«Якщо тато повернеться, то я дам йому чашку, наповнену сльозами»

Трагічна історія однієї з численних китайських сімей, яка розпалася в результаті жорстоких переслідувань китайською компартією одного або всіх її членів.

У повіті Ілан провінції Хейлунцзян живе симпатична 7-ми літня дівчинка, її звуть Гун Юй. Зазвичай діти цього віку не знають ні смутку, ні турбот, живуть під опікою батьків, але маленька Кун бачить свого тата і маму тільки на фотографії. Одного дня вона написала: «Коли тато повернеться, я дам йому чашку, наповнену моїми сльозами».

Що ж трапилося із сім'єю цієї дівчинки? Куди поділися її батьки? Виявляється тато й мама Гун Юй є послідовниками Фалуньгун, і тому тата засудили до п'яти років в'язниці, а мама, щоб уникнути подібного вироку, була вимушена покинути домівку.

У 1999 р. китайська влада почала переслідувати Фалуньгун. На початку 2000 р. тато цієї дівчинки Гун Фенчан поїхав до Пекіна з апеляцією до уряду. Його заарештували й протримали у в'язниці 34 дні. Під час ув'язнення поліцейські його сильно били, засовували йому під нігті зубочистки, били його твердими предметами по ребрах, а також били електричними палицями, від чого він неодноразово блював.

У серпні 2000 р. співробітники поліції та «Офісу 610» повіту Ілан прийшли до них додому й знову забрали Гун Фенчана. На той час маленькій Гун Юй ще не виконалося і місяця.

26 грудня тато і мама Гун Юй знову поїхали до Пекіна із зверненням до уряду. З ними була і їхня маленька дочка, якій тоді було п'ять місяців. Того разу мамі з дочкою вдалося уникнути арешту, а Гун Фенчана знову заарештували й відправили до слідчого ізолятора за місцем проживання. Там його били й катували. Після чого його засудили до двох років виправних робіт у трудовому таборі. У таборі він перебував доти, доки дуже захворів, тільки тоді його звільнили.

Коли він повернувся додому, його звільнили з колишньої роботи, і він заробляв на життя, працюючи рикшею, возячи пасажирів на трьохколісному возі. 12 грудня 2006 р. поліція знову прийшла й заарештувала тата Гун Юй. Її матері вдалося сховатися, і вона була вимушена піти бродяжити. Гун Юй тоді було 6 років, вона знову втратила батьківське тепло.

На цей раз під час ув'язнення її тата били так, що він кілька разів непритомнів. Його поливали крижаною водою і далі катували. Від цих тривалих тортур у нього похитнувся розум, він почав довільно бити людей, прикушувати свого язика (дуже поранив його), від чого втратив здатність говорити, не міг сам уживати їжу і нікого не впізнавав, навіть своїх рідних і свою дочку.

Але навіть у такому стані його засудили до п'яти років. Зараз він перебуває у в'язниці Цзянкоу м. Цзямуси провінції Хейлунцзян. Оскільки йому не надали ніякого лікування, його хвороба почала прогресувати і стан дуже погіршився.

Коли дідусь Гун Юй поїхав до керівництва в'язниці та почав вимагати, щоб його синові призначили лікування, йому відповіли: «Щодо послідовників Фалуньгун у нас є наказ із Центрального комітету про те, що стосовно них можна не дотримуватися законів. Якщо тільки він ще дихає, то його потрібно заарештувати, якщо навіть уже вмирає, все одно не можна їх звільняти». Наприкінці він також дуже грубо сказав: «Гун Фенчан ні на що не хворий, він прикидається».

На цей час мама Гун Юй переховується. В її бабусі хворе серце й ревматизм, вона щодня плаче й убивається по своєму синові, від чого серце болить ще сильніше. Її дідусь ходить по різних інстанціях, сподіваючись, що хтось зверне увагу на їхню проблему, але поки безуспішно. Чиновники не лише не хочуть допомогти, але грублять і навіть погрожують йому.

Маленька Гун Юй часто плаче та все ж сподівається, що її батьки повернуться і вони знову житимуть разом, як раніше.

Лінь На. Велика Епоха