Про що розповідає картина епохи Просвітництва «Алхімік у пошуках філософського каменю» (ФОТО)
Іноді, опиняючись у складній ситуації, ми не можемо знайти правильне рішення. Кілька тижнів тому я розповів подрузі про деякі труднощі. Вона порадила мені залишатися позитивним і сказала: «Будь-яку ситуацію можна перетворити на золото». Слова моєї подруги пролунали в моїй голові, а пізніше змусили мене згадати картину Джозефа Райта з Дербі під назвою «Алхімік у пошуках філософського каменю».
Як виглядає традиційний алхімік?
Перш ніж ми поговоримо про слова моєї подруги та картину Райта, спочатку необхідно зрозуміти визначення традиційного алхіміка.
На Заході алхіміка часто асоціюють з містиком-відлюдником, який намагався перетворити неблагородні метали на золото за допомогою складних хімічних процесів.
Але алхімія була набагато більше, ніж просто перетворення неблагородних металів на золото. Духовний алхімік, наприклад, загалом вважав, що те, як функціонують світ і Всесвіт, розкриває волю Творця і, таким чином, глибшу мету людського життя. Усі події, навіть, здавалося б, які важко перенести, можна було б, як неблагородні метали, перетворити на надприродну красу золота, якби всі події ми сприймали як волю Творця.
Для алхіміка розуміння волі Творця може розкрити секрет філософського каменю, таємничу речовину, яка в змозі припинити процеси старіння, подовжити життя і навіть подарувати безсмертя. Це також може призвести до переходу від людської сфери до надприродної.
Філософський камінь викликав у алхіміків великі труднощі, оскільки його було неможливо отримати. Алхімік мав залишатися позитивним і продовжувати рухатися вперед, попри нездійсненне завдання отримати речовину.
В епоху Просвітництва традиційна алхімія вважалася забобонною і зрештою була замінена тим, що ми зараз знаємо як хімія.
Деякі роздуми стосовно картини «Алхімік у пошуках філософського каменю»
Повна назва картини Райта: «Алхімік у пошуках філософського каменю. Він відкриває фосфор і молиться про успішне завершення своєї роботи, як це було в традиціях стародавніх астрологів-хіміків».
Райт зобразив алхіміка, який стоїть на колінах у нижній частині композиції перед колбою з фосфором. Фосфор світиться та освітлює алхіміка і предмети в найближчому оточенні, серед яких книги з астрологічними символами й небесна куля на столі. Фосфор також освітлює годинник на колоні в задній частині кімнати.
Але алхімік не дивиться на фосфор перед собою. Натомість його погляд прикутий до небесної кулі та місяця на небі. Його підняті брови, здається, штовхають його погляд ще далі, виходячи за межі композиції.
Позаду алхіміка два підмайстри, розташовані в композиції як вторинні фокусні точки. Один сидить за столом, запалює свічку і пильно дивиться на алхіміка, який, здається, перебуває в схвильованому стані. Проте повна назва картини пояснює, що він молиться. Інший учень дивиться на першого учня і вказує на алхіміка, ніби хоче нагадати значення події.
Склепінчаста стеля та вікно, архітектурні елементи середньовічних церков, також говорять про те, що це релігійна подія, а не просто наукова.
Золота копальня всередині нас
Написана в епоху Просвітництва, коли наука та раціональність ставали надзвичайно популярними, «Алхімік у пошуках філософського каменю» Райта нагадує вченим про корінь їхнього успіху: стародавню віру в божественне.
Алхімік стає на коліна перед фосфором, але його погляд виходить за межі композиції. Алхімік спілкується з Творцем і сподівається на успіх своїх експериментів. Багато важких років пошуку філософського каменю нарешті дали щось потенційно варте.
Іншими словами, алхімік знає, що за його успіх відповідає воля Творця. Тільки за волею Творця алхімік буде в змозі заклинати золото.
Двох учнів освітлює свічка, яку вони запалюють. Їхні освітлені обличчя також говорять про здобуття знань. Однак чи не тільки свічка підказує нам, про здобуття нових знань, а й те, що вони бачать, коли запалюють свічку?
Незрозуміло, чи можуть учні бачити фосфор, тому що алхімік і стіл із зеленою скатертиною можуть заважати цьому, і це також пояснює, чому світло від фосфору не досягає обличчя двох учнів, всупереч тому, що світло падає на годинник на колоні позаду.
Якщо підмайстри не бачать фосфору, вони, мабуть, бачать алхіміка в екзальтованому стані. Якщо це так, учень, який вказує на подію, підтверджує значення божественних вірувань алхіміка.
А тепер повернемося до моєї подруги, яка нагадала мені залишатися позитивним і додала: «Будь-яку ситуацію можна перетворити на золото». Можливо, вона дещо знайшла. І, можливо, якщо мої думки зображають волю Творця, то кожну ситуацію, навіть ту, що здається важкою, можна буде розглядати як частину чогось божественного і як джерело золота.
Можливо, наші важкі обставини – це просто те, що хоче Творець, і вони становлять необхідний процес для кування нашої душі в золото. Можливо, якщо ми будемо залишатися позитивними, шукати гармонію між небом і землею і прислухаємося до волі Творця, ми відкриємо щось нове про себе. І, можливо, тільки можливо, ми знайдемо золоту копальню всередині.
Ерік Бесс — художник-практик і докторант Інституту докторських досліджень візуальних мистецтв (IDSVA).
По материалам The Epoch Times USA