28 липня 1976 року о 3:42 ранку в китайському місті Таншань стався землетрус, відомий найбільшою кількістю загиблих в історії. Приблизно одна п'ята частина міста в результаті лиха перетворилася на руїни, і тисячі чоловік були врятовані.
Половина людей з тих, хто пережив СКС (стан клінічної смерті), повідомили, що вони усвідомлювали свою смерть, 56 % отримали позитивні відчуття. 15 чоловік (24 %) пережили стан виходу з тіла, а 31 % - відчули рух по тунелю. 18 чоловік побачили 'небесний лаСеред людей, що пережили клінічну смерть, було проведене соціологічне опитування з метою з'ясувати, що вони відчували в найкритичніший момент їхнього життя.
Дивно, але багато хто з опитуваних, знаходячись на порозі смерті, не відчував ніякого болю або жалю, а переживав почуття хвилювання, ніби вони звільнилися від свого фізичного тіла. Деякі сказали, що бачили тунель із світла, а хтось навіть спостерігав живих істот з інших просторів.
Ймовірно, що багато людей знайомі з подібними розповідями, відомими фахівцям як стан клінічної смерті (СКС).
Саме існування стану клінічної смерті викликає суперечливі реакції, оскільки традиційна сучасна наука вважає, що розум - це продукт нейрохімічних реакцій, а не самостійна від мозку істота, здатна відокремитися від фізичного тіла під час смерті. Проте деякі вчені мають і інші думки з приводу існування душі як індивідуальної істоти.
Дане дослідження було проведене в 1907 році доктором медицини Дункан Макдоугал Хаверхіл у місті Масачусетс. Макдоугал працював з 6 пацієнтами, що знаходились в критичному стані, яких він зважив до і відразу ж після їх смерті.
Результати, опубліковані в сучасних медичних журналах, показали, що пацієнти втрачали в середньому 21 грам від загальної ваги тіла саме у момент смерті. Доктор Макдоугал дійшов висновку, що це була вага людської душі.
У наш час це дослідження вважається не чим іншим, як анекдотом в наукових колах. Критики порахували, що ці результати виникли внаслідок помилки у вимірюваннях, також вони могли з'явитися через збіг різних обставин. Проте досі ніхто не повторював такого експерименту, його ніхто ні підтвердив, ні спростував.
Як правило, "редукціоністи" налаштовані скептично по відношенню до існування незалежної свідомості. Вчений Френсіс Крік, який отримав Нобелівську премію разом з американцем Джеймсом Ватсоном у 1962 році за відкриття структури подвійної спіральної ДНК, - ймовірно, найвідоміший сучасний представник цієї точки зору.
Протягом декількох років вивчення, професор Крік підтвердив, що: "Наш розум - поведінка мозку - може бути пояснена взаємодіями нервових (та інших) клітин і молекул, пов'язаних з ними".
Проте деякі вчені все ж таки сперечаються з прихильниками такої крайньої точки зору. "Це все одно що говорити, що собор - це купа каміння і скла. Нехай навіть це правда, але вона дуже спрощена і тому втрачає сенс", - говорить Майкл Рейс, професор університету Лондона, священик і вчений.
До теперішнього часу найповніше вивчення СКС було проведене Пімом ван Ломелом і командою нідерландських лікарів. Спостерігалися 344 пацієнти з 10 лікарень, які реанімувалися після серцевого нападу.
Дослідження, опубліковане у відомому науковому журналі «Lancet» у 2001 році, виявило, що 62 пацієнти (18 %) пам'ятали дещо з досвіду близького до смерті, тоді як 41 з них пережили "глибокий" або "дуже глибокий" досвід.
Половина людей з тих, хто пережив СКС, повідомили, що вони усвідомлювали свою смерть, 56 % отримали позитивні відчуття. 15 чоловік (24 %) пережили стан виходу з тіла, а 31 % відчували рух по тунелю. 18 чоловік побачили "небесний ландшафт". Третина досліджуваних повідомили, що вони зустрічалися з померлими родичами, а 8 чоловік побачили своє прожите життя.
Професор Ван Ломел говорить, що на підставі цих досліджень виникає таке питання: "Ця концепція до цих пір припускалася, і ніколи не було науково доведено, що свідомість і пам'ять розташовуються в мозку».
Він питає: "Як може чиста свідомість, що знаходиться поза тілом, пережити досвід у мить, коли мозок з настанням клінічної смерті вже більше не функціонує, що відображене на рівній електроенцефалограмі? Більш того, сліпі люди описували свої спостереження під час досвіду виходу з тіла".
Професор Ван Ломел вважає, що результати досліджень людей, які пережили клінічну смерть, виходять за рамки медичних уявлень про людську свідомість і взаємозв'язки душі та розуму.
Поки це питання, ймовірно, залишатиметься гостро-дискусійним у науковому світі. Лише подальше його вивчення, можливо, дасть відповідь: чи існує життя після смерті.
