• Вечірній Санкт-Петербург

  • Алла Лавриненко | Велика Епоха
    Четвер, 12 січня 2012 року
«О бронзовий гігант! Ти створив привид-місто, як привид дерева — з насіння факір».
Максиміліан Волошин

Як тільки на Петербург опускаються сутінки, гірлянди вогнів спалахують на палацових площах і набережних, відбиваючись різнобарвними хвилястими відблисками в численних річках і каналах міста. Застиглі вершники, золоті куполи та скульптурні статуї набувають у променях художнього підсвічування таємничі контури, підказуючи уяві давно забуті історії про колишню славу і блиск, про кохання і трагедії минулих поколінь.

Осіннє вечірнє місто занурене в тишу, дозволяючи споглядати свої шедеври, вихоплені з мороку ночі променями прожекторів, привертаючи увагу до деталей і елементів, непомітних у денний час.

Величні архітектурні твори, немов поезія в камені, наповнюють кожну клітину гармонією і заспокоюють думки. Прогулянка вечірніми вулицями Санкт-Петербурга може бути недовгою або на всю ніч — наскільки вистачить сил. Будь-який куточок міста колоритний, наповнений таємницями і здатний дивувати: чи то міський сад із фонтаном, палацовий комплекс або мальовничий внутрішній дворик дворянського особняка.

Завершуючи вечірню прогулянку, відпочивши розумом і серцем, умиротворений подорожній шукає затишний столик із ароматом кави і шоколаду для продовження дружньої бесіди про цінності життя, про лірику і любов.

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...