Корейські нотатки
Велика Епоха
Будь-яка подорож починається з підготовки. Будь то поїздка за турпутівкою або «дикуном». За турпутівкою може поїхати кожний, хто має достатньо коштів. Але не залежати від тургрупи набагато цікавіше. Купуйте квитки, здайте документи на візу, забронюйте хостел, складіть приблизний маршрут, прочитайте путівник (у довільному порядку - в залежності від обставин) - і вперед, до Країни вранішньої свіжості ...
Південна Корея - країна для самостійних мандрівників безпечна, тому можна без страху їхати самому. Якщо ж Ви боїтеся мовного бар'єру, візьміть з собою розмовник або не виїжджайте за межі Сеула. Хоча і в Сеулі навіть молоді корейці бояться говорити англійською. Вивчати англійську мову для корейців - це необхідна, але тяжка праця з самого дитинства.
- Чому «Хеллоу, Кімчхі!»? - Запитаєте Ви. Корея - вестернізована й разом з тим традиційно азіатська країна. Як можна було зрозуміти це всього за десять днів, знову ж таки запитаєте Ви. Повірте мені, це видно з першого погляду. Яскраві вітрини з модними брендами - і прямо перед ними торговка вуличної їжею, а їжу на вулиці в Кореї готують скрізь: у центрі Сеула, у спальних районах столиці або на пляжі маленького приморського містечка. В центрі - холестеринова (смажена в «жорстокому» фритюрі) картопля та сосиски на паличці - данина Заходу, в житлових кварталах на північ від даунтаун - традиційне корейське блюдо «банду» (корейські пиріжки з тіста з овочами, приготовані на пару).
Даунтаун Сеулу - це діловий центр міста. Неймовірна кількість самих різних кафе - від раю для любителів пончиків до хлібопекарень на французький манер. Сеул - це Мекка для колекціонерів затишних кав'ярень.
Якщо Ви втомилися від галасливого центру, їдьте на станцію Sport Complex. На виході з метро купіть (не бійтеся - вони свіжі!) пару пачок кімпаба (для непосвячених я їх розшифровую це як корейські роли, хоча самі корейці вважали б це блюзнірством) і йдіть пішки до набережної річки Ханган. Ви сповна насолодитися її величчю (на око вона рази в три
Якщо Ви хочете побачити зблизька повсякденне корейське життя, не бронюйте хостел в районі Ітевон. Тут у Корейську війну розташовувалася американська база. Як наслідок - багато іноземців, і вся інфраструктура орієнтована на останніх - дорожче і не натурально. Візьміть трохи на північ від даунтауна і після довгої прогулянки відправляйтеся пішки на ринок Тондемун в справжню корейську ... -назвемо це - їдальню.
Корейці вірять, що спека втомлює, тому ввечері потрібно як слід підкріпитися, щоб відновити сили. І не просто підкріпитися, а з'їсти «такамарі». Це гаряче ... ні, буквально, блюдо, що кипить. Ви сідаєте за стіл, посередині якого - справжня газова плита. За вікном +30, всередині - ще жаркіше. Ви готуєте - і відразу їсте.
Курка вариться цілком у бульйоні разом із товстими м'якими макаронами, а Ви тим часом готуєте соус: червоний перець, оцет, соєвий соус, тендян (гостра соєва паста). І звичайно, король місцевої кухні - Кімчхі! Схоже, вогонь буде не тільки під каструлею з «такамарі», але й у Вас в роті. Якщо Ви не хворієте на виразку шлунку, не думайте про те, що буде завтра. Насолоджуйтеся сповна дарами корейського столу!
Корея - країна, де все створено і робиться для людей. Зручний транспорт, пандуси для інвалідів, туристичні інформаційні центри з симпатичним юнаком, готовим не тільки підказати все, що тобі потрібно, але й мило поговорити і посміятися над жартом. Про відмінне корейське обслуговування я чула і від «наших» - жителів колишнього Радянського Союзу, а нині - громадян Туркменістану, відряджених до Кореї в складі бізнес-делегації.
Але країна - це не кухня, архітектура або транспорт. Все вищезазначене - лише уособлення нації. А корейський народ - непростий народ. За десять днів його не вивчиш, на третині сторінки не опишеш. Тому, далі буде ...
Алла Хегай. Велика Епоха