Гори Хуашань - таємничі і неприступні. Фотоогляд
Велика Епоха
Всього у Хуашань п'ять вершин: найвища – Південна (2154, м), потім Східна (2096,2 м), Західна (2082,6 м), Центральна (2037,8 м) і Північна (1614,9 м). Форма розташування цих вершин нагадує квітку лотоса. Можливо, звідси походить назва гір.
Сходження на Хуашань, яке становить близько 14 км, дуже небезпечне. Подекуди немає дороги, сходинки просто видовбані в прямовисній скелі. У давнину Хуашань називали «найобривистіша гора в Піднебесній».
На особливу увагу заслуговують печери Хуашань, які містять багато нерозгаданих таємниць. Їх відкрили тільки в 1999 році. Імовірно, вони є повністю рукотворними, а не природного походження. Всього нині відкрито 36 печер. Дві найбільші з них займають загальну площу більше 17 тис. кв.м. Усередині печер розташовані колони, кам'яні сходи, ставки, мости і балкони. Археологи стверджують, що печерам більше 1600 років.
Примітне те, що ні в одному історичному записі не згадується про їхнє існування. У них також не виявлено слідів від вогнищ і кіптяви на стінах і стелях. Дотепер залишається загадкою, як древні жителі печер освітлювали такі величезні зали. А, може, їм не потрібні були зовнішні джерела світла або взагалі не потрібне було освітлення? Через особливу конструкцію стін, в печерах немає відлуння. Можливо, їхнім мешканцям потрібна була тиша. Так само не зрозуміло, що вони їли і як доставляли в печери їжу по неприступних скелях. Залишається тільки здогадуватися, хто ж були ці жителі та чим вони там займалися.
У багатьох історичних текстах, однак, є згадки про те, що в різних династіях було багато Даосів, що досягли духовного просвітлення в цих горах. Кажуть, що навіть сам засновник даосизму Лао Цзи якийсь час жив там.
У стародавніх текстах розповідаються історії таких відомих Даосів, як Ху Кун, Чжан Кай, Лу Нюшен, Вей Цзе тощо, які займалися духовним самовдосконаленням в Хуашань. Щоб вирішити проблему харчування, з яким в горах було дуже важко, багато хто з них використовував особливу техніку – «бігу» («відмова від їжі»), завдяки якій, вони могли багато років нічого не їсти. Наприклад, є згадка про те, що Даос династії Хань Лу Нюшен нічого не їв більше 80 років, але виглядав «свіжим, як цвіт персика, та молодим, як підліток».
В грудні 1990 року ЮНЕСКО внесла Хуашань до Реєстру об'єктів світової природної спадщини.
Довідка The Epoch Times:
*Інші чотири Священні піки Китаю: Тайшань (провінція Шаньдун), Хеншань (провінція Хунань), Хеншань (провінція Шаньси) і Суншань (провінція Хенань).
