

Перший елемент ієрогліфа — 屯 (вимова в піньінь: tún), початково символізував паростки, які ледь з'явилися на світ.

Другий ключ ієрогліфа «весна» — це 艸 (cǎo), що представляє різноманітні трави.


Весна була улюбленим часом китайських мудреців і вчених. Великий китайський філософ Конфуцій одного разу запитав своїх учнів, які бажання вони мали. Всі вони відповідали, що хочуть допомагати царям створювати потужні царства, а підданим — жити добрим життям. А що ж відповів Конфуцій? Він сказав, що хоче лише приємно співати з дітьми, купатися в прозорій річці і насолоджуватися красивим весняним пейзажем.
Ієрогліф весна 春 часто використовується як елемент китайських ідіом та окремих слів. Наприклад, ієрогліф «весна» є в словах:
長春 — Вічна молодість («Чанчунь» — це також місто на північному сході Китаю).
咏春 — вінчун (у вимові путунхуа Юнчунь) — китайський стиль у-шу, з якого почав займався Брюс Лі.
Ієрогліф «весна» також нерідко присутній у побутових розмовах китайців і мудрих висловах. Один із них — «Ранок визначає день, весна визначає рік, а старанність визначає життя» (一日之計在於晨;一歲之計在於春;一生之計在於勤).