• Нашим світом керує примара комунізму. Частина 3: Масові вбивства на Сході

  • Від авторів книги «Дев’ять коментарів про комуністичну партію»
  • Четвер, 3 січня 2019 року

Зла примара компартії не зникла услід за розпадом компартії у Східній Європі

Нашим світом керує примара комунізму. Частина 3: Масові вбивства на Сході

Зміст

1. Насильницькі основи комуністичного правління

а) Прихід до влади більшовиків

б) Захоплення влади компартією Китаю

2. Потерпілими знову виявилися робітники і селяни

а) Вбивства робітників і селян в Радянській Росії

б) КПК копіює радянську модель

3. Абсолютна жорстокість компартії

а) Звірства КПРС

- Система ГУЛАГ, що надихнула Гітлера на створення концтаборів

- Вбивства за допомогою штучно створеного масового голоду

- Вбивства членів компартії під час «Великого чищення»

б) Звірства компартії Китаю

- Штучно створений компартією голодомор в Китаї

- Вбивства людей і знищення традиційної культури під час «Культурної революції»

- Безпрецедентне зло: переслідування Фалуньгун

4. Червоний комуністичний терор на експорт

Посилання


Попередня | Перейти до змісту | Наступна


Вступ

Існування деспотичного комуністичного режиму почалося з тієї миті, як компартія захопила владу в Росії. Відтоді пройшло вже 100 років. За даними Конгресу США, комуністичні режими знищили не менше 100 мільйонів чоловік. [1] У «Чорній книзі комунізму» детально з конкретними фактами описана історія вбивств, якими займалася компартія. [2]

Після розпаду СРСР і комуністичних режимів в Східній Європі було розсекречено багато архівів, а також дані Дослідницького кабінету по історії партії при ЦК КПК, і стала відома інформація про кількість убитих під час різних політичних кампаній в Китаї та Північній Кореї. Громадськість отримала наочну картину про схильність комуністичних диктатур до вбивств.

Немало дослідників порівнювало тоталітаризм комуністичних режимів з тоталітаризмом нацистів. Хоча є багато паралелей, які можна знайти, проте є одна важлива відмінність, яка часто випускається з уваги. Нацисти знищували євреїв тільки заради того, щоб їх знищити фізично. Але знищення людей компартіями не було самоціллю, а було інструментом і далеко від їх кінцевої мети.

Віряни не вважають фізичну смерть своєю справжньою смертю, оскільки душа потрапляє в Рай або народжується знову в циклі реінкарнації. Комуністична партія використовує вбивства, щоб вселити в серця людей страх, примушуючи їх прийняти свою злу ідеологію. Розбещуючи мораль і моральність людей, компартія прирікає їх душі на попадання в пекло. Компартія прагне не лише фізично знищити людей, вона також прагне знищити їх душу.

У вбивствах людей компартією є ще одна особливість — це посилення жорстокості членів партії й вибір найбільш злісного з них у якості лідера. Люди не можуть зрозуміти, чому компартія постійно проводить внутрішні чищення. Багато членів партії просто мали свою думку з якогось окремого питання. Вони залишалися вірними партії і її керівництву, проте піддавалися нелюдяним чищенням аж до знищення усіх їх родичів.

Одна з причин полягає в тому, що компартія приймає Бога і людство за ворогів. Проявляючи крайню злість, вона постійно відчуває небезпеку для свого існування. Тому їй необхідно знайти людину, яка не розрізняє правду від брехні, добро від зла, і зробити його своєю ведучою силой. Ці люди виділяються і проявляють себе в процесі масових вбивств. Зробивши таку людину лідером, компартія передає йому владу і таким чином забезпечує подальше існування свого тиранічного режиму.

Наприклад, під час кривавої розправи над студентами в 1989 році, усі члени партії, які відмовилися брати в ній участь, були відсіяні. Був вибраний і висунений на пост генсека КПК найбільш злісний — Цзян Цземінь. Потім, коли Цзян розв’язав переслідування Фалуньгун, він просунув на високі пости у вищому керівництві Ло Ганя і Чжоу Юнкана, які продемонстрували свою здатність скоювати найжорстокіші злочини в ході цього переслідування.

Ще одним мотивом масових вбивств є залучення до них усього суспільства, як це було зроблено під час «Культурної революції». В результаті здійснення вбивств і іншого жорстокого божевілля, люди стали співучасниками злочинів КПК, і найжорстокіші злочинці стали найстійкішими послідовниками партії. Навіть сьогодні багато колишніх хунвейбинів (червоні охоронці, прим. пер.), які здійснювали погроми та вбивства, не зазнають жалю, голосно заявляючи, що не шкодують про те, що творили в молодості.

Навіть більше, в ході масових розправ злий культ комунізму знищує ворогів, яких він сам же і створює. Вбиваючи своїх жертв відкрито і свідомо, комуністична партія приводить усе населення до страху і слухняності.

Усе це дозволяє нам викласти загальний принцип: упродовж усієї історії, незалежно від того, чи відбувалося це під час війни або при деспотичному правителеві, завжди спочатку з’являвся ворог, і тільки тоді починалися вбивства. Компартія діє прямо протилежним чином, вона сама шукає ворогів, щоб почати вбивства, а якщо не знаходить, то створює їх.

У такій країні, як Китай, з її довгою історією і багатою культурою, комуністична партія не могла б досягти своїх цілей без періодичних і масштабних вбивств людей. Традиційно китайський народ вірив і шанував божественне. Інакше занурений в культурну спадщину 5000 років китайський народ не потерпів би існування варварської й блюзнірської компартії. Тому, щоб впровадитися в таке суспільство і зміцнитися в нім, єдиним засобом для компартії було застосування жорстокості та масових вбивств. Проте перед цим компартія провела генеральну репетицію в СРСР.

1. Насильницькі основи комуністичного правління

Для втілення злої примари, відправна точка комунізму не могла бути якою-небудь іншою, ніж варварською. Після того, як Маркс проголосив, що «примара бродить по Європі, примара комунізму», маргінали й люмпени з дна суспільства заснували Паризьку Комуну, зруйнували французьку столицю і її унікальні блискучі витвори мистецтва і культури. У Росії та Китаї Комуністична партія Радянського Союзу (КПРС) і КПК також захопили владу підлими актами змови й кровопролиття.

а) Прихід до влади більшовиків

У лютому 1917 року із-за нестачі продовольства і погіршення умов праці, робітники в Росії влаштували страйк. Коли безлади поширилися по всій країні, цар Микола II відрікся від престолу, і в країні був створено Тимчасовий уряд. Дізнавшись про ці події, Володимир Ленін негайно повернувся в Росію зі свого посилання у Швейцарію. У той час Перша світова війна була в самому розпалі, і Леніну довелося проїздити через ворожі країни. У кінці 2007 року німецький журнал «Шпігель» підтвердив припущення, які були зроблені ще 90 років тому. [3] В ті роки Німеччина на чолі з імператором Вільгельмом II знаходилася з Росією у стані війни. Імператор Вільгельм розумів, що Ленін зможе принести Росії безліч лих, тому він дозволив Леніну проїхати через Німеччину у Швецію, а потім через Фінляндію до Росії. Окрім цього, німецький імператор надав Леніну значну підтримку фінансами та зброєю. За даними на кінець 1917 року, МЗС Німеччини виділив Леніну 26 мільйонів марок. Черчилль дав таку оцінку вчинкам німців, що повернули Леніна в Росію: «Вони використали в Росії найстрашнішу зброю. Вони привезли туди Леніна в закритому автомобілі, як бактерію чуми». [4] У свою чергу Ленін скористався смутою в Росії та 7 листопада 1917 року (25 жовтня за юліанським календарем) здійснив державний переворот (жовтневий переворот), повалив тимчасовий уряд і встановив перший у світі комуністичний режим.

Проте, під час перших виборів Засновницьких зборів Росії 5 січня 1918 року, партія соціалістів-революціонерів Росії (есери) з великою перевагою за кількістю голосів взяла верх над керівной партією, тобто очолюваною Леніним партією більшовиків. У голосуванні взяли участь більш ніж 44,4 мільйона чоловік, з яких тільки 24% віддали свої голоси за більшовиків, тоді як партія есерів отримала 40% голосов. Більшовики ці вибори програли.

Після такого результату виборів, Ленін усупереч своїм колишнім обіцянкам заявив, що Засновницькі збори є «ворогом народу». Підготувавшись заздалегідь, в день початку роботи Засновницьких зборів більшовицька партія Леніна оголосила в Петрограді військовий стан, мобілізувала війська і розпустила Засновницькі збори. Як наслідок — результати виборів 5 січня були визнані недійсними.

Жовтневий переворот в Росії започаткував міжнародний комуністичний рух в ХХ сторіччі. Він привів в дію поширення насильницького комуністичного руху усюди, що принесло нескінченні біди людям всього світу. З того часу не припиняються масові вбивства.

б) Захоплення влади компартією Китаю (КПК)

Незабаром після утворення Радянської Росії виникли сприятливі умови для експорту революції в Китай, який був членом Третього інтернаціоналу (Комінтерну).

Більшовики направили в Китай Григорія Войтинского для створення там комуністичного осередку. Потім Михайло Бородін сприяв тому, щоб Гоміндан прийняв політику Першого об’єднаного фронту (альянс між партією Гоміндан і КПК, прим. пер.) Відповідно до цієї домовленості, новоствореної компартії Китаю були надані можливості для швидкого зростання шляхом підривання Гоміндана.

Тоді як урядові війська Гоминдана впродовж 8 років вели важку війну проти японської армії, КПК використала цей конфлікт у якості прикриття для розширення своїх сил. Під час вторгнення японців в Китай, Червона Армія КПК виявилася на межі поразки, але після перемоги Китаю вона похвалилася тим, що з 30 тисяч бійців Червоної армії КПК збільшила свої сили до 1,32 мільйона солдатів регулярних військ і 2,6 мільйона чоловік у складі народного озброювання.

Після капітуляції Японії, КПК з одного боку вела фальшиві мирні переговори з Гомінданом, а з іншою схиляла Сполучені Штати та Радянський Союз відмовитися від своєї політики, яка підтримувала Гоміндан. У 1949 році КПК остаточно розгромила урядові сили Гоміндана, створивши найзлобнючий у світі тоталітарний комуністичний режим.

У той час комуністичний табір був дуже потужним. У нього входили дві великі країни з найбільшою територією і населенням — СРСР і Китай. Практично увесь азіатський континент став «червоним». Цей табір займав третю частину усієї території й населення Землі. Багато країн Африки, Південної Америки та Південно-східної Азії також стали союзниками КПРС або КПК.

Мільйони людей віддали свої життя на полях битв в Другій світовій війні, але несподіваним результатом цієї війни стало стрімке розширення впливу тоталітарного комунізму і значне зміцнення його позиції.

2. Потерпілими знову виявилися робітники й селяни

І теорія Маркса, і риторика комуністів рясніє заявами про принцип опори на пролетарів і селян, а також обіцянками представляти їх інтереси й т. п. Але на практиці від політики комуністичної системи більше усіх постраждав саме робочий клас і селянство.

а) Вбивства робітників і селян в Радянській Росії

У 1918 році, після того, як Ленін незаконно розпустив Засновницькі збори, саме робочі стали першими, хто почав протестувати проти комуністичної диктатури. Десятки тисяч робітників з Петрограда й Москви вийшли на демонстрації проти розпуску Засновницьких зборів. Більшовики жорстоко розправлялися з мирними демонстрантами, відкривши по них вогонь. Вулиці Пітера і Москви були залиті кров’ю робітників. Найбільша у той час профспілка країни «Всеросійський виконавський комітет залізничників» оголосила політичний страйк на знак протесту проти розпуску Засновницьких зборів. Його підтримали численні інші профспілки. Проте компартія дуже швидко подушила цей страйк за допомогою армії. У результаті ця та інші профспілки, які не знаходилися під контролем більшовиків, були заборонені. Відтоді компартія поступово узяла під свій контроль профспілки, зробивши їх державними.

Навесні 1919 року страйки робітників спалахнули у багатьох містах Росії. Голодні робітники вимагали отримувати такі ж продовольчі пайки, які отримували солдати Червоної армії, а також скасування особливих привілеїв членів компартії, реалізації права на свободу висловлювань і вільні вибори. В результаті усі ці страйки були жорстко пригнічені силами ВНК (Всеросійська надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією і саботажем), які заарештовували й розстрілювали страйкарів.

Влітку 1918 року із-за тривалої громадянської війни, Росія зіткнулася з великою нестачею продовольства. Щоб розв’язати продовольчу проблему, в червні 1918 року Ленін відправив Йосипа Сталіна до міста Царицин (нині Волгоград), розташованого у басейні річки Волга, оскільки цей район традиційно вважався житницею Росії. Ленін наказав Сталіну провести там масштабні розправи, і Сталін влаштував там масові розстріли селян. У телеграмі Сталін повідомив Леніна: «Не турбуйтеся, наша рука не затремтить». Незабаром після цього велика партія зернових під охороною була відправлена з Царицина до Москви.

Жорстокість комуністичного режиму викликала ще більший опір з боку селян. У серпні 1918 року селяни Пензенської області підняли озброєне повстання, яке швидко поширилося на сусідні регіони. Для пригнічення повстання компартія направила армію. Ленін тоді послав телеграму пензенським більшовикам, в якій говорилося наступне:

«1. Повісити (неодмінно повісити, щоб народ бачив) не менше 100 явних куркулів, багатіїв, кровопивців.

2. Опублікувати їх імена.

3. Відняти у них увесь хліб.

4. Призначити заручників відповідно до вчорашньої телеграми.

Зробити так, щоб на сотні верст народ бачив, трепетав, знав, кричав: душать і задушать кровопивців кулаків». [5]

До Жовтневої революції Тамбов був однією з найбагатіших провінцій Росії. Щоб захопити там продовольство, уряд Радянської Росії організував і відправив туди безліч «затягів по реквізиції зерна». Щоб не допустити насильницьке відбирання зерна, понад 50 тисяч тамбовських селян зі зброєю в руках сформували сили самооборони і розпочали протистояння з реквізиційними затягами, які також були озброєні.

З метою подушити опір в Тамбові, радянська влада в червні 1921 року запропонувала Михайлу Тухачевському використати проти «бандитів» отруйний газ. Після того, як Тухачевський застосував хімічну зброю і масштабні підпали, в Тамбовській області була повністю спустошена велика частина території. Згідно з оцінками, 100 тисяч тамбовських селян і їх родичів, які брали участь в опорі, були поміщені у в’язниці або вигнані, близько 15 тисяч чоловік було убито.

Масштабні вбивства, здійснені компартією в Росії, стали прикладом для КПК, яка пізніше також почала репресії проти китайських робітників і селян.

б) КПК копіює радянську модель

Китай має фундамент у вигляді глибокої й великої 5-тисячолітньої культури. Традиції шанування Богів глибоко проникли в саму суть китайців. Для злого духу комунізму, який спирається на обман, конспірацію та інші методи, було дуже не просто змінити древні традиційні основи китайської нації. Тому КПК зробила своєю мішенню еліту суспільства, яка була носієм традиційної культури, а також почала знищувати духовну опору і пам’ятники культури китайської цивілізації, розриваючи зв’язок китайців з Богами. Традиційна спадщина Китаю була замінена на «партійну культуру», яку насаджували людям, що залишилися в живих після масових вбивств. Особливо постраждала молодь, яку перетворили на «вовченят», вони послужили пішаками для злого духу комунізму в тривалому знищенні людства.

Відразу після захоплення влади, КПК почала створювати ворогів, розпочавши з еліти суспільства. У селах почалися масові вбивства поміщиків і сільської аристократії, а в містах — капіталістів. Таким чином КПК створила атмосферу терору і присвоїла собі громадські багатства.

Далі, щоб спонукати селян вбивати поміщиків, заможних селян і підтримати новий комуністичний режим, КПК здійснила так звану Земельну реформу. Проте після закінчення розправ над сільською елітою, КПК заявила, що землю можна передавати селянам тільки у формі кооперативів. На практиці це означало, що селяни як і раніше залишаться без власної землі.

У березні 1950 року КПК видала «Директиву про суворе пригнічення контрреволюційних елементів». До історії це увійшло, як рух пригнічення контрреволюції. Ця кампанія була спрямована на знищення заможних жителів села. За даними КПК, на кінець 1952 роки було знищено понад 2,5 мільйонів «контрреволюціонерів». Фактично ж було убито понад 5 мільйонів чоловік, що складало біля 1% населення Китаю у той час.

Після розправи над сільською елітою КПК початку кампанії «Боротьба проти трьох зол» і «Боротьба проти п’яти зол», в ході яких були знищені багаті городяни. Тільки в одному Шанхаї, за неповною статистикою, в період з 25 січня по 1 квітня 1952 року в результаті цих кампаній 876 чоловік наклали на себе руки. Багато капіталістів здійснювали самогубства разом з усіма членами сім’ї.

КПК не опинилась на знищенні заможних селян і городян. Вона продовжувала грабувати селян, дрібних торговців і ремісників, привласнюючи собі їх майно. В результаті усього цього більшість робітників і селян як і раніше залишалися бідними.

3. Абсолютна жорстокість компартії

а) Звірства КПРС

Система ГУЛАГ, що надихнула Гітлера на створення концтаборів

5 вересня 1918 року Ленін наказав створити на Соловецьких островах перший радянський концтабір з метою арешту, тортур і вбивств політв’язнів і дисидентів, які виступали проти жовтневого перевороту і були ворогами радянської влади. Ці концтабори були попередниками сумнозвісного ГУЛАГа сталінської епохи. Під керівництвом Йосипа Сталіна система ГУЛАГа виросла до жахливих масштабів, коли КПРС активізувала свій політичний терор і проводила усе зростальні чищення. До моменту смерті Сталіна в 1953 році було 170 адміністрацій ГУЛАГов, які включали понад 30 000 окремих таборів, розкиданих по усьому Радянському Союзу. Вони поширилися по усіх регіонах країни, немов безкрайній архіпелаг.

У книзі «Архіпелаг ГУЛАГ» Олександр Солженіцин перерахував 31 метод допиту під тортурами — від психологічних мук до фізичних принижень, що включають все без яких-небудь обмежень. Таємна поліція часто одночасно використала безліч тортур, щоб вичерпати фізичні й психічні сили жертви та змусити їх признатися у будь-якому злочині [6].

Люди, що потрапили в концтабір, страждали від постійної нестачі їжі та одягу. Щодня навіть при лютому морозі вони по 12-16 годин виконували виснажливу фізичну роботу. Число загиблих було величезним. Багато людей було поміщено в табори разом з сім’ями. У деяких сім’ях чоловік відбував покарання, а дружину відправляли у заслання. Не щадили навіть 80-річних людей похилого віку. Склад засуджених варіювався від високопоставленої партійної еліти, державних керівників і вищого командного складу армії до абсолютно звичайних громадян з усіх верств суспільства, включаючи вірян, інженерів, техніків, лікарів, студентів, викладачів, робітників і селян.

Заведено вважати, що концентраційні табори були винаходом нацистської Німеччини, але насправді концтабори Радянської Росії були зразками подібних форм репресій у всьому світі, як при комуністичних, так і при некомуністичних режимах. До Другої світової війни Гітлер відправляв офіцерів гестапо в Росію, щоб перейняти досвід, накопичений комуністами у будівництві ГУЛАГа.

Згідно з неповною статистикою, в період з 1930 по 1940 рр. в системі ГУЛАГ загинуло понад півмільйона ув’язнених. У 1960 році систему ГУЛАГ скасували. У 2013 році російський урядовий сайт повідомив, що у в’язниці й трудові табори ГУЛАГа були засуджені та ув’язнені більш ніж 15 млн чоловік, а більш ніж 1,5 млн померли до звільнення.

Вбивства за допомогою штучно створеного масового голоду

Комуністичні режими використовують для вбивств людей також і голод. У 1932-1933 рр. на Україні стався Голодомор. У такий спосіб КПРС вчинила етнічне чищення і геноцид українців. Підосновою цієї події була впроваджувана КПРС в Україні політика колективізації сільського господарства, яка зустріла опір з боку місцевих селян. В результаті більшість селян, які досягали успіху в сільському господарстві, КПРС затаврувала як «куркулів» і цілими сім’ями відправляла у заслання в Сибір і Центральну Азію. Це призвело до того, що сільськогосподарське виробництво і здобич зерна в Україні в 1932 році різко впали.

Зимою 1932-1933 рр. радянський уряд припинив продовольче забезпечення України. Республіку по периметру оточили міліційним кордоном, внаслідок чого нікому не можливо було врятуватися втечею. Спочатку українці вгамовували голод користуючись запасом овочів і картоплі. Проте уряд Радянської Росії відправив туди «загони по реквізиції зерна», які відняли у кожної сім’ї усі запасені овочі й картоплю. Дуже скоро селяни стали один за іншим масово помирати від голоду. Було безліч випадків людоїдства. Були також випадки, коли взимку селяни їли поховані туші котів, собак і худоби. Селянам був заборонений вхід в міста з метою пошуку або купівлі харчових продуктів. Дуже багато хто помер на рейках і на узбіччях залізниць.

Після Голодомору більше мільйона українських підлітків втратили батьків і сталі сиротами. Безпритульним дітям не залишалося нічого іншого, окрім як відправитися в міста, щоб просити милостиню. Уряд Сталіна порахував, що колосальна кількість підлітків-жебраків псує блискучий імідж СРСР, тому Сталін підписав наказ про те, що підлітків старше 12 років потрібно розстрілювати. За різними даними, в результаті Голодомору загинуло від 2,5 до 4,8 млн чоловік. На вулицях Харкова (у той час столиці України) можна було всюди бачити трупи людей, що померли від голоду.

Вбивства членів компартії під час «Великого чищення»

Мета злого духу комунізму — знищити усе людство, включає у тому числі знищення і своїх послідовників. Тому у компартії ніколи не було навіть невеликої великодушності до своїх соратників. В період правління Сталіна терор і вбивства поступово посилювалися. Починаючи з 1938 року, Сталін ініціював криваві політичні репресії, які продовжилися 10 років. Серед них було так зване «Велике чищення» («Великий терор») — рух, в якому Сталін винищував членів вищого ешелону комуністичного керівництва.

Згідно з дослідженням істориків, під час «Великого чищення» з присутніх на XVII з’їзді КПРС 1966 депутатів 1108 були заарештовані за звинуваченням у контрреволюційній діяльності. На XVII з’їзді членами ЦК і кандидатами в члени ЦК було обрано 139 чоловік.

З семерих членів Політбюро останнього скликання, обраних за життя Ленина, Сталін зрадив смерті п’яти членів: Каменєва, Троцького, Зінов’єва, Рикова і Томського. З обраних в період 1919-1935 рр. 31 члена Політбюро 20 були убиті. Колись Берія сказав такі слова: «Приведіть до мене людину, і я знайду докази його злочинів».

Це чищення торкнулося представників усіх соціальних шарів, репресії в релігійній і науковій, освітній і художній сфері сталися раніше, ніж репресії військового командування і політичної еліти. Проте найбільшу ціну в сталінській політиці терору заплатили прості радянські громадяни.

Так скільки ж людей було заарештовано, убито, узято під варту і відправлено до таборів під час сталінського «Великого терору»? До цього дня немає точних записів і відповіді на це питання. У червні 1991 року, напередодні розпаду СРСР, голова КДБ СРСР Володимир Крючков оприлюднив такі дані: з 1920 по 1953 рр. було репресовано понад 4,2 млн чоловік, з них більше 2 млн були репресовані під час «Великого чищення». Олександр Яковлєв, що очолював в радянську і єльцинську епохи роботу по реабілітації, в одному інтерв’ю у 2000 році сказав, що сталінські репресії торкнулися не менш ніж 20 млн чоловік [7].

б) Звірства компартії Китаю

У період з 1949 року, коли компартія Китаю (КПК) захопила владу, і до 1966 року, в результаті політичних кампаній «Боротьби з контрреволюцією», «Боротьби проти трьох зол і п'яти зол», «Боротьби проти правих» і «Великого стрибка», наслідком якого став Великий китайський голодомор, загинули декілька десятків мільйонів китайців.

Потім виникнула кривава внутрішньопартійна боротьба. Оскільки нове покоління китайців, вихованих у дусі атеїзму і вирощених в партійній культурі стали дорослими, злий дух комунізму начал ще більше божевільні вбивства і руйнування, щоб знищити традиційну китайську культуру, яка формувалася впродовж декількох тисяч років.

Штучно створений компартією голодомор в Китаї

У 1959-1962 рр. в Китаї стався голодомор, по масштабах що не мав прецеденту у світі. Щоб обдурити світ, КПК стверджує, що він був викликаний природними причинами. Насправді в 1958 році КПК активно почала створювати Народні комуни та реалізовувала політику «Великого стрибка», внаслідок чого були спустошені не лише усі запаси зерна, але і знищено китайське сільськогосподарське виробництво. До того ж чиновників усіх рівнів, від провінційного до сільського, змушували повідомляти неправдиві звіти про урожай зерна і стягувати надподатки відповідно до вигаданих цифр про урожай. У результаті це привело до того, що навіть віддавши владі усі свої особисті продовольчі пайки, посівне і фуражне зерно, селяни все одно так і не могли досягти цифр, вказаних в неправдивій статистиці.

Органи КПК усіх рівнів відправляли в села спеціальні загони, які займалися тортурами й допитами вмираючих від голоду селян, примушуючи їх віддати останні залишки продовольства. Відповідно до прикладу, встановленого радянськими комуністами, КПК відрізала селянам шлях в міста та інші райони, де можна було б знайти їжу, спровокувавши цим масову загибель цілих сімей і навіть сіл. Неодноразово виникало людоїдство, на узбіччях доріг всюди лежали трупи людей, що померли від голоду. Це було воістину страхітливе видовище. Коли селяни, щоб врятувати своє життя, йшли захоплювати продовольство, їх жорстоко вбивали.

Віддане владі зерно використали на масову закупівлю зброї в СРСР, а також для експорту за рубіж в обмін на золото і погашення боргів. Компартії не було ніякої справи до загибелі людей. Всього за три роки голодомор знищив десятки мільйонів китайців.

Вбивства людей і знищення традиційної культури під час «Культурної революції»

16 травня 1966 року було опубліковано «Інформаційне повідомлення ЦК КПК», де говорилося, що КПК починає «Велику культурну революцію». У серпні пекінські хунвейбіни, серед яких було немало дітей партійної еліти, стали здійснювати в Пекіні масштабні грабежі, побиття і вбивства. До кінця місяця в усіх районах Пекіна були убиті тисячі людей, що згодом дістало назву «Кривавий серпень».

Наведемо один лише приклад бійні в пекінському повіті Дасін. З 27 серпня по 1 вересня 1966 р. в 48 великих виробничих бригадах 13 народних комун (виробнича й адміністративна одиниця КНР — прим. пер.) повіту Дасін в різний час було убито 325 чоловік. Серед них найстаршому було 80 років, наймолодшому — тільки 38 днів. У одній з сімей було убито 22 людини. Хунвейбіни застосовували такі способи вбивства: побиття палицями, удари різаком для соломи та задушення вірьовками. Немовлят вбивали, розриваючи дитину навпіл, наступивши на одну ногу і потягнувши за іншу.

Злий дух комунізму примушував людей вірити, що здійснення вбивств і побиття необхідні, що треба позбавитися від властивої їм доброти, до ворогів потрібно відноситися нещадно і жорстоко. Це було частиною партійної культури, і таких прикладів дуже багато. Кожен злочин КПК вносив внесок в створення партійної культури, за допомогою якої знищувалася традиційна культура і моральність людей. Під дією отрути партійної культури багато людей перетворилися на найманців злого духу комунізму і знаряддя вбивств.

Коли люди бачать, як жорстокі й кровожерні комуністичні тоталітарні режими, вони не можуть зрозуміти, як можна настільки втратити людське обличчя та опуститися до такого нелюдяного варварства. Причина в тому, що вони були одержимі гнилими демонами та виродженими духами, контрольованими комуністичною примарою.

Загиблих неприродною смертю за увесь період «Культурної революції» важко підрахувати. За оцінками більшості дослідників, ця цифра складає понад 2 млн чоловік. Авторитетний американський дослідник масових вбивств на планеті професор Рудольф Руммель в книзі «Криваве століття Китаю» (China's Bloody Century: Genocide and Mass Murder Since 1900, Transaction Publishers, 1991) відмітив, що цифра загиблих під час «Культурної революції» складає близько 7,73 млн чоловік.

Доцент Шаньдуньского університету Дун Баосюнь й замначальника Дослідницького бюро історії партії в провінції Шаньдун Дін Лунцзя спільно написали книгу «Реабілітація після несправедливості — перегляд підроблених справ і виголошення справедливого вироку», яку в 1997 році випустило видавництво «Женьмінь чубаньше» в провінції Аньхой. У книзі наводиться цитата у той час віце-голови ЦК КПК Е Цзяньіна з його мови на церемонії закриття робочої конференції ЦК 13 грудня 1978 року: «ЦК за 2 роки й 7 місяців провів усебічне дослідження. У „Великій культурній революції“ загинуло 20 млн чоловік, піддалися політичному переслідуванню понад 100 млн чоловік, що складає 1/9 усього населення країни, і були витрачені даремно 800 млрд юанів».

Згідно із записами в «Зібранні обраних творів Ден Сяопіна», з 21 по 23 серпня 1980 року Ден двічі давав інтерв’ю італійській журналістці Ориане Фаллачи у Будинку народних зібрань (будівля китайського парламенту — прим. пер.). Фаллачи запитала Ден Сяопіна: «Скільки ж, кінець кінцем, загинуло людей в «Великій культурній революції»? Ден відповів: «Скільки людей насправді загинуло у „Великій культурній революції“? Це воістину астрономічна цифра, яку ніколи неможливо буде підрахувати».

Ден Сяопін навів типовий приклад засудження невинного: Кан Шен, глава секретної поліції комуністичної партії, звинуватив провінційного секретаря партії Чжао Цзяньміня з провінції Юньнань в державній зраді та в тому, що той був агентом Гоміньдана. Кан Шен наказав міністрові громадської безпеки Цє Фучжи заарештувати Чжао Цзяньміня й ув’язнити його. Судова справа одного тільки Чжао Цзяньм’ня в цілому торкнулося більш ніж 1,38 млн чоловік, внаслідок чого були забиті до смерті понад 17 тис. чоловік, а 60 тис. людей — покалічені. У одному тільки районі міського округу Куньмін були забиті до смерті 1493 і покалічені 9661 людини.

Безпрецедентне зло: переслідування Фалуньгун

Декілька десятиліть вбивств, насильницького промивання мізків, впровадження партійної культури й освіти, які проводила КПК, привели до того, що моральність людей, що не вірять у Бога, опустилася далеко за найнижчу грань, яку встановили людям Боги. Навіть ті люди, які все ще вірять у Бога, вже не знають, що таке справжня віра. Вони потрапили в пастку неправдивих релігійних організацій, створених і контрольованих компартією. Якщо так триватиме і надалі, те людство неодмінно зіткнеться з великим лихом, яке знищить людей, як передбачено у священних текстах кожній древній цивілізації.

Щоб підвищити рівень моральності суспільства і врятувати людей, навесні 1992 року пан Лі Хунчжи розповсюдив духовну практику Фалуньгун (Фалунь Дафа), ґрунтовану на вірі в принципи «Істина-Доброта-Терпіння».

Всього за декілька років практика Фалуньгун, яка до того ж має великий оздоровчий ефект, широко поширилася в Китаї і у всьому світі. Як практикуючі цю практику, так і їх родичі випробували чудеса одужання і поліпшили свій характер. Понад 100 мільйонів послідовників Фалуньгун у всьому світі вплинули на моральний рівень суспільства, і воно знову стало відкривати свої моральні орієнтири.

Кінцева мета злої примари комунізму полягає в тому, щоб через знищення культури та збочення моралі перешкодити людям отримати порятунок від Творця. Тому зла примара миттєво сприйняла Фалуньгун як свого найголовнішого ворога.

У липні 1999 року тодішній лідер КПК Цзян Цземінь одноосібно прийняв рішення розв’язати масштабні репресії проти Фалуньгун. В ході цієї жорстокої кампанії, яка охопила усі куточки Китаю, КПК застосувала усі самі злісні методи зі свого арсеналу, які можна було б реалізувати у виконання директиви Цзяна: «Зганьбити їх репутацію, розорити фінансово і знищити фізично».

Масштабна пропаганда компартії, наповнена наклепом і ненавистю до Фалуньгун, змусила китайців визнати ці репресії та відкинути принципи «Правди-Доброти-Терпіння» (основний принцип вчення Фалуньгун), зробивши вибір на користь брехні, зла і боротьби.

Зла примара привела суспільство до ще глибшого падіння моральності людей. Вона змусила їх, відкинувши Фалуньгун, зрадити Богів і Будд. Дуже багато китайців із-за тривалого перебування в середовищі тиску, брехні й промивання мізків, стали байдужими до терору. Вони удають, що не помічають ніяких репресій, і навіть усупереч своїй совісті беруть участь в них, не підозрюючи, що у такий спосіб їх ведуть до загибелі.

Зла примара комунізму не обмежилася тільки Китаєм. За допомогою економічних важелів вона змусила замовкнути країни вільного світу, щоб вони не могли вплинути на репресивну політику КПК відносно Фалуньгун, щоб вони закривали очі на це нелюдяне переслідування, дозволяючи КПК поступати ще жорстокіше і розгнуздано.

Використовуючи увесь накопичений в Китаї і за кордоном арсенал репресивних заходів, цього разу КПК перевершила по жорстокості усіх своїх попередників. Вона стала використовувати послідовників Фалуньгун як живих донорів органів, вбиваючи їх у міру потреби і продаючи їх органи за десятки і сотні тисяч доларів.

7 липня 2006 року канадський адвокат-правозахисник Девід Мейтас і колишній член Парламенту Канади Девід Кілгур опублікували свій перший звіт під назвою «Кривава жнива: послідовників Фалуньгун вбивають для отримання органів». У цьому документі наводяться численні докази, що підтверджують факт того, що викорінювання органів у живих прибічників Фалуньгун в Китаї дійсно існує. Автори звіту назвали це «небаченим досі злом на Землі».

Через 10 років, в червні 2016 року був опублікований доповнений звіт під назвою «Криваве вилучення органів. Бійня.», у якому на 680 сторінках з використанням близько 2400 посилань аналізуються факти, що злочини КПК по викорінюванню органів тривають і досі, та яких великих масштабів вони досягли.

13 червня 2016 року Палата представників США одноголосно (шляхом опитування присутніх voice vote) ухвалила Резолюцію № 343, в якій виражається вимога до КПК негайно припинити викорінювання органів у практикуючих Фалуньгун і інших в’язнів совісті.

Величезні прибутки, які приносить ця «чорна трансплантологія», не лише допомагають КПК підтримувати репресії, це також притягнуло до Китаю численних людей зі всього світу, яким потрібна операція по пересадці органів. Іноземці за гроші купують органи послідовників Фалуньгун, що робить їх співучасниками злочинів. Вони фактично допомагають компартії вбивати людей. Саме це і треба злій примарі, щоб ще більше наблизитися до своєї кінцевої мети — знищення людства.

З моменту захоплення влади, КПК ніколи не послабляла переслідування вірян. Ми детально розповімо про це в частині 6 цієї книги.

4. Червоний комуністичний терор на експорт

У «Чорній книзі комунізму» в главі «Злочини, терор, репресії» наводиться приблизна статистика за кількістю людей, убитих комуністичними режимами в різних країнах:

«- СРСР: 20 мільйонів убитих;

— Китай: 65 мільйонів убитих;

— В’єтнам: 1 мільйон убитих;

— Північна Корея: 2 мільйони убитих;

— Камбоджа: 2 мільйони убитих;

— Східна Європа: 1 мільйон убитих;

— Латинська Америка: 150 тисяч убитих;

— Африка: 1,7 мільйона убитих;

— Афганістан: 1,5 мільйона убитих;

— міжнародний комуністичний рух і партії комуністів, що не знаходяться у владі: 10 тисяч убитих». [8]

Загальне число убитих, за даними авторів книги, складає 94 мільйони.

Згідно з оцінками дослідників, в Камбоджі в період з 1975 по 1979 рік режим «червоних кхмерів», який знаходився під безпосереднім контролем КПК, знищив від 1,4 до 2,3 мільйона чоловік. Це при тому, що загальне число населення цієї країни на той момент складало трохи понад 7 мільйонів чоловік. Камбоджійський комуністичний режим створив найекстремальніший терор серед аналогічних режимів, знищивши майже третину населення своєї країни.

У Північній Кореї в період з 1948 по 1987 рік комуністичний режим шляхом примусової праці в таборах і розстрілів знищив більше мільйона жителів країни. У 90-х роках від голоду померли від 240 до 420 тисяч чоловік. У період з 1993 по 2008 рік в Північній Кореї неприродною смертю померли від 600 до 850 тисяч чоловік. Прийшовши до влади Кім Чен Ин також розпочав своє правління з масштабних вбивств, включаючи вбивства високопосадовців чиновників і їх родичів. До того ж він ще і погрожував світу ядерною війною.

Усього лише за сто років після створення першого комуністичного уряду в Росії, зла примара комунізму знищила в підконтрольних їй країнах людей більше, ніж загинуло у двох світових війнах. Історія комунізму — це історія вбивств. Кожна сторінка цієї історії просякнута кров’ю його жертв.

Посилання:

[1] “Remembering The Victims Of Communism.” https://www.congress.gov/congressional-record/2017/11/13/extensions-of-remarks-section/article/E1557-2

[2] Stéphane Courtois, ed., The Black Book of Communism: Crimes, Terror, Repression,trans. Jonathan Murphy (Cambridge: Harvard University Press, 1999), 4.

[3] “Revolutionaer Seiner Majestät” (德皇陛下的革命), http://www.spiegel.de/spiegel/print/d-54230885.html.

[4] Winston S. Churchill, The World Crisis, Volume 5.

[5] Robert Service, Lenin: A Biography (London: Macmillan, 2000), 365.

[6] Aleksandr Solzhenitsyn, The Gulag Archipelago: 1918-1956.

[7] 中国社科院译《雅科夫列夫访谈录(1992—2005)》。

[8] Stéphane Courtois, ed., The Black Book of Communism: Crimes, Terror, Repression,trans. Jonathan Murphy (Cambridge: Harvard University Press, 1999), 4.


Попередня | Перейти до змісту | Наступна


Джерело: EpochTimes

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...