Ромська еліта: хто вони і як живуть в Україні (частина 2)
Які вони, представники ромської культурної еліти, які дбають про те, щоб їхні діти отримали освіту, щоб суспільство знало циган з кращого боку? Наскільки легко ромським дітям вчитися в загальноосвітній школі? Про це можна судити зі слів Юлії Дмитрівни Кондур, президента міжнародної благодійної організації «Ромський жіночий фонд „Чіріклі“».
Втім, не всі роми при бажанні вчитись можуть отримати освіту. Так, одну з дочок Юлії Дмитрівни, Капітоліну, в першому класі школи ігнорували — дівчинка приходила підготовленою, але на неї просто не звертали уваги, не викликали. За словами матері, через півроку дитина не була атестована — вже в першому класі дівчинка зіткнулася з упередженістю.
Юлія Дмитрівна каже, що абсолютна більшість ромських дітей в Ізмаїлі, де вони на той час жили, відправляли в одну школу — навчальний заклад для розумово відсталих. Туди хотіли перевести і Капітоліну. На щастя, ситуація вирішилася добре: дівчинку віддали до іншої школи, яку вона закінчила з відзнакою. Потім навчалася в Університеті Мечникова в Одесі, а після переїзду до Києва Капітоліна перевелася і закінчила університет Шевченка — один з найпрестижніших українських вишів. За освітою вона — психолог.
«Мені говорили вчителі з повагою „Спасибі“. І в 6-й школі, і в університеті подяку висловлювали мені: це не я висловлювала подяку вчителям, а вони мені за таку дитину. Але, зрозуміло, що потім я зустрічалась із директоркою, яка ось так… не сприйняла [дитину]. Я і до райвно [відділ освіти] ходила, казала — ніхто не хотів сприйняти це серйозно. Це була упередженість самої директорки. У райвно були, звичайно, шоковані, тому що ми були відомі в місті як культпрацівники — мій чоловік тоді працював заступником директора палацу культури. І мої діти навчалися в цій школі при іншому директорі. А з Капітоліною ось така трапилася історія.
І скільки б разів я не приїжджала, вона ще працює, „ви мене пробачте за Капітоліну“ — весь час просить вибачення. „Я знаю, що вона закінчила університет, це було непорозуміння…“ — вона не знає, що говорити. Я кажу: „Облиште вже заради Бога, у моєї доньки все нормально“», — говорить Юлія Дмитрівна.
|
“ Розумієте, коли сім’я порядна, коли вони розуміють, для чого і як потрібно далі жити, щоб бути, перш за все, людиною, вони вже прищеплюють це своїм дітям, і ці діти теж закінчують школу, здобувають вищу освіту. У всякому разі, загальноосвітню школу вони закінчують ” Юлія Дмитрівна Кондур, президент міжнародної благодійної організації «Ромський жіночий фонд „Чіріклі“» |
За її словами, у великих містах, в обласних центрах, районних, є дуже багато освічених ромів. Вони та їхні діти живуть вже звичайним життям: вчаться, працюють.
«Розумієте, коли сім’я порядна, коли вони розуміють, для чого і як потрібно далі жити, щоб бути, перш за все, людиною, вони вже прищеплюють це своїм дітям, і ці діти теж закінчують школу, здобувають вищу освіту. У всякому разі, загальноосвітню школу вони закінчують», — говорить Юлія Дмитрівна.
Поширена серед ромів професія — педагог, вчаться також на юристів. Кажуть, раніше отримати освіту було легше, оскільки вона була безкоштовною. Але були й мінуси: для того, щоб вивчитись, приміром, на медика, приховували свою національність.
«Навіть писали у себе в паспорті метричному, що вона не ромка для того, щоб отримати освіту. При Союзі 6-а графа — національність — роми та євреї не могли отримати гідного положення або освіти», — говорить Юлія Дмитрівна.
|
“ Писали у себе в паспорті метричному, що вона не ромка для того, щоб отримати освіту. При Союзі 6-а графа — національність — роми та євреї не могли отримати гідного положення або освіти ” Юлія Дмитрівна Кондур, президент міжнародної благодійної організації «Ромський жіночий фонд „Чіріклі“» |
Менше таких, хто став депутатом місцевих, сільських рад — таких взагалі одиниці, розповідає наша співрозмовниця. А ось в інших країнах є — в Латвії, наприклад, членом парламенту був представник ромської національної меншини.
Найбільше, напевно, серед ромів діячів культури: їхні сімейні творчі колективи працюють у палацах культури, хтось працює сам по собі, багато хто має звання народних артистів. Серед відомих імен — Карафєтови з театром «Очі чорні», Любов Власова… «Це наша еліта, це наша інтелігенція», — говорить Юлія Дмитрівна.
«Ми все життя пропрацювали в культурі, ми працювали на посаді керівників ансамблю пісні і танцю, мій чоловік закінчив Інститут культури Корнійчука. Такі от творчі сімейні колективи, коли почався ромський рух в Україні, першими відгукнулися», — розповідає наша співрозмовниця.
Однак освічених ромів — не так багато. Більшість все ж живе у віддалених районах без житла та землі, без роботи, каже Юлія Дмитрівна Кондур.
«Їхній соціальний рівень дуже різко відрізняється від середнього. І таких, на жаль, більше, аніж цієї маленької жменьки еліти. Їх відсотків 90, і лише 10 відсотків може бути еліти, з освітою, з вищою освітою», — розповідає наша співрозмовниця.
(Далі буде…)