а також антикварні речі.

Написана Ван Сичжи, відомим каліграфом династії Цзинь «Передмова з Павільйону орхідей» («Ланьтінцзі», 353 р.), яке передавалося більше тисячі років, було повністю знищено, і навіть могила каліграфа також була знищена. У провінції Цзянсу руйнуванню піддався будинок-музей відомого письменника У Чэнъэня (автор класичного роману «Подорож на захід», прим. пер.) Така ж доля осягнула і будинок-музей письменника У Цзинцзы в провінції Аньхой. Кам'яна стела, на якій відомий поет і художник Су Дунпо (1037-1101) власноручно написав «Записки з Павільйону Цзуйвэн» була зламана «молодим революціонером», а написи на ній стерті. Усі ці прадавні цінності китайської культури, які передавалися тисячі років, вже неможливо відновити.

Пекін був побудований в період монгольської династії Юань (1271-1368). Монгольський хан Хубилай, що правив у той час, доручив сановникові Лю Бінчжуну вибрати місце згідно з принципами «неба і землі» і побудувати місто. Пекін наскрізь просякнутий ідеями та культурою конфуціанства, буддизму і даосизму. Назви міських воріт і головних залів в місті в основному були дані відповідно до гексаграм «Чжоу І». Храми, монастирі та палаци столиці розташовувалися з урахуванням небесних знамень.

Пекін славився своїми знаменитими будівлями в стилі «сыхэюань» (двір, оточений чотирма будинками, прим. пер.). Оригінальними були не лише великі і маленькі двори, самі будівлі мали структуру «Цянь Кунь» («Небо і Земля»). Головні будівлі в цих дворах по виду були схожі на палацові палати. Провулки Пекіна краще всього описати словами «звивиста доріжка веде до тихого місця». Пройшовши по тихих вузьких доріжках і зайшовши в двір у стилі «сэхэюань», раптом виявиш, що перед тобою відкрився зовсім інший прекрасний вид. Такі майстерно створені у людському світі архітектурні шедеври були ідеальним поєднанням віри людей у Богів та Будд, традиційної концепції єдності природи і людини, а також будівель з довкіллям. Це були дійсно незрівнянні творіння. Проте абсолютна більшість таких «сыхэюаней» були знищені під час політики «Скрушити чотири пережитки» і так званого освоєння та будівництва, що послідували після неї.

До початку «Культурної революції» в Пекіні було більше 500 древніх храмів, палаців і монастирів. Після «Культурної революції» майже усі вони були зруйновані. Були зруйновані місця для молитов і духовного самоудосконалення віруючих людей, утілюючі представлення древніх про єдність природи і людини. Ще гірше те, що руйнування знищило і праведну віру в серцях людей, і правильні традиційні уявлення про єдність природи і людини. Можливо, люди не сприйняли це серйозно і вважають, що до них це ніякого відношення не має. Але насправді злий дух комунізму пролізає в кожну щілину, фізично знищуючи людей і забруднюючи їх мислення. Потім він руйнує середовище і місця духовного вдосконалення в праведних релігіях. Він обірвав багатовікове безперервне спадкоємство китайської культури, моральних концепцій та духовної віри.

У Китаї є декілька тисяч міст з дуже багатою історією. У кожному з них була міська стіна, а також свої храми, монастирі nf численні пам'ятники культури. Варто трохи копнути землю і можна знайти ці древні реліквії величиною від 2 до 20 чи (1 чи дорівнює 1/3 метри, прим. пер.). Їх там незлічена кількість.

У людському світі, як і в усьому Всесвіті, різні теорії, вірування, форми мистецтва, будови, звичаї і так далі — усе це має свій прояв в просторі людей, а також і свої форми існування в інших просторах. Якщо одна людина читає книгу або щось робить, то це ні на що не впливає. Проте якщо величезна кількість людей читає одну книгу, робить одно справу або однаково думає, то в іншому просторі формується величезне матеріальне поле, яке підтримує ці справи, ці форми, будівлі, звичаї nf інше в нашому поверхневому просторі. Якби не було поля, що знаходиться за ними, то ці справи, будови, форми і т. д. у цьому просторі не мали б значної енергії. З цієї причини, наприклад, на заході вірять в те, що зустрічі 13-го числа або в п'ятницю можуть привести до нещастя, і це грає роль. Проте це ніяк не впливає на східні суспільства. У свою чергу на західне суспільство не роблять особливого впливу східні «фэншуй», поняття про перевагу місцевості, звичаї і так далі. Це відбувається тому, що поле, яке знаходиться за цими речами, в іншому суспільстві недостатньо велике.

Упродовж сотень і тисяч років велика кількість людей сповідували єдину віру та проявляли увагу до древніх храмів, старовинних міст, монастирів, пам'ятників старовини та іншого. Тому за цими речами в інших просторах стоять дуже сильні матеріальні чинники. Особливо в молитовних залах праведних релігій. Після церемонії освячення ці зали знаходяться під заступництвом Просвітлених, які захищають людей тієї місцевості. Після того, як ці предмети і будови були знищені, те поле і вищі життя, які знаходилися за ними в інших просторах, вже більше не можуть там залишатися. Тому знищенню піддалися не лише поверхневі будови та форми, а також і поле праведної енергії, яке знаходилося за ними та підтримувало принцип єдності природи і людини, а також праведні думки та праведну віру у просторі людства. Після знищення цих зовнішніх речей, Просвітлені, що стоять за ними теж пішли, позбавивши людей свого захисту.

Наслідуючи цей принцип, зрозуміло, що наново відбудовані пам'ятники і будівлі не можуть за короткий час сформувати сильне поле праведної енергії та притягнути Просвітлених високих рівнів для підтримки і захисту. Останніми роками КПК розгорнула в країні масштабне будівництво. Наново відбудовуються храми, реставруються пам'ятники старовини. Але робиться це заради обману, заради наживи, заради створення фальшивого образу. Тому у результаті ці речі можуть притягнути до себе тільки нечистих духів та негативну енергію, що принесе людям численні біди.

Злий дух комунізму дуже добре усе це розуміє. Саме тому він і хоче знищити культурну еліту суспільства, зруйнувати моральні засади мирських людей. Одночасно з цим він також знищує храми, пам'ятники традиційної культури, традиційні звичаї, різні традиційні форми літератури та мистецтва, пам'ятники матеріальної культури, твори каліграфії та живопису, книги, традиційні житла та інші матеріальні носії і духовні опори традиційної культури.

2) Руйнування духовних підпор

Книга «Дао де цзін», що складається з п'яти тисяч ієрогліфів, — це канонічна книга даоської школи, присвячена самоудосконаленню. Лао Цзи шанують як родоначальника даоської школи. Проте під час «Культурної революції» його назвали лицеміром, а його книгу «Дао де цзин» — феодальними забобонами.

Конфуцій, об'їхавши багато царств, виклав поняття про «людинолюбство, почуття обов'язку, етикет, мудрість та віру», а також вчення про Серединний шлях. Він провів критичний аналіз того, як правили країною і вели справи попередні царі. Конфуцій написав «Шестикнижье» («П’ятикнижье» і втрачений нині канон про музику «Юэцзинь», прим. пер.), які стали класикою. З цієї причини подальші покоління називали його мудрим учителем. Під час «Культурної революції» Конфуція розкритикували та стали називати Кун Лаоэр (лайливе слово, прим.пер.). Людинолюбство, почуття обов'язку, етикет, мудрість, віра, вчення про Серединний шлях і так далі були замінені на насильство, боротьбу і «бунт — справа права» (висловлювання Мао Цзэдуна, прим. пер.). У 1966 році Кан Шэн (глава китайських спецслужб в період «Культурної революції», прим. пер.) від імені групи у справах «Культурної революції» при ЦК КПК наказав ватажкові пекінських цзаофаней (бунтарів, прим. пер.) Тань Хоуланю очолити групу хунвейбинов та відвести їх в Цюйфу (батьківщина Конфуція, прим. пер.). Там вони влаштували так званий «бунт в конфуціанській крамничці», влаштували погром, спалили древні книги, зруйнували майже тисячу кам'яних стел минулих епох, у тому числі надгробок самого Конфуція, розгромили храм Конфуція, зруйнували його будинок і родове кладовище. Ще обурливіше те, що хунвейбины також зрівняли із землею склеп Конфуція і розкопали могили нащадків з його роду. Вони витягнули останки похованих там нащадків Конфуція, декілька днів влаштовували над ними «засудження і критику», а потім спалили.

Це вже не просто знищення засадничих древніх книг та пам'ятників матеріальної культури. Адже на цих книгах і пам'ятниках грунтувалася глибока китайська культура та традиційні цінності. Якби ці хунвейбины випробовували хоч щонайменшу повагу до традиційної культури, то такого руйнування б не сталося. Настільки люте і фундаментальне руйнування свідчить про те, що КПК посіяла в серцях хунвейбинов люту ненависть до традиційної культури.

У Древньому Китаї вже траплялися періоди винищування буддистів «трьома У» (імператори різних епох Тай У-ди, Вэй У-ди та У-цзун, прим. пер.). Цих імператорів, що винищували буддистів, убили люди, або ж їх убила раптова важка хвороба. Віряни знали, що це була кара за знищення буддистів. Одного разу в монастирі Дабэйси імператор династії Пізня Чжоу Шицзун особисто зруйнував статую Бодхісатви Гуаньінь, розрубавши її алебардою в ділянці грудей. Врешті-решт він помер від прориву нагноєння в ділянці грудей. А яка трагедія чекає тих підбурюваних КПК молодих людей, які руйнували зображення Будд і Даосов, якщо вони не покаялися і не спокутували свою провину?

Невідомо, скільки людей вчинили гріхи, за які людина потрапляє в пекло, під час урагану політики «Знищення чотирьох пережитків», що грянув. Саме це і треба КПК.

6. Крайня зазлість

1) Переслідування Фалуньгун

В останній період «Культурної революції» люди стали прагнути до здорового способу життя і загартовувати своє тіло різними вправами. Поступово стали розвиватися такі традиційні речі, як Учіньсі (система вправ, в яких наслідують рухи тигра, оленя, ведмедя, мавпи та лелеки, прим. пер.), Тайцзицюань, Иціньцін (метод зміцнення м'язів і сухожиль, прим. пер.) і так далі. У країні поширилася мода на цигун (духовно-оздоровча практика, прим. пер.). У травні 1992 року пан Ли Хунчжи почав передачу методу практики, грунтованого на принципах «Істина, Доброта, Терпіння», - Фалуньгун, який також називається Фалунь Дафа (Великий Закон Фалунь, прим. ред.). Цей метод простий і доступний. Його ефект розпочинається з оздоровлення фізичного тіла. Практика передавалася з вуст у вуста, і всього за декілька років нею стали займатися близько ста мільйонів людей. Вона поширилася по усьому Китаю а пізніше — по всьому світу.

Практика Фалуньгун покращує характер людини. Учні Фалуньгун удосконалюють своє серце і прагнуть до доброти, духовно очищають себе, знову осягаючи віру у Богів та Будд. Для злого духу комунізму ця практика стала більмом на оці. Причиною стало те, що Фалуньгун відродив духовну віру і підвищив рівень моральності в усьому суспільстві. Закладена у вченні Фалуньгун концепція «Правда, Доброта, Терпіння» містить в собі найкраще з традиційної культури Китаю. З поширенням Фалуньгун по цій системі починало удосконалюватися все більше людей, і для суспільства це стало стимулом повернутися на праведний шлях та розсіяти морок, що панує в країні.

Кінцева мета злої примари КПК полягає в тому, щоб, знищивши культуру і моральність, перешкодити людям набути порятунку Творцем. Тому зла примара, звичайно ж, стала розглядати Фалуньгун як свого найголовнішого ворога.

У липні 1999 року тодішній генсек КПК Цзян Цзэмінь, в терміновому порядку розв'язав кампанію масштабних репресій Фалуньгун та прибічників цієї практики. Фалуньгун вчить людей відноситися з добротою до усіх живих істот. Тому призвідникам репресій була дана можливість відмовитися від своїх ворожих намірів і виправитися. Але злий дух наполегливо тримався своєї позиції — приймати Фалуньгун та учнів Фалуньгун за ворогів. Тим самим він прирік себе на загибель.

Він мобілізував усі ЗМІ, органи безпеки та поліцію, щоб фабрикувати брехню, заарештовувати та укладати під варту прибічників Фалуньгун. Під час наради ЦК КПК, на якому Цзян Цзэмінь віддавав розпорядження про переслідування Фалуньгун, він самовпевнено заявив: «Я не вірю, що компартія не переможе Фалуньгун»!

Якби у компартії не було накопиченого за десятки років досвіду насадження терору і пригнічення людей, хіба могли б початися такі репресії? Учні Фалуньгун удосконалюють своє серце, прагнуть до доброти, у них хороше здоров'я. У той час їх налічувалося близько 100 мільйонів. У кожного були ще друзі і родичі, які їх підтримували. Тобто це була дуже численна група людей. Чому ж їх вирішили подавити і змогли розв'язати репресії? Цзян Цзэмінь наказав: «Знищити їх репутацію, розорити їх фінансово, знищити їх фізично». Це був сплеск усієї злісності, накопиченою КПК за роки свого правління. За десятки років масових розправ в країні була створена атмосфера терору, і тепер, щоб почати такі репресії, компартії вже не потрібно було проводити масштабні публічні вбивства.

Злісний дух комунізму за допомогою економічних важелів зв'язав руки вільним країнам так, що вони стали нездатними стримувати репресивну політику КПК. Одночасно з цим злий дух приховано продовжує здійснювати насильство, вбивства та переслідування людей. Безліч прибічників Фалуньгун піддалися висновкам, арештам, жорстоким вбивствам і витяганню органів. Багато людей нічого не знають про це. Дуже багато людей в результаті багаторічного пригнічення, промивання мізків і жорстоких вбивств не наважуються нічого казати. Вони стали бездушними і байдужими до чужої біди, роблячи вигляд, що не помічають ніяких репресій. Вони усупереч своїй совісті покірно підкоряються і беруть участь в цьому переслідуванні, навіть не підозрюючи, що самі вже мимоволі вступили на шлях, що веде до загибелі.

Ми хочемо особливо попросити читачів подумати над таким дивним явищем, яке було частим на самому початку репресій. Від багатьох учнів Фалуньгун, ув'язнених в поліцейському відділку, трудовому таборі або в'язниці, вимагали написати «гарантійний лист про відмову від практики», «лист розкаяння» і «лист-викриття [Фалуньгун]». Їм говорили, що якщо тільки вони напишуть ці листи, то їх відразу перестануть катувати і навіть можуть відразу звільнити з укладення і вони повернуться додому.

Дивність цього явища полягає в тому, що раніше під час своїх політичних кампаній ті, хто піддавався переслідуванням, навіть якщо вони і визнавали свою провину, їх все одно продовжували переслідувати — критикувати, тримати під вартою, катувати і навіть засуджували до смерті. Тобто їх розкаяння не полегшувало їх долю. Проте у випадку з Фалуньгун прибічники цієї практики фактично можуть вирішувати самі, чи продовжувати їм терпіти тортури або ж отримати свободу. Можна подумати, що КПК стала доброю? Звичайно ж, ні.

До усіх непохитних послідовників Фалуньгун безліч разів застосовувалися тортури і знущання, крайню жорстокість яких важко описати словами. Судячи з використовуваних видів і масштабів тортур, можна сказати, що жорстокість і злісність КПК зовсім не змінилася і навіть ще більше посилилася. Проте тільки якщо учень Фалуньгун відмовляється займатися цією практикою, то КПК, схоже, відразу ж робить йому поблажку. Це якраз є черговим підтвердженням того, що мета КПК — повністю знищити людей. Тобто КПК прагне не лише знищити їх фізично, але ще більше знищити їх душу. Це відбувається, з одного боку, тому, що злий дух ненавидить Богів і Будд, а з іншої — тому, що широке поширення Фалуньгун стимулювало підйом духовної віри і моральності усього суспільства. До того ж в концепції Фалуньгун «Істина, Доброта, Терпіння» міститься також і квінтесенція традиційної культури Китаю. Злий дух комунізму, який запланував за допомогою знищення культури і руйнування моральності перешкодити людям отримати порятунок від Творця, звичайно ж, розглядає Фалуньгун як ворога №1.

2) Витягання органів у живих послідовників Фалунь Дафа

Злий дух комунізму зібрав воєдино усі «найефективніші» види огидних тортур від старовини до наших днів — як китайські, так і зарубіжні. Проте він навіть перевершив усі ці види катувань, дійшовши до того, що став витягати органи у живих учнів Фалуньгун — мучити їх і розправлятися з ними найзловіснішим на нашій планеті способом.

В очах злого духу комунізму із-за твердої віри і безстрашності послідовників Фалуньгун дуже багато репресивних заходів, які у минулому були для комуністів ефективними і випробуваними, тепер перестали діяти. Особливо по відношенню до тих послідовників Фалуньгун, яких комуністи не можуть «перевиховати» і з якими нічого не можуть поробити. Таким чином витягання органів стало для КПК основним репресивним способом. Завдяки колосальній економічній вигоді, яку це приносить, можна не лише фінансово підтримувати репресії, але і заманювати людей зі всього світу, яким треба врятувати своє життя до Китаю для трансплантації і купівлі органу, вилученого у живого послідовника Фалунь Дафа. Фактично вони цим допомагають КПК вбивати безневинних людей. І в той же час саме це і треба злу — просунутися ще на крок до досягнення мети знищення людей всього світу. 

Канадський юрист з прав людини Девид Мейтас і колишній канадський парламентар з великим стажем Девид Кілгур 7 липня 2006 року уперше опублікували свій звіт під назвою «Кривава жнива. Вбивство прибічників Фалуньгун заради їх органів» (Bloody Harvest, The killing of Falun Gong for Their Organs). У цьому звіті наводиться 18 доказів злочинів КПК по витяганню органів у живих учнів Фалуньгун, підтверджуючи, що усе це дійсно має місце. Автори звіту називають ці злочини «безпрецедентним злом на цій планеті». Завдяки об'єднаним зусиллям міжнародних дослідників в червні 2016 року вишли у світло оновлені звіти «Криваве витягання органів у живих донорів» та «Бійня». Ці звіти об'ємом в 680 сторінок містять близько 2400 контрольних даних і розкривають справжню природу злочину КПК по витяганню органів у живих донорів та його шокуючі масштаби.

На підставі усіх цих розслідувань та збору доказів нижня палата Конгресу США 13 червня 2016 року одноголосно ухвалила Резолюцію №343, в якій засудила вилучення органів у учнів Фалуньгун і інших в'язнів совісті в Китаї, а також зажадала проведення прозорого та незалежного розслідування проблеми зловживань КПК у сфері трансплантології. Вільний світ почав усвідомлювати жахливу міру лиходійського переслідування Фалунь Дафа та його послідовників з боку компартії Китаю.

Висновок

За минулі 100 років комунізм згубив більше 100 мільйонів людей у всьому світі. Безліч душ людей, безвинно загиблих в Радянській Росії і під Берлінською стіною, все ще поневіряються там і не можуть знайти притулок. Інші комуністичні режими теж вбили безліч людей у своїх країнах за підтримки Радянської Росії та КПК! У маленькій країні Камбоджі комуністичний режим на чолі з Пол Потом знищив декілька мільйонів чоловік. Купи кісток в масових похованнях є свідченням злочинів червоного комуністичного диявола. Нині комуністичний диктатор Північної Кореї прилюдно вбиває своїх родичів усередині партії і пересічних громадян, до того ж ще погрожує всьому світу масштабною ядерною війною. Усі періоди історії комунізму — це періоди вбивств людей. Кожна сторінка історії компартії просякнута кров'ю людей, і кожна сторінка є свідченням кровожерливості і жорстокості злого духу комунізму.

У цій главі ми систематизували історію КПК, багату насильством, вбивствами та зусиллями партії по знищенню культури. Ми не лише викрили ці вбивства і руйнування, ми також прояснили, що це саме ті методи, які злий дух комунізму використовує для знищення людства. Одночасно з цим ми також розкрили наслідки, які можна побачити на поверхні, і страшний кінець, що наближається, якого люди доки не бачать.

У цей період масштабного руйнування традиційної культури та моральності, дуже багато людей сліпо пливуть за течією і вже втратили здатність зрозуміти настанови Бога. Таких чекає повне знищення. Але скільки людей можуть усвідомити, що наближається велике лихо?

У своїй злісності КПК не звертає уваги на милосердя Бога, поступає так, як їй надумається, і вже дійшла до самої крайньої міри лютісті. За добре і погане у результаті завжди йде відповідна подяка. Зло ніколи не отримає перемоги над праведністю. Це вічна істина Всесвіту. Що стосується людей, єдиною гарантією того, що вони зможуть пройти це лихо, е збереження своєї природної щирості та доброти, наслідування норм моралі, мислення і поведінкі, яку встановили для них Боги, а також повернення на традиційний шлях розвитку.

Передмова
Частина 1. Центральна країна і культура, передана Богами
Частина 2. Задум червоного диявола про знищення людства
Частина 3. Насильство і вбивства. Зло пронизує усю Піднебесну
Частина 4. Злий дух комунізму без втоми губить людей
Частина 5. Злий дух захопив трон. Культура знаходиться в занепаді
Частина 6. Створити державу на основі ненависті
Заключна частина. Кінцева мета комунізму. Розділ про Китай

Джерело: EpochTimes

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...