ІСТИНА І ТРАДИЦІЇ

Українці втрачають довіру до судів — соціолог

Велика Епоха

Згідно з дослідженнями соціологічної служби Центру Разумкова, рівень довіри українців до судів у 2012 році істотно зменшився. Про те, як зростала довіра до цих державних органів після президентських виборів, а також про те, що в найближчі роки люди навряд чи будуть вирішувати свої справи через самосуд, розповів Великій Епосі по телефону Андрій Биченко, голова соціологічної служби Центру Разумкова.

Фото: DAMIEN MEYER/AFP/Getty Images
Фото: DAMIEN MEYER/AFP/Getty Images
— Пане Андрію, скажіть, будь ласка, чому українці довіряють судам все менше?

А.Б.: Помітне зниження [довіри — авт.] почалося в 2007 році, не можна назвати його різким, воно продовжується до сьогоднішнього дня. Очевидно, цілий букет чинників впливає на таке зниження: з одного боку ми бачимо, що судова влада непідконтрольна.

Другий момент — немає таких гучних прецедентів, коли звичайний громадянин зміг би виграти процес у держави або органів державної влади. У той же час ми бачимо, що навіть коли існує відео, де видно все, що відбувалося, якщо замішані були можновладці або їхні діти, то попри увесь тиск суспільства, фактично представники влади визнаються або невинними, або винними, але їм призначаються умовні невеликі терміни. Тобто вони отримують мінімальне покарання, і я думаю, що в цьому дві головні причини зниження загальної довіри, загальної підтримки діяльності судової системи.

— А чи пов’язаний підйом довіри до судів в 2005 році з Помаранчевою революцією?

А.Б.: Справа в тім, що в останні 10 років було 2 таких періоди — це 2005 і 2010 рік. Після тих президентських виборів, коли можна було сказати, що влада дійсно змінилася, спостерігалося зростання підтримки й довіри не тільки до судової влади, а до всієї влади взагалі. Скоріше за все, це був в обох випадках кредит довіри, коли стара влада вже не влаштовувала дуже сильно, було різке негативне ставлення до неї, і у людей була надія, що ось нова влада дійсно щось змінить, оскільки вона кардинально відрізнялася.

І на першому етапі, тобто в 2005 році, і в 2010 році, був певний сплеск (різної величини) підтримки діяльності всіх органів влади, в тому числі і судової. Але після того, як кредит довіри не був виправданий, обидва рази все поверталося до колишніх показників.

— Як ви вважаєте, що може змінити ставлення людей до судів?

А.Б.: Я думаю, якщо якого-небудь нинішнього високопосадовця або його дитину звинувачували в злочинах, особливо якщо [факт порушення — авт.] був зафіксований на відео, якщо це міг би побачити кожен, і при цьому приймались би обвинувальні вироки, які за строгістю не поступаються вирокам керівникам опозиції, я думаю, це б істотно підвищило підтримку діяльності судової влади.

Природно, у нас тільки суд може визначати, винна людина чи ні, але у нас переважна більшість громадян не вірить, що закони порушували тільки представники попередньої влади. Їм здається, що закони досить явно порушують і високопоставлені представники нинішньої влади.

Знов-таки, є ще об’єктивний показник — це рішення європейського суду з прав людини. У переважній більшості справ, які направляються з України до цього суду, Європейський суд знаходить порушення, які допустили під час ведення справ в Україні. Це теж показник. Якби або кількість таких заяв, або, скажімо, кількість обґрунтованих заяв, за якими потім приймаються рішення проти держави України, було зменшено, я думаю, це теж зіграло б свою роль.

— Скажіть, будь ласка, як низька довіра до судів відіб’ється на суспільному житті? Люди перестануть звертатися в суди, будуть влаштовувати самосуд?

А.Б.: Насправді не так рідкісні випадки, коли люди не звертаються до суду через недовіру. Що стосується самосуду, тут відіграє роль дуже багато факторів: не лише довіри до судів. Діє якийсь моральний фактор. Тобто до якогось етапу існують стримуючі умови. Природно, може бути спровокована ситуація, коли люди будуть намагатися (тобто вони і зараз намагаються) вирішувати справи через самосуд, але, мені здається, що в Україні в найближчі роки цього не трапиться. Тут відіграє роль дуже багато соціальних факторів, багато з яких не пов’язані з судовою системою взагалі.