Журнал Vogue: висока мода — не тільки для обраних
Багато хто погодиться з твердженням, що глянцевий журнал робить ефемерний світ високої моди ближчим, і мрії стають цілком відчутною реальністю. Vogue — це першокласний і найуспішніший проект у цій сфері.
Зараз журнал виходить у 19 країнах і радує своїх читачок різноманітною інформацією. Це і нові моделі одягу, і дизайн інтер'єру, і інтерв'ю зі знаменитостями. Vogue, як і будь-який інший популярний жіночий журнал містить безліч корисних речей. І найголовніше — це джерело гарного настрою, який легко можна придбати в кіоску. У чому полягає феномен саме Vogue? Це багаторічна репутація еталона вишуканого стилю.
Трохи історії: перший номер Vogue вийшов у 1892 році як інформаційний тижневик для жителів Нью-Йорка. Обкладинку прикрашала одна з невигадливих картинок, а доступна ціна в десять центів дозволяла купити журнал навіть не дуже забезпеченим читачам.
З часом Vogue став респектабельним журналом для світського суспільства. Моделі Твіггі, Пенелопа Три і Сьюзі Паркер стали справжніми світовими знаменитостями завдяки журналу. А ділові жінки, які поспішають на роботу, — основною аудиторією.
Те, що Vogue сьогодні журнал № 1 у світі моди — заслуга головного редактора Анни Вінтур. Вступивши у 1988 році на цю посаду, вона активно впроваджувала перетворення в журналі, який уважала нудним і надмірно консервативним. Упертість, з якою вона втілювала свої новаторські ідеї, незабаром принесла заслужені плоди.
Надаючи широку підтримку молодим американським дизайнерам, постійно відкриваючи нові імена, Анна Вінтур допомагала створювати цілі напрями. Колосальна працездатність, бездоганне відчуття стилю і, звичайно, креативне мислення зробили її місіонером індустрії моди і однією з найвпливовіших фігур. А жорсткий метод керівництва закріпив за нею прізвисько «Ядерна зима»: від Wintour (Вінтур) — winter (зима).
Секрет успіху: підйом о 5.45, кава, а далі напружений робочий графік, прийом візажистів, стилістів, дизайнерів. У вільний час, який є невід’ємною частиною фешн-індустрії, Анна не затримується на вечірках довше, ніж 20 хвилин і не вживає алкоголь. Уважає за краще носити темні окуляри від Chanel і завжди виглядає як леді «до кінчиків нігтів», не змінюючи своїй улюбленій стрижці.
Навіть розлучення ніяк не відобразилося на її кар'єрі, коли 15-річний шлюб Вінтур розпався через чутки про роман з одруженим техаським мільйонером.
Розповідаючи про Vogue і Анну Вінтур, не можна не згадати фільм «Диявол носить Prada». Колишня помічниця Анни, Лорен Вайсбергер видала роман, що став бестселером, і у 2006 році за ним зняли однойменний фільм. Прототипом редактора Міранди Прістлі, як усі вважали, стала саме Вінтур. Її зіграла Меріл Стріп і отримала за цю роль кілька нагород, включаючи номінацію на «Оскар». А Патриція Філд отримала номінацію на «Оскар» за кращий дизайн костюмів.
Chanel, Dolce & Gabbana і Calvin Klein допомагали Філд одягати акторів. Від Prada було надано 40% туфель, які носила у фільмі Стріп. Костюми обійшлися творцям в 1 мільйон доларів. Це зробило фільм одним з найдорожчих, але й дуже прибутковим у прокаті.
Енді Сакс (її зіграла Енн Хетеуей) — це молода журналістка, випускниця коледжу, яка приїхала до Нью-Йорка. Вона влаштовується на роботу молодшою асистенткою головного редактора відомого модного журналу. Владна Міранда Прістлі необмежена у своїх претензіях і буквально нищить дівчину своїми вимогами. Прагнення до професійної досконалості доходить до абсурду, і фільм переходить у комедійний жанр.
Проблема морального вибору, яка встала перед юною героїнею, нагадує про недовговічність матеріальних речей і вічні людські цінності. Анна Вінтур кінець-кінцем подолала своє несприйняття і сказала, що їй сподобався і сам фільм, і виконання Меріл Стріп. Можливо, Анна щось змогла в собі змінити.
Зараз журнал виходить у 19 країнах і радує своїх читачок різноманітною інформацією. Це і нові моделі одягу, і дизайн інтер'єру, і інтерв'ю зі знаменитостями. Vogue, як і будь-який інший популярний жіночий журнал містить безліч корисних речей. І найголовніше — це джерело гарного настрою, який легко можна придбати в кіоску. У чому полягає феномен саме Vogue? Це багаторічна репутація еталона вишуканого стилю.
Трохи історії: перший номер Vogue вийшов у 1892 році як інформаційний тижневик для жителів Нью-Йорка. Обкладинку прикрашала одна з невигадливих картинок, а доступна ціна в десять центів дозволяла купити журнал навіть не дуже забезпеченим читачам.
З часом Vogue став респектабельним журналом для світського суспільства. Моделі Твіггі, Пенелопа Три і Сьюзі Паркер стали справжніми світовими знаменитостями завдяки журналу. А ділові жінки, які поспішають на роботу, — основною аудиторією.
Те, що Vogue сьогодні журнал № 1 у світі моди — заслуга головного редактора Анни Вінтур. Вступивши у 1988 році на цю посаду, вона активно впроваджувала перетворення в журналі, який уважала нудним і надмірно консервативним. Упертість, з якою вона втілювала свої новаторські ідеї, незабаром принесла заслужені плоди.
Анна Вінтур. Фото: Pascal Le Segretain/Getty Images
Керуючись принципом, що висока мода — це не доля обраних і повинна бути доступна всім, Анна Вінтур протягом кількох років збільшила тираж удвічі. «Це новий тип жінок. Моя читачка зацікавлена в роботі і грошах. У неї немає часу нескінченно ходити по магазинах. Вона хоче знати, що, де і чому», — сказала вона в одному з інтерв'ю.
Надаючи широку підтримку молодим американським дизайнерам, постійно відкриваючи нові імена, Анна Вінтур допомагала створювати цілі напрями. Колосальна працездатність, бездоганне відчуття стилю і, звичайно, креативне мислення зробили її місіонером індустрії моди і однією з найвпливовіших фігур. А жорсткий метод керівництва закріпив за нею прізвисько «Ядерна зима»: від Wintour (Вінтур) — winter (зима).
Секрет успіху: підйом о 5.45, кава, а далі напружений робочий графік, прийом візажистів, стилістів, дизайнерів. У вільний час, який є невід’ємною частиною фешн-індустрії, Анна не затримується на вечірках довше, ніж 20 хвилин і не вживає алкоголь. Уважає за краще носити темні окуляри від Chanel і завжди виглядає як леді «до кінчиків нігтів», не змінюючи своїй улюбленій стрижці.
Навіть розлучення ніяк не відобразилося на її кар'єрі, коли 15-річний шлюб Вінтур розпався через чутки про роман з одруженим техаським мільйонером.
Розповідаючи про Vogue і Анну Вінтур, не можна не згадати фільм «Диявол носить Prada». Колишня помічниця Анни, Лорен Вайсбергер видала роман, що став бестселером, і у 2006 році за ним зняли однойменний фільм. Прототипом редактора Міранди Прістлі, як усі вважали, стала саме Вінтур. Її зіграла Меріл Стріп і отримала за цю роль кілька нагород, включаючи номінацію на «Оскар». А Патриція Філд отримала номінацію на «Оскар» за кращий дизайн костюмів.
Chanel, Dolce & Gabbana і Calvin Klein допомагали Філд одягати акторів. Від Prada було надано 40% туфель, які носила у фільмі Стріп. Костюми обійшлися творцям в 1 мільйон доларів. Це зробило фільм одним з найдорожчих, але й дуже прибутковим у прокаті.
Енді Сакс (її зіграла Енн Хетеуей) — це молода журналістка, випускниця коледжу, яка приїхала до Нью-Йорка. Вона влаштовується на роботу молодшою асистенткою головного редактора відомого модного журналу. Владна Міранда Прістлі необмежена у своїх претензіях і буквально нищить дівчину своїми вимогами. Прагнення до професійної досконалості доходить до абсурду, і фільм переходить у комедійний жанр.
Проблема морального вибору, яка встала перед юною героїнею, нагадує про недовговічність матеріальних речей і вічні людські цінності. Анна Вінтур кінець-кінцем подолала своє несприйняття і сказала, що їй сподобався і сам фільм, і виконання Меріл Стріп. Можливо, Анна щось змогла в собі змінити.
