За останні 25 років народжуваність по всьому світу стала нижчою коефіцієнта відтворення
Організація Об'єднаних Націй та деякі еліти вважають, що світ перенаселений, і тому зростання населення необхідно скоротити. Проте програми контролю чисельності населення у багатьох країнах часто використовують насильницькі методи, каже Стівен Мошер, президент Інституту демографічних досліджень.
На думку мільярдерів, таких як Білл Гейтс, окрім Ілона Маска, світ перенаселений. Зокрема, вони вважають, що у світі надто багато бідних людей, сказав Мошер у програмі «Перехрестя» на EpochTV.
Проте з 1990-х років у промислово розвинених країнах Європи, Далекого Сходу, Північної Америки, Австралії та Нової Зеландії спостерігається феномен демографічного колапсу, який означає, що рівень народжуваності населення нижчий за коефіцієнт відтворення, що становить 2,1 дитини на одну жінку, каже Мошер.
Населення в середньому потребує 2,1 дитини на жінку, щоб відтворити себе від одного покоління до іншого.
«За останні 25 років ця депопуляція — народжуваність нижче за рівень відтворення, поширилася по всьому світу. Майже всі країни світу зараз народжують замало дітей, щоб відтворити себе, крім деяких країн Африки».
Але Африка стикається з проблемою дуже високого рівня дитячої смертності, тому африканські пари, природно, хочуть мати від трьох до п'яти дітей, щоб двоє чи троє з них досягли повноліття, сказав Мошер.
У США до ухвалення в 1973 році закону, що дозволяє аборти, щорічно реєструвалося близько 4 млн вагітностей і майже всі вони закінчувалися народженням живих дітей, сказав Мошер. Після ухвалення закону кількість вагітностей, як і раніше, становила 4 млн, але третина з них закінчувалася абортом, додав він.
Тоді коефіцієнт народжуваності в США щорічно падав нижче коефіцієнта відтворення населення, за одним винятком, коли він становив 2,1 у всіх расових групах, сказав Мошер, проте після пандемії COVID-19 він знову різко впав.
Мошер сподівається, що після заборони на аборти життя знову стане поважним приблизно в половині штатів, і народжуваність почне повертатися до рівня, близького до відтворення. Діти – це майбутнє для сім'ї, суспільства та нації, додав він.
"Якщо у вас занадто мало дітей, то згодом ви вимираєте".
Фонд ООН у сфері народонаселення
З 1969 року, коли було створено Фонд ООН у галузі народонаселення, зовнішньоекономічна допомога, яку багаті розвинені країни пропонували бідним країнам, супроводжувалася певними умовами — зокрема, країни-одержувачі допомоги мали виконувати програму контролю зростання населення, яку часто називають стабілізацією чисельності населення, сказав Мошер.
"Бідні країни, які хотіли, щоб іноземна допомога допомагала їм економічно розвиватися, погодилися з цією програмою".
Наприклад, уряд Кенії під тиском іноземців реалізував програму, метою якої було зниження народжуваності до 2,5 дитини за допомогою таких заходів, як легалізація абортів та примусова стерилізація жінок, які народили двох чи трьох дітей, сказав Мошер. Програма включає масове поширення протизаплідних засобів, часто абортивної дії, що перевернуло менталітет кенійців, які виступають за життя та сім'ю, додав він.
За словами Мошера, з моменту появи програм контролю чисельності населення 50 років тому народжуваність у країнах третього світу різко знизилася. Однак агентства, які просувають такі програми, мають у розпорядженні мільярди доларів і десятки тисяч співробітників, і вони не збираються «згортати намети і йти додому», додав він.
Навіть якщо коефіцієнт народжуваності знизиться до 1,3 чи 1,4 дитини, що означає абсолютне скорочення населення, вони продовжуватимуть свої програми, тому що демографічні контролери вважають, що на Землі немає місця для 7 млрд людей, каже Мошер. У своїх працях вони стверджують, що нормальне населення Землі становить близько 1 млрд людей, «що ставить питання про те, що вони збираються робити з рештою 6 млрд згодом», — зазначив він.
У 1974 році Рада національної безпеки США підготувала доповідь, відому як «Доповідь Кісінджера», де аналізувалися наслідки зростання світового населення.
Серед наслідків швидкого зростання населення в країнах третього світу була названа потенційна радикалізація цих країн через велику частку молоді в їхньому населенні та міжнародну імміграцію.
«Молоді люди, яких набагато більше в багатьох менш розвинених країнах, швидше за все, будуть більш нестійкими, нестабільними, схильними до крайнощів, відчуження та насильства, ніж старше населення. Цих молодих людей легше переконати напасти на правові інститути уряду чи реальну власність "істеблішменту", "імперіалістів" та "багатонаціональних корпорацій"», — йдеться у доповіді.
«Міграція до сусідніх країн (особливо до багатших чи малонаселених), законних чи незаконних, може спровокувати негативну політичну реакцію чи силу», — йдеться в «Доповіді Кісінджера».
Генрі Кісінджер — колишній державний секретар в адміністраціях Ніксона та Форда, довірена особа Тристоронньої комісії.
Програма контролю чисельності населення Перу
Стівен Мошер заявив, що Інститут, який він очолює, задокументував програми примусового контролю чисельності населення приблизно в 40 країнах.
Наприклад, в Індонезії військові відстежують жінок, які вже мають двох дітей, і забирають їх для обов'язкової стерилізації, сказав Мошер.
«В'єтнам перейшов до політики двох дітей, яка забезпечувалася примусовою стерилізацією та примусовими абортами, але багато інших країн не зайшли так далеко».
Програма примусової стерилізації, запроваджена в Перу у 1990-х роках, була пов'язана із отриманням іноземної допомоги від США, сказав Мошер. Внаслідок цієї програми було стерилізовано 300 тис. жінок, додав він.
Перуанські жінки, які не пройшли стерилізацію, і діти цих жінок були позбавлені доступу до медичного обслуговування, яке надається державою, та державної програми продовольчих субсидій, сказав Мошер.
«Лікарям та медсестрам у Перу були встановлені квоти на стерилізацію жінок на кожен місяць під страхом втрати роботи, якщо вони не підкоряться».
За його словами, примусова стерилізація була спрямована переважно на бідне корінне населення, а не на нащадків іспанських колонізаторів Перу.
«Завжди більшість стерилізує меншість, етнічну меншість, релігійну меншість. У Китаї стерилізації зазнають жінки з етнічних меншин — тибетські чи уйгурські жінки, а не ханьське населення, яке вважається домінуючою етнічною групою в Китаї», — сказав Мошер.
Китайська політика однієї дитини
За словами Мошера, Китай лідирує у скороченні зростання населення завдяки політиці «однієї дитини», за якої широко використовувалися примусові аборти навіть на 7, 8 або 9 місяці вагітності. Ця політика призвела до «масового вбивства дівчаток до народження і після народження», що згодом викликало нестачу молодих жінок у Китаї, а також масові зловживання під час примусової стерилізації, пояснив експерт.
Попри це, Фонд ООН у галузі народонаселення у 1983 році нагородив колишнього на той час керівника китайської програми планування сім'ї найвищою нагородою за досягнення у галузі стабілізації чисельності населення, сказав Мошер.
"Вони фактично розглядали Китай як зразок для інших країн світу".
Мошер вирушив до Китаю у 1980-х роках, коли був соціологом у Стенфордському університеті, у складі групи з 50 вчених — першої групи американських вчених, відібраних для поїздки до Китаю.
"Суспільство, яке зазвичай закрите для іноземців, було унікальним чином на дуже короткий час повністю відкрите для мене".
Мошер був у Китаї, коли почалася політика однієї дитини, і стежив за жінками, заарештованими китайською владою за злочин — вагітність незаконною другою, третьою чи четвертою дитиною.
За словами Мошера, цих жінок доставляли до табору на кілька днів або тижнів і піддавали «виснажливим сеансам пропаганди та промивання мізків».
Потім «їх відвозили до місцевої клініки, перетвореної на абортарій, і всім їм робили смертельні ін'єкції в матку, щоб убити їх ненароджених дітей».
«Ніби цього було недостатньо, їх потім стерилізували. Це був як конвеєр з обробки тварин», — сказав Мошер, який був присутній в операційній і був свідком того, що відбувається.
За його словами, якщо у жінок починалися пологи, коли вони надходили в операційну, немовлят вбивали ін'єкцією формальдегіду в м'яке місце черепа відразу після того, як головка дитини з'являлася.
Влада не могла змусити місцевих лікарів виконувати ці процедури, тому їм доводилося залучати військових лікарів із Народно-визвольної армії (НОАК) для проведення абортів, стерилізації та вбивства немовлят, пояснив він.
За період з 1980 по 2016 рік, коли діяла політика однієї дитини, було зроблено 400 млн абортів, «це означає, що 400 млн ненароджених та інколи новонароджених дітей було принесено в жертву», — сказав Мошер.
Китайська компартія припинила політику однієї дитини в 2016 році, коли брак робочої сили в країні досяг 4,1 млн осіб, сказав Мошер.
Однак вона не послабила свій контроль над зростанням населення Китаю, оскільки відновила політику двох дітей, що діяла до 1980 року.
Джошуа Філіп - відзначений нагородами репортер-розслідувач The Epoch Times і ведучий програми EpochTV "Перехрестя".
За матеріалами The Epoch Times USA