Діагностика захворювань у тибетській медицині

Діагностика захворювань у тибетській медицині істотно відрізняється від загальноприйнятої сьогодні. Найчастіше подібні "методи" можуть видатися сучасній людині зовсім дивними, такими, що безпосередньо не стосуються розпізнавання хвороби.

Проте ефективність методів діагностики, що ось уже впродовж століть застосовуються у медицині Тибету, здатна переконати навіть скептиків. У східній медицині, і зокрема, тибетській, немає чіткого розмежування на «духовні» і «фізичні» захворювання. Та чи інша хвороба проявляється через розлади органів і певні психічні реакції, які, ні в якому разі не можна розглядати окремо.

Діагностика у тибетській медицині проходить при опитуванні та огляді пацієнта: візуально оглядається язик, шкіра, очі, проводиться пульсодіагностіка. Лікар тибетської медицини веде діалог з пацієнтом - запитує, що стало причиною звернення, говорить про виявлені при пульсодіагностиці розлади. Задаються питання щодо харчування, способу життя і передбачуваних пацієнтом причин хвороби.

У тибетській медицині існує поняття про доши (життєві засади), що є одним з основних факторів, від яких залежить здоров'я людини, її характер та форма тіла. Кожна з дош являє собою комбінацію першоелементів - земля, вода, вогонь, вітер, простір.

Дисбаланс дош зумовлює розлад здоров'я, впливаючи на спосіб життя в цілому. Тому при діагностиці захворювання лікар тибетської медицини повинен визначити, проблеми з якими дошами спровокували появу захворювання.

У тибетській медицині діагноз встановлюється відповідно до розладу певної доши - бедкой (слиз), рлунг (вітер), тріп (жовч), а також їх комбінацій. Розлад конкретної доши супроводжується певними нездужаннями. Так, при розладі слизу, хворий відчуває холод у тілі, стає млявим і сонним. Проявляється схильність до повноти.

При порушенні доши вітру можливі два варіанти: зниження вітру та підвищення вітру. При першому пацієнт стає млявим, відчуває слабкість, його рухи імпульсивні. При підвищенні вітру спостерігається гіперактивність, збудженість, нервозність, порушення психічних реакцій, виснаження.

При одночасному порушенні дош вітру і слизу людина відчуває холод у кінцівках, має ослаблене травлення, у багатьох органах спостерігаються застійні реакції. З'являється схильність до депресії, дратівливість та імпульсивність.

Одним з основних методів постановки діагнозу в тибетській медицині є пульсодіагностіка. Вона встановлює, які процеси розвиваються у пацієнта у внутрішніх органах. Цей метод діагностики передбачає прослуховування пульсу на зап'ястях пацієнта. При цьому, кожній точці відповідає певний орган. На двох руках прослуховуються 6 пульсів, в кожній пульсовій точці прослуховуються по два органи. Таким чином, пульсодіагностіка дозволяє діагностувати в цілому 12 внутрішніх органів.

По виду пульсу (жіночий, чоловічий, бодхісатський) і кількості ударів (за один вдих і видих) лікар тибетської медицини визначає стан у трьох основних дошах пацієнта і відповідно до цього призначає лікування.

Проведення пульсодіагностіки вимагає від цілителя чималої майстерності, удосконалення якої триває всю його лікарську практику.

Лікарі-чудотворці китайської традиційної медицини

Як говорилося раніше, для успішної практики цілительства учень, крім старанного навчання і розуміння безпосередньо від свого вчителя особливої ​​майстерності, мусив володіти моральною чистотою. І тільки тоді можна було гарантувати, що в майбутньому він досягне ступеня лікаря-чудотворця.

У Стародавньому Китаї було багато лікарів-чудотворців. Називали їх так за володіння надприродними здібностями і надзвичайною мудрістю - вони могли точно поставити діагноз і швидко вилікувати пацієнта.

Книга Історичного Літопису оповідає про лікаря-чудотворця Цань Гуні, що жив у час панування Імператора Веня з Династії Хань (202 р. до н.е. - 220 р. н.е.). Одним з пацієнтів Цань Гуня був чоловік, що страждає від головного болю. Лише прослухавши його пульс, Цань Гун зміг встановити наскільки серйозною є хвороба. Цань Гун сказав братові пацієнта, що він безнадійний: його хвороба незабаром пошириться на кишечник і шлунок, тіло розпухне через 5 днів, він буде рвати гноєм і помре через 8 днів. Усе точнісінько так і сталося.

Одного разу лікар Чжан Чжунцзіном діагностував Уань Чжунсуаня, якому щойно виповнилося 17 років. Після обстеження Чжан Чжунцзіном сказав, що Уань страждає внутрішньою хворобою і йому слід вживати «п'ятикамінний» суп. В іншому разі, після досягнення 30-річного віку його брови випадуть. Хворий не повірив Чжан Чжунцзіном, і не став приймати ліки. І дійсно, його брови випали у віці 30 років.

Ще одним лікарем-чудотворцем називають Хуа Tуо. Якось раз Хуа Tуо оглядав пацієнта, у якого болів живіт. Після огляду Хуа То сказав пацієнту, що джерело його хвороби знаходиться дуже глибоко, і запропонував зробити операцію, додавши, що навіть у цьому випадку він проживе не більше 10 років. За бажанням пацієнта, Хуа То зробив операцію, але хворий все одно помер через 10 років.

Чудеса, які проявляли лікарі того часу, були прямим результатом їх удосконалених медичних навичок і довготривалої практики. Також не можна обійти той факт, що стародавні лікарі володіли особливими талантами, інакше кажучи, - надприродними здібностями. Багато лікарів тих часів практикували цигун, що також могло вплинути на розвиток їх надприродних здібностей

На противагу цьому, в більшості випадків, діагностика у західній медицині зводиться до опитування пацієнта, проведення, часом, формальних оглядів і призначенням поверхневого лікування.

У сучасній медицині існує безліч нових технологій дослідження, проте вони пов'язані з великими матеріальними витратами. Останнім часом усе частіше говорять про те, що проведені медичні дослідження можуть ускладнити вже існуючі у пацієнта проблеми. До таких методів діагностики відносять ангіографію, за допомогою якої в тривимірному форматі можна побачити органи людини. Побічний ефект такої діагностики пов'язаний з високою дозою радіоактивного опромінення, якій піддається пацієнт, ризикуючи таким чином захворіти на рак.

Тому сьогодні багато медиків рекомендують без вагомих підстав не проходити томографії, електрокардіограми, рентгенограми та подібних дослідженнь, оскільки це може мати серйозні наслідки для пацієнта, стан якого і так ослаблений.

Східна медицина вказує людині шлях до здоров'я через зміну самого себе: щоб прожити довге життя, зовсім не треба міняти щось зовні. Збалансоване життя, правильне харчування, духовна практика і вправи для тіла - це і є найефективніший метод досягнення внутрішньої гармонії і, звичайно ж, здобуття здоров'я.