Зворотний бік розвитку китайської економіки

Незважаючи на те, що зріст ВВП Китаю у минулому році склав 8,7%, в країні як і раніше 150 млн. людей живуть  на дохід менш ніж один долар на день, а різниця між бідними і багатими продовжує зростати. На тлі такого соціального дисбалансу адміністративні витрати китайських чиновників протягом декількох років найвищі у світі. Багато китайських і західних аналітиків вважають, що основною причиною такого становища є однопартійна система правління компартії.

На прес-конференції 21 січня начальник статистичного бюро КНР Ма Цзяньтан сказав, що за рівнем ВВП на душу населення Китай стоїть на сотому місці у світі, і що за критеріями бідності ООН (щоденний дохід людини нижче долара) у КНР проживає 150 мільйонів бідних людей. Він також визнав, що різниця доходів селян і городян продовжує збільшуватися.

Китайські ЗМІ повідомили, що річний дохід селян, які проживають у районах річки Янцзи і Чжецзян, практично не змінювався вже протягом десяти років, а багато селян, які вийшли з бідності, починають знову «повертатися в бідність». А дуже малочисельний, середній клас китайського суспільства поступово зникає через високі ціни на квартири, освіту, лікування і т. п.

Професор пекінського університету економіки Ся Єлян в інтерв'ю радіо Sound Of Hope сказав: «Станом на сьогодні у Китаї проживає велика кількість бідних людей - понад 10% населення країни. Це повною мірою відображає нераціональний розподіл доходів і характер політичного режиму в країні».

Правляча в країні компартія, проводячи реформи і політику відкритості, дозволила частині китайців розбагатіти. Таким чином, в КНР з'явився новий клас багатіїв, абсолютна більшість яких є партійними чиновниками та їх родичами.

За останніми даними шанхайського дослідного інституту Хужунь, у Китаї налічується 130 чоловік з особистим статком понад 1 млрд. юанів ($ 142 млн), більше тільки в США - 359. Число людей з особистим статком понад 1,5 млн. доларів в Китаї становить 825 тисяч чоловік.

Економіст з провінції Хейлунцзян Ляо Чен вважає, що велика різниця між бідними і багатими у Китаї відбувається через монополію управління країною.

«Китайська специфіка полягає в тому, що управління країною повністю монополізоване. Галузі, які знаходяться під монопольним управлінням влади обдирають людей, отримуючи при цьому величезні прибутки. У них зовсім немає відчуття кризи, і вони дозволяють собі смітити грошима. Більшість китайських багатіїв отримали своє багатство за допомогою влади і привілеїв», - каже Ляо.

За даними Всесвітньої асоціації предметів розкоші (World Luxury Association), сума, витрачена китайцями на придбання предметів розкоші з 8,6 млрд. доларів у січні минулого року збільшилася до 9,4 млрд. доларів в кінці року і склала 27,5% від загальної аналогічної суми в усьому світі.

За останні роки в Китаї було викрито чимало партійних корупціонерів, які вели розкішне життя. Серед них колишній начальник управління нерухомісті району Цзяннін міста Нанкіна - Чжоу Цзюкен, який носив годинники фірм Rolex, Vacheron constantin, Tudor, їздив на автомобілі Кадилак і курив виключно Нанкінські сигарети ціною 1500 юанів за штуку; заступник начальника поліцейського відділення аеропорту міста Шеньчжень Лю Шенчан, який на весілля своєї дочки замовив 110 столів у самому дорогому ресторані, та інші.

Китайська газета First Financial Daily 21 січня повідомила, що у 2008 році китайський експерт вперше вжив фразу «три по 300 мільярди», що означає три види витрат партійних чиновників: на закордонні відрядження, прийоми та особистий транспорт, на що витрачається на рік 300 млрд. юанів ($ 42,8 млрд.).

За даними спільного дослідження міністерства фінансів КНР, управління статистики та державного комітету розвитку та реформ, починаючи з 2005 року, адміністративні витрати в країні з кожним роком збільшуються більш ніж на 100 млрд. юанів ($ 14,2 млрд.), а за останні 20 років ця сума збільшилася у 87 разів.

В опублікованій статті професора дослідного центру економіки при пекінському університеті Біна Сіньчао сума зарплати китайців (не включаючи робітників-мігрантів із сільської місцевості) становить менше 20% ВВП, однак при цьому сума адміністративних витрат держави складає 30% ВВП.

12 січня на п'ятому пленарному засіданні Держради КНР голова компартії Ху Цзіньтао заявив, що ні одному корупціонеру не вдасться уникнути покарання.

Політичний коментатор Чень Бокун в інтерв'ю радіо «Вільна Азія» з цього приводу сказав наступне: «У питанні протидії корупції у центрального уряду не тільки немає твердого наміру, але можна сказати, що навіть взагалі немає такого наміру. У минулому році під час проведеного в Китаї соцопитування, 90% опитаних висловилися за прийняття закону, який зобов'язує чиновників відкрито доповідати про своє майно і особисті фінанси. У той же час 97% чиновників висловилися проти такого закону».

Насправді, цей закон, який ЗМІ називають «законом сонячного світла», вже обговорюється китайською владою протягом декількох років, але він до цих пір не прийнятий.

Ляо Чен також сказав, що китайські чиновники абсолютно безкарні і зовсім не бояться народного обурення.

«Чиновники можуть робити все, що хочуть. Обурення простих громадян на них ніяк не впливає, тому що в Китаї немає вільних видавництв, тому скандал роздмухати не вийде. Китайські чиновники у багато разів гірші за агресорів і загарбників, у жодній країні немає такої розбещеності та безконтрольності. При цьому апетити їх постійно зростають. Ситуація вже дуже серйозна. Всі ці проблеми виходять з політичного ладу, і у влади немає ніяких обмежень, тому вони стають більш жадібними і ненаситними», - вважає Ляо.

Радіо «Голос Америки» з посиланням на незалежного спостерігача вказує на те, що збільшення різниці доходів, посилення протистояння чиновників і народу, і зростаюча ненависть людей до корупціонерів вже створили дуже велике соціальне напруження в країні, яке одного разу може «вибухнути».