Кометний пил спростовує існуючі теорії

Місія НАСА польоту-повернення із пробами комети ефектно приземлилася у пустелі штату Юта (США) 15 січня цього року. Це був перший політ американців у космос, присвячений суто вивченню комети й повернення на Землю деякого позаземного матеріалу з-поза меж орбіти Місяця. Незважаючи на блискучий успіх, повернення Стардаст, імовірно, похитне існуючі теорії утворення комет і навіть самої сонячної системи.

Успішна місія повертається на Землю

Місія Стардаст залишила Землю 7 лютого 1999 р. на ракеті Дельта II з мису Канаверал у Флориді. Після чотирирічного орбітального обертання, космічний корабель Стардаст зблизився із кометою Вільда 2 і, використовуючи оригінальний метод «тенісної ракетки, наповненої гелем», що також є відомим під назвою Аерогелевої Колекторної Сітки (Aerogel Collector Grid), зібрав часточки пилу й інші частинки, що лишалися поза кометою. Після ще дворічного зворотного польоту та наступного небезпечного входження поворотної капсули із пробами у щільні шари атмосфери, 19 січня 2006 р. дорогоцінний вантаж був доставлений у Х’юстон штату Техас, де головний дослідник місії Стардаст доктор Дональд Браунлі з Університету штату Вашингтон у Сіетлі промовив: «Збір частинок комети перевершив усі наші сподівання». Сам космічний корабель Стардаст усе ще перебуває на орбіті, обертаючись навколо Сонця із перигелієм (найбільше зближення із Сонцем) ближчим, ніж у Землі та афелієм (найбільше віддалення від Сонця) далеко за межами Марса. Космічний корабель знеструмлений і перебуває у «режимі очікування» і наступного разу буде найближче до Землі у 2009 р.

Учені здивовані

Виділення й аналіз позаземних частинок з аерогелю пройшли вдало. Вони крихітні, менші ніж ширина волосини. У склоподібному аерогелі їх виявилися тисячі. Одна 10-мікронна порошина – величиною всього лише в 1/100 міліметра – може бути розрізана на сотні проб для вчених. На думку заступника головного дослідника Пітера Цоу з Лабораторії реактивного руху НАСА (JPL), «Збір кометних частинок виявився більш результативним, ніж ми коли-небудь могли очікувати. Він включає близько двох дюжин великих слідів, які видно неозброєним оком». Однак проби з комети Вільда 2 здивували вчених. Були знайдені речовини, які могли утворитися тільки при високих температурах. «Цікавим є те, що ми знаходимо ці високотемпературні мінерали у речовинах із найхолоднішого місця у Сонячній системі», – заявив доктор Браунлі. Учені уявляли собі комети як холодні згустки льоду, пилу та газів, які утворюються на краю Сонячної системи. Добуті місією Стардаст відомості, однак, вказують на те, що речовини змогли промандрувати від центру Сонячної системи до зовнішніх зон, де, як припускається, утворювалися комети.

Гавайське око

Як не дивно, один із мінералів, виявлених у речовині, яку було привезено місією Стардаст, це олівін – основний компонент зеленого піску, знайденого на деяких гавайських пляжах. Олівін є одним з найпоширеніших мінералів у Всесвіті. Але вчені були здивовані, знайшовши його у кометному пилу. Цей мінерал складається із заліза, магнію та інших елементів. Зразки, взяті Стардаст, головним чином складаються з магнію. Разом з олівіном пил з комети Вільда 2 містить високотемпературні мінерали, багаті на кальцій, алюміній і титан. Доктор Браунлі та його команда були зовсім приголомшені. «Досить дивно, але ми знайшли вогонь і лід», – сказав він. На прес-конференції екіпаж розповів, що комети можуть і не складатися усього лише зі згустків льоду, пилу та газів, як вважалося раніше. Кожна з них може мати свою складну й відмінну історію. Комета Вільда 2 являє собою приклад цієї складності. Інші були ще більш здивовані: «Як речовини утворені вогнем досягають найбільш віддалених зон Сонячної системи, де температури є найнижчими?», – запитала кореспондентка Associated Press Пам Істон. «Це є великою несподіванкою. Люди вважали, що комети – це усього лише холодна маса, що утворилася... там, де дуже холодно», – сказав куратор НАСА Майкл Золенський. «Трохи шокуючим було виявити не лише один, а кілька таких зразків – це означає, що вони є досить поширеними у кометі».
 
Чи будуть спростовані теорії?

Дослідники були змушені зробити висновок, що таємничі частинки речовини утворилися у перегрітих районах, близьких або до нашого Сонця або до іншої зірки. «У найхолоднішій частині Сонячної системи ми виявили зразки, які утворилися за гранично високих температур», ¬– відзначив доктор Браунлі під час прес-конференції 13 березня 2006 р. «Коли ці мінерали утворилися, вони були або червоними гарячими, або білими гарячими частинками, і вони все-таки скопилися у кометі, Сибіру Сонячної системи». Як вважає теоретик Девід Талбот із Thunderbolts.info, гіпотеза про те, що комети утворилися на краю Сонячної системи, була не більш ніж припущенням і повинна бути переглянута. Він пише: «Сьогодні дослідження комет досягли переломного моменту. Кожна знахідка виникає, як сюрприз, але ніхто не усвідомлює того, що сюрпризи не є випадковими – вони передбачувані, якщо мати інший кут зору. Трагедія – це спосіб, що може змусити сповнених добрих намірів учених позбутися інертності, коли вони зайшли у глухий кут. Рушійна сила передумовного переконання разом із терміновими потребами у коштах створюють майже нескінченні перешкоди на шляху об’єктивних досліджень і міркувань. Навіть короткий відпочинок від гнітючих парадигм може творити чудеса». Талбот і багато інших незабаром запропонують радикально нові пояснення тому, що колись було для людства ознаками долі. Але чи не це є справжнім прогресом?

Гері Пенсі. Велика Епоха