Які вони, роми, як ставляться один до одного і чи збирають досі свої суди? Про це Велика Епоха говорила з Юлією Дмитрівною Кондур, президентом міжнародної благодійної організації «Ромський жіночий фонд „Чіріклі“» та її донькою Капітоліною Кондур.
Ю.Д.К.: Мої предки, бабусі-дідусі, як по лінії батька, так і по лінії мами — роми-кочівники. Дідусь був ватажок, барон. Барон — це старший. Він керував всім цим рухом в 15—20 підвід. Це були різні родини, в основному збиралися близькі родичі по бабусям, прабабусям. Вони кочували.
К.К.: Старше покоління погано ставиться до того, що забувають звичаї, відходять від традиційного одягу, поведінки. Одна з проблем, чому дівчата не можуть йти вчитися, особливо якщо в інше місто або в іншу країну потрібно їхати, — її просто можуть не відпустити. Вважається, що якщо вона буде їхати сама, її можуть образити. Зараз більше стали і їздити, і відпускати — більш активну позицію на себе беруть хлопці. Це правильно.
Ю.Д.К.: Для нас це болюче питання: молодь забуває свою рідну мову. У багатьох таборах її вже втрачено. В Угорщині є вплив австро-угорський, вони розмовляють угорською. У Фінляндії теж говорять на своєму діалекті. У кишинівських ромів взагалі половина молдавських слів.
В якому регіоні, в якій країні роми живуть, це впливає і на їхню мову, і на релігію, тому що своєї, по суті, немає.
Ю.Д.К.: Допомагають один одному незалежно від того, може він матеріально допомогти чи не може. Він останнє, якщо треба, віддасть, в будь-якому випадку життя знайдуть, чим допомогти. Особливо не дай Бог в біді — захворіла людина, поминки, або ж навпаки — народження дитини, весілля — тоді йдуть, щедрі подарунки дарують, або навіть останнє поставлять.
Ви знаєте, коли я спілкуюся з високопоставленими чиновниками, вони кажуть: «Я не розумію, як це у вас, ромів, ніхто ніколи один на одного не ллє бруду». А ми говоримо: «Тому, що ми цим і відрізняємося». Ром — це поважне звернення, не просто так тебе назвуть. Це гордість, саме слово «ти ромні, ти ром» — це честь.
Не знаючи один одного, допомагають — тільки тому, що він ром. Ця риса проявляється, напевно, через те, що в житті було дуже багато пережито цим народом, і вони трималися один за одного, щоб виживати — це і збереглося.
Ю.Д.К.: Головне — показати себе, що ти справедливий, щоб ти відповів за свої слова, за свої вчинки. У нас свої закони, і ми збираємо суди досі. Якщо ти, скажімо, вчинив не по-людськи, несправедливо, суд старійшин, солідні люди шановні збираються і вирішують, як тобі бути.
Ю.Д.К.: Її положення — як і у східної жінки, вона завжди залишається на другому плані, як у суспільстві, так і в сім'ї. Це стосується права взяти слово, право висловитись з якихось питань, права вчитися. Обмеження дуже великі.
В основному, жінка — це домогосподарка. Її професія — мама (сміється). Вона вдома, вона доглядає, прибирає, вона все робить для того, щоб створити затишок для сім'ї, для чоловіка. Мало того, на ній ще обов'язки заробляти для сім'ї.
Ю.Д.К.: Іноді росіяни, представники інших національностей приходять до нас додому і дивуються: ми не питаємо, навіщо ти прийшов, хто ти — ти сам скажеш. Якщо ти прийшов до мене, значить, ти знав, куди ти йдеш і для чого. Ми відкриваємо двері, ми нагодуємо цю людину, аж до того, що запропонуємо переночувати, бути у нас, а він сам розповість. От коли ти його нагодував-напоїв, він тоді все розповість, чому він у тебе.
К.К.: Коли всією сім'єю збираються на свята, у нас дуже люблять готувати соус: ми називаємо страву «хеліц» — це каша кукурудзяна, до неї вариться окремо підлива і натирається бринза. Схоже на «банош», який у Західній Україні роблять. Баранину смачно готують.
Ю.К.: Насправді особливість нашої кухні в тому, що їжа готується на вогнищі і, природно, має зовсім інший смак. Якщо був будинок, то у дворі обов'язково ставили грубку, і готували все на ній. Я пам'ятаю, і у бабусі моєї, і у батьків так було. Незважаючи на те, що вони жили в хороших будинках, у них всередині двору було щось таке, де можна було приготувати на справжніх дровах смачну, здорову їжу.
Там, де я народилася, в Бессарабії, ми запозичили дуже багато страв з румунської, угорської кухні.