Алани, зниклі завойовники

Алани належать до стародавніх народів, які свого часу справляли величезний вплив на всю Європу. Прийшовши з Кавказу, вони розширили свої володіння до Дону, часто здійснювали набіги на Малу Азію та Вірменію. У 5-м столітті н.е. вони вторглися в Галію (сучасна Франція) та Італію, разом із вандалами  увійшли до Іспанії.

Вважається, що алани говорили мовою східної підгрупи іранських мов. Карачаївці й осетини вважають себе нащадками аланів. Звідси і назва столиці Північної Осетії – Аланія.

Проте про аланів відомо небагато, в основному з джерел римських або грецьких істориків. Діонісій, описуючи аланів, називав їх ”могутніми” і відзначав їхні видатні наїзницькі якості. Амміан стверджував,  що  ”майже всі алани високі на зріст, красиві та світловолосі”. 

Будучи кочівниками, вони, головним чином, жили зі скотарства. Алани не знали рабства, яке існувало в античному світі. Деякі джерела повідомляють про існування в аланів полігамії. Не маючи храмів, вони вшановували лише одного бога – бога війни і поклонялися голому мечу, встромленому в голу землю. Пізніші свідчення говорять, що алани поклонялися і духам  предків. ”Щасливим небіжчиком” в аланів вважався той, хто  гинув  у бою, служивши богові війни; такий небіжчик був гідний шанування.

Вони також цікавилися прогнозуванням майбутнього й ворожінням. Можливо, це зацікавлення було перейняте зі Сходу: відомо, що перед виходом на Захід частина аланів контактувала з китайцями. Алани передбачали майбутнє за допомогою пучків вербових лозин – по тому, як розсипалися лозини, ворожбит передбачав майбутнє.

Оскільки аланське суспільство, головним чином, було орієнтоване  на війну, хлопчиків із дитинства навчали верховій їзді. Аланські  воїни вважали принизливим для себе ходити пішки. Розведення коней було їхнім найулюбленішим заняттям. Аланські коні мали велику популярність в інших народів.

Однією дивною рисою, характерною для аланів, є їхнє ставлення до літніх людей. Тоді як їхні не менш войовничі сучасники, германці, з повагою ставилися до людей похилого віку як до мудрих людей, які мають знання, алани дотримувалися протилежних поглядів. До людини, яка дожила до старості, яка вже не здатна воювати, вони ставилися з презирством і вважали її боягузом.

Можливо, саме такий світогляд аланів відіграв фатальну роль.  На відміну від германців,  які зуміли закласти основи для таких процвітаючих держав, як Німеччина, Австрія, скандинавські країни, колись могутні алани канули в небуття, розсіявшись по світу і асимілювавшись з іншими народами.