Під час інтерв'ю тижневику Oriental Outlook колишній заступник першого секретаря КПК Чжан Цюаньцін сказав, що в Китаї зараз багато проблем, одна з яких – зайва велика кількість бюрократів. "Зараз велика проблема китайської політичної системи в тому, що в ній дуже багато чиновників". Головна проблема Китаю – система диктатури, яка рухається й зміцнюється непропорційною кількість апаратників.
Чжан Цюаньцін сказав: "У кожній провінції є 40 – 50 чиновників керівного рівня й сотні або іноді більше 1 000 допоміжного персоналу. Навіть у кожному селі є десятки чиновників відповідного рівня. Це нечувана кількість бюрократів за всю історію Китаю й світу. Кожен провінційний губернатор часто має вісім або дев'ять заступників, кожний з яких також має секретарів та іноді помічників. Те ж саме і на рівні міста з мерами і їхніми заступниками".
Співвідношення чиновників і кількості жителів може пролити світло на цю проблему. Відповідно до слів Чжоу Тяньюна, заступника директора дослідницького центру китайської комуністичної партійної школи, більше шести мільйонів офіційних державних службовців оплачуються національним урядом. Проте, окрім цього, ще приблизно 63 мільйони "інших співробітників" оплачуються державою. Загальна кількість службовців – майже 70 мільйонів.
Співвідношення урядових працівників і громадян – 1:18. Іншими словами, кожні 18 громадян утримують одного урядового службовця або чиновника. Це співвідношення в 440 разів більше ніж за часів західної династії Хань, в 218 разів більше ніж за династії Тан, в 127 разів – ніж за династії Мін, в 50 разів – ніж Цин, в 40 разів вище, ніж в 1940-і роки і в 3,7 разів перевищує уряд КПК 80-х. Таке значне збільшення апаратників, без сумніву, лягає великим фінансовим тягарем на громадян Китаю.
Одна з причин триваючого зростання кількості чиновників – це необмежені повноваження чиновників, породжені однопартійним правлінням КПК. Серед цивільного населення немає ніякої іншої сили для їх контролю. Друга причина – це найбільше порівняно з будь-якою династією в історії бажання КПК контролювати своїх громадян.
У минулому уряди мали таку ієрархію: центральний рівень, рівень провінції та округу. Проте з тієї пори, як КПК почала правити Китаєм, навіть села мають урядовців. Є п'ять – шість рівнів уряду від центрального до місцевих органів влади. Не викликає ніякого подиву те, що число чиновників збільшилося за експонентою.
Оскільки "чиновники" отримують більше за всіх вигод від однопартійного правління, вони роблять все, що можуть, щоб захистити цю систему. У минулому, коли уряд ставав таким величезним, відбувався переворот і приходив новий режим. Тільки тому, що китайська економіка постійно росте, прості люди ще не дійшли до межі свого терпіння.
Проте, якщо теперішня система не зміниться, то збільшення чиновників продовжиться. Крім того, їхня екстравагантна їжа й відпочинок оплачується простими людьми, у яких через це збільшуються труднощі.
У політичній ситуації, такій, як в Китаї зараз, тісно зв'язані влада й гроші. Чиновники, звичайно, не відмовляться від своєї влади і зроблять все, що зможуть, щоб зруйнувати будь-які реформи, які можуть примусити їх утратити свій статус. Саме тому після Чжао Цзиян, який був прем'єр-міністром в 1980-х роках, кожен подальший прем'єр-міністр проголошував політичну реформу та все ж жоден із них не досяг успіху в цьому. Відбувалося явище: "Чим менше підприємство, тим більше чиновників". Як довго це ще триватиме, і як довго люди терпітимуть це, поки їх не змусять підняти повстання?