Військові дії США та Ізраїлю проти іранського режиму спричинили хвилю реакцій не лише на Близькому Сході, а й у Китаї. Усередині країни та за її межами багато китайців відкрито або завуальовано висловлюють підтримку подіям, які, на їхню думку, можуть означати кінець багаторічної тиранії в Ірані — і символічну надію для них самих.
У соцмережах з’являються коментарі на кшталт:
«Вітаємо іранський народ, і, будь ласка, допоможіть нам у Китаї».
Так користувачі натякають на власне бажання побачити завершення десятиліть правління Комуністичної партії Китаю.
На китайській платформі Weibo майже всі матеріали державних ЗМІ демонструють підтримку іранського режиму та різко засуджують США. Офіційна позиція витримана в традиційній для Пекіна антиамериканській тональності.
Однак коментарі під цими публікаціями часто звучать інакше. Дехто висміює офіційні медіа:
«Досить перебільшувати оборонні можливості Ірану».
Інші прямо вітають іранців:
«Вітаємо. Тепер ви вільні».
За межами Китаю китайські емігранти також активно долучаються до обговорення. Деякі з них пишуть:
«Будь ласка, допоможіть нам»,
а один із коментаторів зазначив:
«Якщо ми хочемо врятуватися, ми маємо врятувати себе самі».
Китайський оглядач Девід Чжан, ведучий YouTube-каналів David on China та China Insider, пояснює, що за такими коментарями стоїть ширший суспільний запит.
«Очевидно, що китайський народ хоче звільнитися від тоталітарного режиму — від КПК. Виявляється спільність між іранцями та китайцями. Останніми роками, особливо після локдаунів, ми бачимо в мережі багато сміливих людей», — каже він.
За його словами, користувачі навчилися обходити цензуру, використовуючи омоніми, меми та абревіатури. Особливо активною є молодь, яка дедалі частіше говорить про проблеми та відкрито критикує владу.
Водночас не всі коментарі залишаються в мережі. Публікації, що вітають іранський народ або навіть американських військових, оперативно видаляються цензорами.
Показовим є випадок із популярною піснею під назвою «На жаль, це не ти» — її також прибирають із платформ. Користувачі використовували її як алюзію на те, що подібні події одного дня можуть торкнутися й китайського режиму.
Попри наявність коментарів із критикою США та закликами до Пекіна підтримати Іран військово, хвиля повідомлень із підтримкою іранців і прихованими натяками на внутрішні зміни в Китаї стала помітним явищем.
Ці онлайн-дискусії демонструють, що міжнародні події можуть мати несподіваний резонанс усередині авторитарних держав, стаючи приводом для роздумів про власне майбутнє — навіть якщо ці роздуми доводиться маскувати під мемами та завуальованими фразами.