Самотність виявилася незалежним чинником ризику розвитку діабету другого типу

Самотність пов'язана з розвитком діабету другого типу незалежно від інших відомих факторів ризику, зокрема від депресії, — з'ясували британські вчені. Як говориться в статті, опублікованій в журналі Diabetologia, у самотніх людей на 42 відсотки в середньому підвищується ризик розвитку хвороби.

Самотністю називають негативну емоцію, при якій людина усвідомлює, що його соціальні потреби не задовольняються. Емоція досить поширена, тому з'являється все більше досліджень, присвячених самотності як визначального фактора здоров'я. Наприклад, у самотніх людей на 22 відсотки вищий ризик передчасної смерті. Самотність також негативно позначається на роботі серцево-судинної системи, а також її пов'язують з розвитком ішемічної хвороби серця.

Група вчених з Інституту психіатрії Королівського коледжу Лондона під керівництвом Рут Хекетт (Ruth A. Hackett) вирішила з'ясувати, чи є зв'язок між самотністю і розвитком діабету другого типу. У дослідженнях брали участь дорослі віком від 50 років, які проживають в Англії. Оскільки передбачається, що зв'язок між самотністю і соціальною ізоляцією у літніх людей слабка або помірна, вчені припустили, що самотність, соціальна ізоляція і проживання на самоті надаватимуть незалежний вплив на ризик розвитку діабету другого типу. Також важливо відзначити, що самотність не можна вважати синонімом соціальної ізоляції.

Учені оцінювали самотність за допомогою трибальної шкали Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі. Учасники відповідали на такі питання, як: «Як часто ви відчуваєте, що вам не вистачає спілкування?» з варіантами відповідей «майже ніколи/ніколи» (один бал), «іноді» (два бали) і «часто» (три бали). За середнім балом учасника робився висновок про ступінь його самотності: чим ближче він був до трьох, тим вищий рівень самотності. В учасників також оцінювали наявність депресивних симптомів.

В цілому в дослідженні взяли участь 4112 осіб, з них у 264 (6,42 відсотка) протягом наступного десятирічного періоду розвинувся діабет другого типу. Ті, у кого діагностували діабет, в середньому були значно більш самотніми, ніж ті, у кого діабет не розвинувся: ризик розвитку діабету у самотніх людей виявився вищим на 42 відсотки.

Самотність виявилася значущим фактором ризику розвитку цукрового діабету другого типу протягом періоду спостереження, незалежно від віку, статі, етнічної приналежності, фінансового становища, куріння, фізичної активності, споживання алкоголю, індексу маси тіла, рівня глікозильованого гемоглобіну, артеріальної гіпертензії та серцево-судинних захворювань. Зв'язок між самотністю і цукровим діабетом другого типу при коригуванні депресивних симптомів залишалася значимою. Проживання в самоті й соціальна ізоляція при цьому не чинили значного впливу на розвиток діабету другого типу.

Результати цього дослідження показують, що самотність можна вважати значимим фактором ризику розвитку діабету другого типу протягом 12 років спостереження незалежно від ряду побічних змінних, зокрема соціально-демографічні фактори, ставлення до власного здоров'я та супутні захворювання серця і метаболізму. Ця асоціація зберігалася при коригуванні з депресивними симптомами.

Попри те, що депресія вважається найбільш широко вивченим психосоціальним фактором ризику розвитку діабету, отримані дані свідчать про те, що самотність підвищує ризик розвитку цукрового діабету другого типу незалежно від депресивної симптоматики. Це узгоджується з ідеєю про те, що самотність і депресія представляють різні конструкти. Однак механізми, за допомогою яких самотність пов'язана з ризиком розвитку діабету другого типу, ще належить з'ясувати. Крім того, ця робота була спостережною, тому не можна зробити висновок про причинно-наслідковий зв'язок, а сила зв'язку виявилася не настільки великий.

Поки точні механізми зв'язку самотності й діабету не з'ясовані, вчені працюють з іншими аспектами цього захворювання, щоб полегшити страждання хворих.