Понеділок, Сер 10, 2020
Велика Епоха
Ukrainian Edition

Казка про Лотос

Четвер, 28 травня 2020 року
Epoch Times | Epoch Times

У далекій прекрасній країні, де тиша звучить, як найчарівніша музика, а повітря солодше, ніж мед, розкинулося Чарівне Озеро. Над лазуровою гладдю води на тонких міцних стеблинах щоранку розкривалися, вітаючи Світ і один одного, прекрасні лотоси. Кожен з них був неповторний і по-своєму розкішний. Лотоси були білі, рожеві, жовті, і навіть червоні та блакитні ... Чарівне Озеро із задоволенням віддзеркалювало їх у своїх водах. Одного разу на озері сталася дивовижна пригода …

Прекрасний білосніжний Великий Лотос завів розмову з малюками-насінинками, які визріли у коробочці в середині квітки: «Любі мої дітки! Ось ви і стали зовсім дорослими. Настав час вирушати в дорогу. Вас чекає складна й небезпечна подорож, наприкінці якої кожен з вас зможе стати таким прекрасним, як усі мешканці нашого Світу. Але пройти весь шлях і повернутися додому зможуть не всі. Слухайте мене уважно. Те, що я скажу, передавалося з покоління в покоління». Насінинки-лотоси слухали слова Великого Лотоса затамувавши дух.

А він говорив далі: «У кожному з вас приховано Три Безцінних Скарби. Якщо в хвилину небезпеки ви згадаєте про них, то зможете подолати будь-яке випробування. У таємничій давній книзі ці скарби записано так — ІСТИНА ДОБРОТА ТЕРПІННЯ. На світі немає такої ситуації, з якої вони не допомогли б вибратися. Слухайте мене дуже уважно...» — і Великий Лотос пошепки дав останні настанови малюкам-насінинкам. На завершення він сказав: «Я вірю у кожного з вас і буду чекати вас удома, на поверхні Чарівного Озера».

Увечері коробочка з насінням схилилася над водою, і всі насінинки висипалися з неї у воду Чарівного Озера. Одна з насінинок поспішала більше за інших. Вона весь час дивувалася: «Чому Великий Лотос сказав, що шлях буде складним, адже вода чиста і прозора, навіть Сонце видно» (Маленька Насінинка була надто недосвідчена, і зовсім не знала, що падати вниз набагато легше, ніж підійматися вгору).

Чим глибше занурювалася Насінинка, тим темнішою ставала вода, поки вона майже повністю змішалась із брудом та мулом. «Ой-ой-ой! — закричала Насінинка — тут майже нічого не видно! Але вона опускалася все глибше і глибше у бруд, аж доки не зупинилася. Від страху Насінка заплющила очі.

Коли через деякий час вона все ж таки наважилася розплющити одне, а потім і друге око, то навколо зовсім нічого не було видно. «Ну, і куди тепер іти, де мій дім, як же я повернуся?» Ніби у відповідь на своє запитання, Насінинка почула дивні звуки почавкування. Дуже швидко наближалося щось темне й довге.

Незабаром Насінинка змогла розгледіти істоту, схожу на величезного крокодила, тіло якого було вкрите шипами. На спині чудовиська було написано його ім'я, проте у темряві нічого неможливо було прочитати. «Маленька Насінинко, — рипучим голосом промовила істота, — я чекала на тебе. Тут тобі відкривається нове життя, і я готова дати тобі цінну пораду.

У житті бувають різні ситуації. Іноді хтось може тебе випадково штовхнути (адже у нас тут дуже темно), або під впливом поганого настрою (а в жителів нашого Світу він майже завжди поганий) сказати образливі слова. Ні в якому разі не залишай це безкарним! Кривдникові дай відповідь подвійну, потрійну, стукни, як слід, щоб іншим не кортіло ... ». Загадкова істота й далі говорила своїм рипучим голосом. Налякана маленька Насінинка подумала: «Можливо, так і треба. Інакше як же вижити в такому жахливому місці? Та раптом Насінинка згадала слова Великого Лотоса, які ми так і не почули, і почала міркувати: «Якщо я буду виконувати поради чудовиська, то навіки залишусь у цьому брудному місці й буду такою самою жахливою!»

А чудовисько повільно наближалося. Якби Насінинка прийняла хоча б одне з його повчань, то воно з повним правом могло би відкусити від неї шматочок — у цьому світі ніхто нічого не давав безкорисливо, навіть пораду. Якби вона послухалася чудовиська, то не змогла б повернутися додому й перетворитися на прекрасну квітку над Чарівним Озером.

«Із будь-якої ситуації є вихід! Із будь-якої ситуації є вихід!» — повторювала Насінинка. І раптом вона згадала про Скарби. Це й був головний секрет Великого Лотоса: завжди пам'ятати, що глибоко в тобі є три сяючих, могутніх Скарби: ІСТИНА ДОБРОТА ТЕРПІННЯ.

У мить небезпеки потрібне і найдієвіше прийде на допомогу.

І тут сталося диво! Щойно Насінинка не схотіла погоджуватися зі злими порадами, веселкове сяйво огорнуло її і ДОБРОТА, як яскрава зірка, осяяла все навколо. Насінинка встигла прочитати на спині чудовиська його ім'я: ЗЛО. Потужна сила, як на величезній гойдалці, підкинула крихітку вгору.

Коли сяйво поступово згасло, Насінинка побачила зовсім інший світ. Світ Щільної Темряви залишився далеко внизу, а навколо був Темно-Сірий Світ.Тут було світліше й дихалося легше. Насінинка озирнулася й помітила: «У мене з'явилися дві пелюстки! Ура! Я перетворююся на справжню квітку!»

Та радіти було зарано.

Із сірості назустріч наближалася пухирчата слизька жаба. Вона обережно переступала величезними перетинчастими лапами й щось бурмотіла: «Вітаю тебе у нашому Світі! Правила у нас тут прості. Кожен сам за себе. Нікому не допомагати. Захищати тільки свої інтереси, незважаючи ні на що. А для цього й збрехати можна. Накоїв що-небудь — звали на іншого. Ділиш ласощі — діли по-сірому: собі п'ять, іншому — одну...»

Широко відкритими очима Насінинка дивилася на істоту, що говорила дивні речі. Це так відрізнялося від того, чого навчав їх Великий Лотос на поверхні Чарівного Озера!

Цього разу рятівна думка про Три Скарби прийшла швидше: адже залишатись у Темно-Сірому Світі, жити за його правилами й бути схожою на його мешканців Насінинка не збиралася. Тієї ж миті сяюча зірка ІСТИНА огорнула Насінинку захисним покривалом і з силою виштовхнула нагору. Тільки й встигла вона прочитати на жаб’ячій спині — БРЕХНЯ.

І ось наша мандрівниця опинилася в Каламутному Світі, де радісно заворушила усіма шістьма пелюстками! Так-так, тепер їх стало втричі більше! Адже з кожною перемогою Насінинка зростала й міцніла. Десь високо світило Сонце і його промені ледь-ледь пробивалися сюди.

Та випробування ще не закінчилися...

Огидний черв'як, схожий на товсту змію, з’явився вдалині. Він поволі повз, придивляючись і вивчаючи крихітний Лотос, ніби хотів зрозуміти, де у нього слабке місце. Черв'як був хитріший мешканців Темного і каламутного світів, хоч і слабший. Голос у нього був заколисуючий і вкрадливий: «Тобі пощастило, Маленький Лотос, - тепер ти по праву можеш так називатися. У нашому світі спокійно, тут немає вітру, не так вже темно. Правила прості і приємні. По-перше, якщо нічого не хочеться робити, то й не треба - ні вчитися, ні намагатися; будь-які труднощі обходь стороною. По-друге, нам не потрібні друзі, інакше іноді доведеться терпіти їх поганий настрій, допомагати у важких ситуаціях. По-третє, якщо хтось скаже щось неприємне, не стримуйся, кажи найгірше, що приходить в голову... »

Огидний черв'як, схожий на товсту змію, з’явився вдалині. Він поволі повз, придивляючись і вивчаючи крихітного Лотоса, ніби хотів зрозуміти, де у нього слабке місце. Черв'як був хитріший від мешканців Світу Щільної Темряви і Темно-Сірого Світу, хоч і слабший. Голос у нього був вкрадливий і ніби заколисував: «Тобі пощастило, Маленький Лотосе, — тепер ти по праву можеш так називатися. У нашому світі спокійно, тут немає вітру, не так уже темно. Правила тут прості й приємні.

По-перше, якщо нічого не хочеться робити, то й не треба — ні вчитися, ні старатися, будь-які труднощі обходь стороною.

По-друге, нам не потрібні друзі, інакше іноді доведеться терпіти їх поганий настрій, допомагати у важких ситуаціях.

По-третє, якщо хтось скаже щось неприємне, не стримуйся, кажи найгірше, що спадає на думку...»

Насінинка подумала: «Звичайно, заманливо весь час байдикувати й не докладати зусиль, але ж так нічого цікавого не дізнаєшся і нічому не навчишся. І до того ж кожнісінький день нудьгувати на самоті — це так жахливо. Ні-ні-ні! У мені є все, щоби вибратись із цього каламутного, тьмяного світу».

Крихітка-Лотос не помилився — третій Скарб завжди був готовий прийти на допомогу. Зірка ТЕРПІННЯ швидко зростала в його серці, поки її сяйво сріблястою сферою не огорнуло малюка й повільно почало піднімати вгору.

Черв'як на ймення ЛІНЬ швидко зменшувався у розмірах, доки зовсім зник далеко внизу; сонячне світло яскравішало, а вода навколо ставала прозорішою. Сяйво поступово згасло, але тепер юному Лотосу вже не потрібна була зовнішня допомога. Він зміцнів, і стебло, яке підтримувало квітку, росло все швидше і впевненіше. Той похмурий світ все далі віддалявся від нього. Прозорий Світ було легко і приємно проходити, адже лагідне Сонце прогріло й освітило його золотавими променями.

Та ось межу між водою і повітрям пройдено.

Юний Лотос, який ще вчора був Насінинкою, з'явився над поверхнею Чарівного Озера.

«Ласкаво просимо додому!» — Це був голос Великого Лотоса.

Великий Лотос говорив далі: «Тепер ти став сильним і прекрасним, і зможеш підтримувати інших своєю силою і дарувати радість усім мешканцям нашого Світу своєю досконалою красою».

Юний Лотос подивився на своє відображення у воді... і побачив чудову квітку із сяючими прозорими пелюстками.

А навколо з води виростали все нові й нові лотоси. Кожен пройшов свій шлях і приніс свою неповторну красу. Якщо придивитися уважно, то всі вони з надією дивляться на тебе й ніби хочуть сказати:

і ТИ добре пройди СВІЙ шлях!


Казка для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, а також для їхніх батьків.

Автор казки ― Людмила Орел (логопед, працює з дітьми з 2001 року), практикує за давньою школою вдосконалення душі й тіла ― Фалунь Дафа, що ґрунтується на принципах природи Всесвіту: Істина- Доброта-Терпіння.

Цією казкою автор прагне передати все найкраще, прекрасне й мудре нашим дітям, їхнім батькам і близьким.

Написати нам:

myfairylotus@gmail.com,

www.lotusstory.org

Comments   

загрузка...