ІСТИНА І ТРАДИЦІЇ

Династії Китаю, або Що передвіщає веління Небес

Велика Епоха
Засновники династії Чжоу (周朝) приблизно 1100 років до н.е. заклали філософські переконання про те, що Небеса дарували право керувати державою людям високої моралі.

Драконів на Сході вважають добрими істотами. Кажуть, що в третьому тисячолітті до нашої ери вони спускалися з небес і супроводжували великих імператорів. Ще раз дракони проводжали імператорів, коли ті підносилися на небеса, завершивши свою земну місію. Іл
Драконів на Сході вважають добрими істотами. Кажуть, що в третьому тисячолітті до нашої ери вони спускалися з небес і супроводжували великих імператорів. Ще раз дракони проводжали імператорів, коли ті підносилися на небеса, завершивши свою земну місію. Іл
Це переконання, яке також називають «велінням Небес» (天命, вимовляється «тьен хв»), сягає корінням в стародавню китайську культуру. Воно зробило істотний вплив на всю історію Піднебесної.

У відповідності з цим віруванням передбачалося, що правитель повинен бути мудрим і слідувати Дао — велінню Небес — і довіряти долі.

Древні китайці вважали імператора «сином неба», вище якого лише Небеса.

Лао Цзи (老子) висловив свої погляди на єдність Небес і людини у творі «Дао Де цзін» (道德 经): «Людина слідує за землею, земля слідує за Небесами, Небеса слідують за Дао, а Дао слідує природності».

Мудрі правителі в стародавньому Китаї шанували Небеса, а також цінували, поважали і захищали свій народ. Історики записували всі висловлювання і діяння цих імператорів а манери їх оцінювали за критеріями Конфуція.

Благородні правителі Китаю оточували себе мудрими і доброчесними чиновниками, які одночасно виконували для них роль вчителів і радників. Одним із таких був І Інь (伊尹), який допоміг Шан Тану (商汤) заснувати династію Шан (商朝) і став його першим прем'єр-міністром.

Цзян Цзия (姜子牙) — ще один мудрий сановник, шанований у китайській історії. Він допоміг королям Веню (周文王) і У (周武王) створити династію Чжоу.

Слідувати Дао

Коли правитель здійснював аморальні вчинки, його критикували міністри і люди. Коли володар переступав межу, народ міг скинути його. Так, наприклад, сталося, коли Шан Тан повалив тирана Ся Цзє (夏桀), останнього імператора династії Ся (夏朝).

Подібним чином король У повалив імператора Чжоу (纣王), останнього правителя династії Шан.

Традиційна китайська культура не вважає ці повстання порушенням відданості або Дао, а вважає, що це скоріше дотримання Дао і здійснення волі небес.

Древні китайці також вірили в те, що стихійні лиха — це знаки небес, які вказують, що правитель відхилився від Дао.

Якщо правитель ігнорує ці знаки, то небо може послати сильніше попередження, намагаючись пробудити його совість. Якщо він і далі буде ігнорувати попередження, то лиха послідують одне за іншим.

Вважалося, що таким способом боги показували своє співчуття до людей.

З історичних записів Китаю видно, що від моральності правителя і народу залежала доля династії. Імператор, що поринув у порок, міг незабаром бути повалений, і його династія закінчувала існування. На зміну йому приходив мудрий правитель, і в країні запановував мир і процвітання на багато століть.

Сінді Чань і Блейк Лі, Велика Епоха