Чим годують в олімпійському селі

В олімпійському селі перебувало понад 10 тис. чоловік, які представляли 205 країн. Як повідомили китайські ЗМІ, після церемонії відкриття Олімпіади 9 серпня в олімпійське село було доставлено 1,8 тонн яловичих відбивних, більше 1 тонни спагеті, понад 3 т картоплі, 9 тис. суші, 1,6 т курятини, понад 8 тис. піц. Ресторани також безкоштовно надали близько 60-ти видів китайських і західних страв. Кухарі, які готували їжу для банкету, присвяченого відкриттю Олімпіади, приїхали з більш ніж 20-ти країн. Цей банкет став найбільшим в історії Олімпійських ігор.

Старший відповідальний з обслуговування харчування в олімпійському селі Ма Темо розповів, що на той час в олімпійському селі найбільше витрачалося рису, масла, яловичини й курки. На кожен із 3-х щоденних прийомів їжі витрачалося по тонні рису, 4 тис. літрів масла, 9 тис. бананів тощо. Щодня витрачалося три тонни продуктів. Їдальня займала 19 тис. кв. м і в ній могло одночасно поміститися 5 тис. чоловік. Кожен день гостям олімпійського села безкоштовно надавали 3-разове харчування.

Як повідомили олімпійські чиновники, цього разу «качка по-пекінські» стала особливою стравою в олімпійському селі. Щодня готували приблизно 700 таких качок. Ці качки незвичайні, у кожної з них є номер і бирка із вказаною птахофермою, де їх ростили, й бойні, де їх забивали. По цих номерах можна навіть дізнатися, який конкретно скотар їх вирощував.

В їдальні всього 8 меню, у жодному з них страви не повторювалися. Наприклад, в 1-му меню 22 страви.

До Пекіна у дні Олімпіади приїхало близько 500 тис. іноземних гостей. Власники багатьох столичних ресторанів не упускали цей шанс заробити гроші. У їхніх меню з'явилися «головні олімпійські страви», а також можна замовити «чемпіонський банкет» і «нагородний банкет». Ціни на них коливаються від 1008 (144 долара) до 4888 юанів (700 доларів). На цінниках також часто можна побачити цифру «8».

Багато китайських громадян казали, що тоді у країні ціни на продукти безупинно зростали і багатьом родинам важко було підтримувати своє існування. Спостерігаючи, як щедро влада годує іноземних гостей, у багатьох із них виникало почуття пригніченості. Вони вважали, що влада занадто багато розтратила коштів, намагаючись залишити у іноземців гарне враження про себе. І запитувли, коли ж уряд буде так само піклуватися й про них?

Представник китайської Нової народної партії Го Чуань щодо цього сказав: «Нещодавно одна мати вкрала м'ясо через те, що воно стало дуже дорогим і в неї не було грошей його купити. Її піймали, і вона від сорому хотіла покінчити життя самогубством, ударившись головою об стіну. Чому ж іноземці можуть без обмежень насолоджуватися понад 20 видами вишуканих страв?»

Він провадив далі: «Китайський народ усією країною брав участь в організації Олімпіади, чому потрібно так марно витрачати наші продукти? Чи одержав китайський уряд згоду народу надавати іноземцям всі ці ласощі у такій кількості? Влада повинна вибачитися перед тією жінкою, яка вкрала м'ясо!»

Китайський дисидент Цао Чанчин, який був змушений виїхати закордон, заявив, що хоч навіть Китай і є великою країною-експортером, але він, як і раніше, залишається бідною аграрною країною, у якій живе 700 млн селян і 150 млн людей, які становлять клас некваліфікованих робітників, які постійно їздять на заробітки по всій країні. «Хоч навіть і кажуть, що економіка Китаю дуже розвинена, - розповідає пан Цао, - але якщо всі ці цифри порахувати з розрахунком на душу населення, то Китай стоїть на 109-му місці у світі, а це практично на рівні деяких африканських країн».

Фен Чанле. Велика Епоха