ІСТИНА І ТРАДИЦІЇ

Історія Китаю (77): Лі Цзін — видатний китайський генерал часів династії Тан

Велика Епоха
Лі Цзін (571—649) — один із найбільш шанованих генералів династії Тан. Він вийшов переможцем у битві з тюрками, а також встановив владу династії Тан над розрізненими землями східних областей.

Лі Цзін. Ілюстрація: Джейн Ку/Велика Епоха.
Лі Цзін. Ілюстрація: Джейн Ку/Велика Епоха.
З самого дитинства Лі Цзін мріяв служити великому імператорові і стати народним героєм. Коли він трохи підріс, вступив на службу до принца Лі Шиміня (який пізніше став імператором Тайцзуном династії Тан). Він брав участь у численних битвах проти заколотників незадовго до того, як була заснована династія Тан.

Коли східні тюрки почали погрожувати династії Тан, Лі Цзіна призначили головнокомандувачем стотисячної армії.

Коли Лі Цзін дізнався, що тюрки потрапили в сильну заметіль, він вирішив несподівано напасти на них на чолі загону з 3000 кіннотників. Приголомшений раптовим нападом, тюркський Хан в паніці втік з поля бою. Він вирішив відступити до віддалених північних кордонів. Плануючи повторне вторгнення на наступний рік, Хан вирішив вдатися до хитрощів і відправив своїх послів повідомити китайцям, що тюрки нібито здаються.

Однак, відчуваючи щось недобре, Лі Цзін розробив свій власний план, як повернути виверт Хана проти нього самого. Він порадив імператорові підписати договір про перемир'я і одночасно почав підготовку свого кращого війська, щоб завдати ще одну раптову атаку на тюрків. План спрацював чудово — він здобув перемогу в битві, захопивши в полон більшу частину тюркського війська. Хану знову довелося бігти, проте пізніше його зловили. Дізнавшись, що їхній владика в полоні, вся тюркська знать також здалася. У нагороду Лі Цзін отримав земельні володіння і високе державне звання.

Крім військових досягнень, Лі Цзіна також пам'ятають як спокійну і стриману людину. Дуже рідко він виправдовувався, навіть коли його помилково звинувачували в чомусь. Він лише мовчки робив і далі те, що повинен був робити. Імператор Тайцзун високо цінував його і довіряв йому все своє життя.

Девід Ву, Велика Епоха