Напруга між Росією і США — це дипломатична пауза
Велика Епоха
Відносини між Вашингтоном і Москвою стали напруженими після кількох різких заяв з боку російської влади напередодні президентських виборів в Росії, яка висловлює занепокоєння у зв'язку з планами щодо розгортання протиракетної оборони (ПРО) в Європі.
Багато експертів вбачають у цій заяві все ще присутнє з часів Холодної війни уявлення про США як про заклятого противника, в той час як Вашингтон більше не розглядає Росію як джерело найбільш імовірних загроз для США та країн Північноатлантичного альянсу (НАТО).
«Кремль, судячи з усього, не розуміє і не приймає того факту, що Росія більше не займає пріоритетного місця в американській і натовській військовій стратегії», — зазначає у своєму аналізі Ендрю Ріді, експерт глобальної експертно-аналітичної організації Фонд Карнегі за міжнародний мир.
Він пояснює, що після розпаду Радянського союзу альянс турбувався тільки про стабільність у Європі і за останні 10 років намагався адаптуватися до нових загроз, що виходять із країн Близького Сходу.
Заява російського президента також розглядається як рекламна кампанія Кремля напередодні президентських виборів, на яких передбачається можливе рокірування в тандемі прем'єра Путіна з Медведєвим.
У свою чергу, США продовжують заявляти, що розгортання системи ПРО в Центральній і Східній Європі направлено не на Росію, а на запобігання атак з боку Ірану, який звинувачують у створенні ядерної зброї.
Головна загроза для Російської Федерації сьогодні виходить із Північного Кавказу — найнебезпечнішої частини в Росії, де чеченські бойовики роками воюють з російськими військами, щоб здобути незалежність у регіоні.
До того ж, у недавньому інтерв'ю агентству Рейтер постійний представник США при НАТО Ів Даалдер сказав, що якщо загроза від Ірану зменшиться, то система ПРО в Європі буде послаблюватися.
Проте, крім цього, Росія як і раніше розглядає розширення НАТО до російського західного кордону як серйозну загрозу. Подібна концепція також зафіксована у «Військовій доктрині Російської Федерації» за 2010 рік.
«Ця позиція не просто заснована на нереалістичній оцінці загроз, з якими стикається Росія: на жаль, високопоставлені кремлівські чиновники, які відають оборонними питаннями, сприймають її як керівництво до дії», — говорить Ріді.
Крім того, розміщення в Калінінграді і Краснодарі ракетних систем «Іскандер», націлених на Польщу і Румунію, де розміщення натовської системи ПРО намічено на період з 2015 по 2018 роки, видається нерозумним, каже Дмитро Тренін, експерт московського центру організації Фонд Карнегі за міжнародний мир, у своїй статті, опублікованій в американській газеті New York Times.
«Погрожуючи країнам, у яких будуть розміщені американські перехоплювачі, Росія відновить свою репутацію країни, що загрожує безпеці Європи, і допоможе згуртувати НАТО, що може призвести до нової конфронтації», — говорить третина.
Роздратування Москви також пояснюється тим, що США і НАТО розладнали плани Росії щодо її участі в системі протиракетної оборони в Європі. На минулому саміті НАТО в 2010 році Обама заявив, що співпраця з Росією щодо ПРО замінить напружені відносини обопільною кооперацією в боротьбі зі спільними загрозами.
Однак Росія уточнила, що погодиться приєднатися в тому випадку, якщо її будуть розглядати як партнера, а не як «предмет меблів», і вона буде брати участь у прийнятті ключових рішень.
До того ж, серед європейських членів НАТО немає єдиної думки щодо прийняття Росії в союз, оскільки у деяких із них політика Кремля в регіоні викликає підозру, особливо після короткочасного військового конфлікту між Росією і Грузією в серпні 2008 року і припинення поставок газу до Європи взимку 2009 року.
Тим часом, НАТО шукає шляхи взаємодії з Росією в боротьбі з такими міжнародними проблемами, як піратство і незаконний обіг наркотиків.
Недавнє погіршення у відносинах між США і Пакистаном, у свою чергу, також підкинуло для США і НАТО, можливо тимчасовий, головний біль із приводу поставок обладнання для союзницьких сил в Афганістані.
Наприкінці минулого місяця натовський вертоліт атакував пакистанську військову базу, убивши кілька десятків солдатів, що змусило Ісламабад припинити поставки палива та іншого оснащення для сил альянсу. Тим самим для НАТО був залишений єдиний шлях — контрольована Росією північна мережа маршрутів, що проходять через Грузію, Азербайджан, Казахстан, Узбекистан і Таджикистан.
Скориставшись слушною нагодою, Москва натякнула, що може закрити цю альтернативну мережу, зв'язуючи залагодження проблеми з вирішенням питання про розміщення ПРО в Європі.
Однією з причин ескалації «кризи» у відносинах між Росією і США простежується спроба Москви створити невизначеність у Центральній Європі, а саме змусити європейців думати, що це Вашингтон підштовхує російську владу чинити так, як вона робить, говорить у своєму аналізі Лаурен Гудріч, експерт американської розвідувально-аналітичної компанії Stratfor.
«Таким чином, це не пауза [у відносинах] між Росією і США, якої Москва домагається, а пауза між Європою і США», — зазначає Гудрич.