Різниця між бідними і багатими у Китаї вже перевищила небезпечну межу

Статистичне бюро КНР повідомило, що, починаючи з 2000 року, зниження коефіцієнта Джині, як показника, що відображає розрив між бідними та багатими, в Китаї вже перевищило небезпечну відмітку — 0,4 і з кожним роком усе підвищується.

У 1978 році коефіцієнт Джині дорівнював 0,317, а в 2006 році він уже піднявся до 0,496.

Статистичний коефіцієнт, що був розроблений італійським статистиком і демографом Коррадо Джині в 1912 році, відображає характер розподілу всього комплексу доходів населення між окремими його групами. Цей показник може становити від 0 до 1. Чим вище значення показника, тим більша нерівномірність розподілу доходів у суспільстві.

Відповідно до міжнародних норм, стан суспільства буде найкращим, якщо цей індекс не перевищуватиме 0,3, тоді як нормальним уважається значення від 0,3 до 0,4. Якщо показник перевищує 0,4 і сягає 0,6, то це сигнал про дуже небезпечне становище у суспільстві.

За даними бюро статистики Китаю, на 20% населення країни із найнижчими доходами  припадає 4,7% загального доходу всього населення, тоді як на 20% населення країни з найвищими доходами припадає 50% усього доходу. Це ясно показує, наскільки нерівномірно розподіляються доходи в Китаї між городянами і селянами.

Економіст пекінського університету Чжоу Тяньюн уважає, що є 2 причини, через які в Китаї високий коефіцієнт Джині. За його словами, основна причина полягає в тому, що в Китаї погано розвинений середній і малий бізнес і дуже мало людей мають середній рівень доходів.

«На сільське господарство виділяється дуже мало коштів із загального доходу, а середній рівень доходів у селян дуже низький, — підкреслив економіст. —  Найнижчий коефіцієнт Джині — у провінції Чжецзян, а найвищий — у провінції Гуйчжоу. В Чжецзяні дуже багато приватних компаній і більшість жителів мають середній дохід, а в Гуйчжоу приватних компаній дуже мало. Гуйчжоу, Ганьсу, Цинхай — це провінції з найвищим коефіцієнтом Джині».