Енергетична криза: підвищення ціни на вугілля не допоможе шахтам у Китаї
На старій шахті міста Піндіншань у центральній китайській провінції Хенань робітники просівають дюни низькосортного вугілля, намагаючись вилучити останні калорії енергії.
Але, попри несподівану енергетичну кризу, яка змусила владу шукати можливість гарантувати постачання вугілля взимку, у старих шахтарських районах Хенані нічого не змінилося.
"Наш обсяг роботи не змінився", — каже Го Сянго, 50-річний водій вантажівки, який стоїть у черзі на вугільному складі в районі Лянбей у східному Піндіншані.
Цього року ціни на вугілля в Китаї підскочили до рекордного рівня, що дало галузі новий підйом, а основний вугледобувний регіон Внутрішня Монголія з початку жовтня збільшив щоденний видобуток на 420 тисяч тонн.
Однак китайський режим намагається стримати зростання цін, щоб допомогти електростанціям, які зазнають труднощів, і створити запаси вугілля на зиму, яка, як очікується, буде однією з найхолодніших за останні роки.
У той час, як відкриті копальні у Внутрішній Монголії отримали дозвіл на тимчасове розширення та збільшення виробництва, в інших місцях це виявилося легше сказати, ніж зробити.
Багаторічне виснаження запасів, жорсткі стандарти екології та безпеки, подовження термінів будівництва шахт означають, що нові постачання ускладнюються, і це робить енергетичну структуру Китаю, в якій переважає вугілля, вразливою для збоїв.
На думку аналітиків, вугілля не є найнадійнішою формою енергії, воно перетворилося на тягар.
"Вугілля домінує в енергетичній системі країни надто жорстко та негнучко, щоб реагувати на зміни ринку", — каже Юй Айкунь, дослідник аналітичного центру Global Energy Monitor.
Державна агенція з планування, Національна комісія з розвитку та реформ, не відразу відповіла на прохання прокоментувати.
Репресії
Два десятиліття тому приватні підприємці по всьому Китаю скористалися безпрецедентним бумом попиту на вугілля, збудувавши тисячі невеликих шахт. Однак рівень безпеки був низьким, і державні ЗМІ регулярно повідомляли про нещасні випадки зі смертельними наслідками.
У 2004 році китайський режим розпочав масштабні репресії, закриваючи нерегульовані шахти та витісняючи приватних операторів із ринку. З того часу цей процес продовжується, і значна частина сектора консолідується у великі, самодостатні державні "бази з видобутку вугілля".
Тільки з 2017 по 2019 рік у Піндіншані було закрито 158 шахт, що становить майже 40 мільйонів тонн річної виробничої потужності, а загальна кількість шахт, що працюють, скоротилася до 273.
Річне виробництво до 2019 року склало 27 млн тонн, проти більш ніж 30 млн тонн п'ятьма роками раніше, і ринок тепер залежить від невеликої кількості державних постачальників.
Цього року, коли ціни зросли, постачальники Хенаня спробували збільшити видобуток, але їхні зусилля були зупинені через кілька нещасних випадків, у тому числі зі смертельними наслідками, що змусило владу зупинити виробництво.
"Уряд провінції не хотів, щоб аварії сталися під час святкування сторіччя комуністичної партії Китаю", — сказав Юй.
Повені в липні також знищили багато запасів у Піндіншані та інших місцях. Всупереч зростанню цін, загальне виробництво у провінції фактично скоротилося у річному обчисленні.
Після сторіччя видобутку, що забруднювало водопостачання і порізало ландшафт просіданнями та токсичними породами, у Піндіншані майже не залишилося вугілля.
"Зараз залишилися лише великі шахти", — каже водій вантажівки Го. "Маленькі шахти більше не працюють".
Копати чи не копати
Наймається охорона, але купи надлишків вугілля, що зберігаються на околицях міста Піндіншань, мають обмежену економічну цінність. Ці залишки можна використовувати лише у майстернях на задньому дворі або спалювати для приготування їжі та опалення.
"Ми продаємо цей матеріал на цегельний завод", — каже Чжан Тілян, 76-річний фермер, який розколює каміння саморобною киркою. "Це віддала шахта, їм це не потрібне".
Поруч екскаватори зачерпували купи породи й прокидали їх через сита, щоб відокремити дрібніші та чистіші шматки вугілля.
Багато шахт Піндіншань виснажені, і хоча запасні потужності все ще будуються, включаючи проєкт розширення в Лянбей і нещодавно введену в експлуатацію шахту в північному районі Сядянь, жодна з них не буде готова вчасно і не зможе своєчасно скористатися перевагами різкого зростання цін.
Джерело: The Epoch Times