Через 100 днів війни Путіну лишається "сподіватися на байдужість світу", — повідомили зарубіжні ЗМІ

Якщо подумки перевести годинник на 23 лютого, за день до початку тотального вторгнення Росії в Україну, можна було б припустити, що тоді дні Володимира Зеленського як президента України закінчились.

Зрештою, російські військові перевершували за кількістю українських приблизно у співвідношенні 10 до 1. Москва мала дворазову перевагу над Києвом у сухопутних військах, а ядерна держава мала у 10 разів більше літаків та вп'ятеро більше бойових броньованих машин, ніж її сусід, пише CNN.

За кілька днів до цього президент Росії Путін виступив по телебаченню з безладним історичним монологом, з якого стало ясно, що він очікує не що інше, як зміни режиму в Києві.

Кремлівський лідер, здавалося, сподівався, що Зеленський покине свою столицю, подібно до того, як президент Афганістану, який підтримується США, залишив Кабул лише кілька місяців тому, і що обурення Заходу вщухне, хоча і з тимчасовим болем нових санкцій.

Через 100 днів, хоч би які плани Путін виношував щодо параду перемоги в Києві, вони виявилися відкладені на невизначений термін. Моральний дух українців не впав. Українські війська, оснащені сучасною протитанковою зброєю, поставленою США та їхніми союзниками, знищили російські бронетанкові колони; українські ракети потопили крейсер "Москва", гордість Чорноморського флоту Росії; українські літаки залишилися у повітрі, попри всі труднощі.

Наприкінці березня російські військові почали відводити свої пошарпані війська з околиць української столиці, заявивши, що вони переключили увагу на захоплення східного Донбасу. Через три місяці після вторгнення Росія, схоже, більше не ставить за мету коротку переможну війну в Україні — і, схоже, не здатна її досягти.