ІСТИНА І ТРАДИЦІЇ

Непростий час для української промисловості

Велика Епоха
промисловість
промисловість

Як відзначає співвласник заводу Izovat і компанії "Українські лісопильні" Сергій Ліщина (його статтю про реалії української промисловості можна знайти на сайті ділового видання The Page), останні півроку в Україні спостерігається стрімке падіння виробництва в різних галузях промисловості. Через те, що українська влада не вживає жодних рішучих дій для підтримки вітчизняного виробника, у представників бізнесу немає ніякої впевненості в завтрашньому дні — відповідно, вони не можуть працювати досить ефективно для того, щоб внести свій внесок в економічний розвиток країни.

Чому так відбувається?

Неозброєним оком можна побачити, що чинний український уряд не докладає особливих зусиль для формування ефективної економічної політики. Між тим вітчизняний бізнес потребує підтримки, в той час як держава схильна більше підтримувати іноземних інвесторів. Досвід багатьох інших країн говорить про те, що інтереси саме національного бізнесу повинні бути пріоритетними для держави. Яскравий тому приклад — досвід сусідньої Польщі. У 90-х роках минулого століття її уряд забезпечував суттєвими пільгами саме іноземні компанії, в результаті чого останні витіснили польських виробників з найбільш перспективних і прибуткових галузей. Схожа ситуація простежується і в сучасній Україні. Заохочення іноземних інвесторів і байдужість до вітчизняних виробників можуть призвести до ще більшого занепаду національного бізнесу. А це обов'язково потягне за собою негативні наслідки для економіки країни.

Варто згадати і тиск з боку білоруських виробників, продукції яких повним-повнісінько на українському ринку. Уряд України не перешкоджає демпінгу, який ініціює білоруська влада для просування товарів своїх виробників на український ринок. І це ще одна велика загроза для національного бізнесу.

Наслідки необдуманої політики по відношенню до вітчизняного бізнесу

На думку Сергія Ліщини, та держава, яка не забезпечує підтримку національного бізнесу, достатню для його розвитку, прирікає себе на бідність і не може бути суб'єктом світової політики. І Україна впевнено рухається по цьому небезпечному шляху. У той час як іноземні компанії безперешкодно виходять на український ринок, отримуючи від уряду всіляке сприяння, вітчизняний виробник повинен виживати в умовах зростання конкуренції і нерозуміння з боку держави.