Розвиваючи почуття гумору, діти набувають впевненості та розвивають навички спілкування
«Що сказала маска для обличчя роту?
— Нумо я тебе прикрию!»
Цей своєчасний жарт був придуманий не професійним коміком, а групою учнів початкової школи, які у 2021 році завоювали титул «Найсмішніший клас Британії». Він був обраний через громадське голосування зі списку, складеного відомим комічним брендом Beano Studios.
Незважаючи на те, що тема присвячена пандемії, її структура відповідає шаблону, знайомому нам із жартів Різдвяних хлопавок. Вступний рядок визначає сюжет, а потім вводиться комічний елемент: ударна фраза з використанням слова, що має двояке значення.
Ці жарти в стилі каламбуру здаються простими, але в їх основі лежить складний набір мовних навичок. Як рано діти можуть розпізнати та почати складати подібні жарти?
Діти розвивають гумор із раннього віку, починаючи з почуття спільного досвіду та спілкування. Спочатку гумор носить фізичний і візуальний характер і включає сміх під час таких ігор, як гра в хованки й корчити пики. Діти люблять наслідувати та намагаються розсмішити дорослих, копіюючи їх дії. Цей тип гумору передує розвитку мови, проте закладає в дітях принцип, що щось може бути смішним і що вони можуть змусити людей сміятися.
Поява слів
В основі більшої частини словесного гумору лежить невідповідність: використання лексики, яка не має сенсу або не відповідає тому, що говориться, і тому є смішною. Щоби зрозуміти цей тип гумору, діти мають вміти розуміти удавання — знати, що сказане не обов’язково має бути правдою. Зазвичай це відбувається у віці від 2 до 3 років, що збігається з розвитком навичок гри вдаванки.
Щоби зуміти розповісти свої власні жарти, дітям потрібна уява. Вони мають вміти вигадувати історії про те, що не є правдою чи не може бути реальністю як основа для розвитку жарту. Вони також мають розуміти, наскільки важливим є сенс, що те, що ви кажете, може мати різне значення залежно від того, коли й де це сказано. І діти мають мати достатній словниковий запас, щоби мати можливість висловити свої уявні ідеї та описати умови, за яких вони могли б виникнути.
Розповідь та подвійне значення
Уміння розповісти історію є вирішальним навіть для найпростіших жартів. Ви маєте створити сюжет, а потім ввести смішний елемент, який буде вирішений, за допомогою фінальної фрази. Ці навички розповіді також починають розвиватися від 2 до 3 років, коли діти починають складати пропозиції в послідовності, щоби повідомити про події, про які вони хочуть розповісти.
Оскільки здебільшого каламбури ґрунтуються на подвійному значенні, діти також мають розуміти, що слова можуть мати більше одного значення. Розуміння омонімів починає з’являтися віком від 3 до 4 років, коли діти беруться до процесу металінгвістики — вивчення мови.
Щойно діти зрозуміють, що вимовлені слова можуть не відповідати дійсності, а можуть бути вигаданими та нереальними, зрозуміють варіації в контексті та двояке значення, а також будуть здатні розповісти просту історію, вони зможуть використати мову для створення невідповідностей у вигляді каламбурів та двозначностей, які перестануть збивати з пантелику й почнуть смішити.
Чому це важливо?
Ми можемо думати про гумор як про щось легковажне, що не має значення, але дозволяє відволіктися від повсякденного життя. Але таке ставлення суттєво недооцінює місце комедії в нашому житті та вміння бути смішним.
Гумор також може допомогти молодим людям розвинути впевненість у собі та навички спілкування, про що свідчить національний конкурс жартів для дітей молодшого шкільного віку, який проводить Королівський коледж логопедів та лінгвістів.
Мій батько був коміком, який починав із жартів, щоби його помітили, коли він був маленьким, рудоволосим підлітком і наймолодшим у великій родині. Ми часто думаємо про час як про вирішальний чинник у комедії, але вміння підбирати слова та грамотно використовувати їх для створення гумору не менш важливо.
І хоча нам усім не обов’язково бути смішними, це, безумовно, допомагає в суспільстві, якщо ми можемо зрозуміти жарт. Гумор допомагає нам відчути належність до групи. Він може мати майже споріднене почуття винятковості для тих, хто «розуміє жарт».
Отже, вітаємо найсмішніший клас Британії. Ви не тільки смішні, але й досвідчені лінгвісти, які вміло використовують слова, щоби приносити радість. І як будь-яка навичка, її необхідно використовувати, щоби не втратити — так що продовжуйте відпрацьовувати свої жарти і змушувати нас сміятися.
Івонн Рен — доцент кафедри розвитку мовлення та комунікації Брістольського університету (Великобританія); директор Брістольського дослідного відділу логопедичної та мовної терапії, Фонд Національної служби охорони здоров’я Північного Брістоля, Брістольський університет. Цю статтю було вперше опубліковано на сайті The Conversation.