Традиція вішати "замочки кохання" на поруччя мосту, що символічно з'єднує серця закоханих, є однією з недавніх. За припущеннями, вона зародилася на основі іншої, більш давньої традиції.
Так, за старих часів, проводжаючи молодих під вінець, під поріг клали замочок. А коли пара виходила з дому, замочок замикали на ключ, а ключ викидали подалі. Замочок ставав свого роду залізним символом сімейного щастя.
І ось, через роки, в кінці XX століття, традиція скріпляти свої почуття замочком відродилася в Італії. У Флоренції на пам'ятник скульптору Бенвенуто Челліні на знаменитому мості Понте Веккіо закохані вішали замочки, а ключі викидали річку Арно.
Традиція вішати замочки кохання на поруччя мосту виникла і в Німеччині. Кельн знаменитий не тільки своїм величним собором, одним з головних католицьких храмів Німеччині, тут з'єднує береги Рейну 400-метровий залізничний міст Hohenzollernbrücke, поруччя якого суцільно обвішані замочками - своєрідними символами кохання.
Замочки найрізноманітніші: від малих, «саморобних», до «комірних». На деяких з них вигравірувані імена, пам'ятні дати, на інших - лише ініціали або посвячення: «Ми разом назавжди», «Кохання навіки» ...
Столітній міст Hohenzollernbrücke - один з найзнаменитіших залізничних мостів Німеччини. За час свого існування він став не тільки свідком людських доль, але й є тренувальним майданчиком для альпіністів. А під Рейном, що зберігає ключі від замочків, проходять тисячі суден, як пасажирських, так і вантажних.
Кельнський Hohenzollernbrücke називають мостом, що з'єднує серця. Тут клянуться в коханні і дружбі; викидаючи ключі у води Рейну, загадують заповітні бажання, з надією, що вони неодмінно здійсняться!