Німець розповів, як із української соломи зробити якісну нафту
Велика Епоха
Гюнтер Краузе, президент компанії ITC Solution AG і федеральний міністр транспорту Німеччини у відставці, представив українцям розробку, здатну із соломи зробити нафту, а також вирішити проблему накопичення відходів.
Промисловий агрегат системи BIOOIL, встановлений в м. Магдебург на підприємстві «Relux Kunststofftechnik». Фото: bionafta.com.uaНа екологічному форумі «Green Mind», який проходив у будівлі Торгово-промислової палати України, німець Гюнтер Краузе розповів про систему «BIOOIL» («Біонафта»), яка здатна переробити побутові та промислові відходи в нафту, середній дистилят, який за своєю якістю перевершує природну сиру нафту.
Президент корпорації ITC Solution AG стверджує, що ця розробка — перша у світі, яка дозволяє і виробляти якісну нафту, і переробляти відходи, і в той же час є екологічно чистою технологією. Відходи, які можна переробляти з її допомогою, включають тверді міські, нафтопромислові відходи, відходи боєнь, всі види пластмас, шламів і рослинних відходів.
З 1 кВт енергії можна виробити 1 літр нафти, що є найбільш дешевою технологією в цій сфері, за словами Краузе. У Німеччині така установка працює вже 2 роки. Система BIOOIL, яка коштує 3,5 млн євро, здатна виробляти 200 літрів нафти в годину, а окупається вона в Німеччині за 4 роки. З урахуванням того, що в Україні нижчі зарплати, Гюнтер Краузе каже, що тут вона могла б окупитися за 2 роки. Крім того, така установка може виявитися корисною і для економіки України.
«Наприклад, з тонни соломи можна отримати високоякісну нафту, і це 400—450 літрів. Таким чином, Україна могла б вирішити проблему з твердою валютою. І виробляти свою нафту замість тієї, що завозиться і купується за долари. А щодо соціальної політики, то в сільській місцевості будуть виникати робочі місця», — зазначає Краузе.
Крім функції виробництва нафти, система BIOOIL дозволяє вирішити проблеми спалювання сміття. За інформацією Краузе, установку перспективно застосувати на території сільськогосподарських підприємств з площею під зерновими культурами від 3 тисяч гектарів, а також на території, де недостатні потужності сміттєспалювання та відсутня система роздільного збору відходів.
