Напружені відносини між робочими і бюрократами привели до колективного виходу з КПК робочих з провінції Хубей
Велика Епоха
Починаючи з 2000 року, після того, як відділ регулювання основних продуктів харчування (частина урядових і державних організацій які мають підприємства) оголосив про своє банкрутство, цих робітників били за їх звернення до влади Пекіна про корупцію серед кадрів, прохання про підвищення зарплатні і вимоги дотримання їх прав.
Керівник прогоміньданівської суспільної Інтернет-організації (відомої в Китаї як союзна група Ухань Фаньлань) Сунь Буер і декілька її членів Вань Лі, Ні Цзянфен та інші, сформували 25 березня дослідницьку команду і попрямували у район Хуанбей перевірити ці новини.
Робочий розповів, що цей масовий вихід з КПК дуже схвилював високопоставлених чиновників у Пекіні. В даний час ситуація дуже напружена, деякі робочі знаходяться під домашнім арештом, інші затримані. Сунь Буер і його компаньйони прибули у район Хуанбей 26 березня і зустрілися з пан Мей, керівником місцевого госпіталю, раніше засудженого до 10 років ув‘язнення під час кампанії КПК, так званого «посиленого страйку».
Пан Мей описав свій хворобливий досвід, коли міліціонери примушували його стати на коліна. Він відмовився робити це і відповів їм: «Я кланятимусь Небесам, Землі, моїм батькам, але чому я повинен кланятися перед вами?» Тоді охоронець в'язниці надів на його ноги і руки наручники, примусивши його кланятися до землі. Вони також розряджали свої електричні палиці в його голову доти, поки він не знепритомнів.
Під час розслідування, один з ініціаторів колективного виходу з КПК Ван Хуайянь, був відправлений на один день у «клас перевиховання», щоб «реформувати його мислення», але він залишився непохитним. Звільнений робітник сказав Сунь Буеру і його компаньйонам, що тут було багато конфліктів і ускладнень після переформовування Відділу регулювання основних продуктів харчування у районі Хуанбей.
Цей випадок колективного виходу з КПК не був збігом, а був результатом напружених відносин, що накопичилися, між робочими і багатими, впливовими бюрократами. Нетерпіння поступово перетворювалося на відчай і, врешті-решт, розлючені робочі вирішили підписати колективну заяву про вихід з КПК. Заява про вихід з КПК – втілення надзвичайного незадоволення мас.
Відділ регулювання основних продуктів харчування оголосив про своє банкрутство у 2000 році і припинив видавати зарплатню звільненим робітникам, викликавши обурення. Більше 50 чоловік, що представляють звільнених робітників, підписали колективну заяву у Комітет основних продуктів харчування, прохаючи їх вирішити це питання. Проте бюрократи відмовилися, стверджуючи, що «кадри виїхали на зустріч» і вони не можуть зустрітися з ними.
Представник робітників у цей час, Хуан Чансі (колишній начальник відділення міліції Ченгуан, згодом переведений у відділ регулювання основних продуктів харчування) розповів їм, що лідери знаходилися у ресторані і, готуючись до банкету, грали в мацзян. Позбавлені заощаджень і пенсій робочі з тривогою чекали на лідерів, які поверталися із своєї зустрічі.
Купивши на гроші суспільного фонду нерухомість, бюрократи влаштували гулянку. Хуан Чансі був дуже розлючений тим, що сталося, але колишній службовець, який відповідає за відділ регулювання основних продуктів харчування Чжоу Хухуа злісно вдарив Хуан Чансі, якому було вже за 60, табуретом по голові, від чого той помер на місці.
Робочі негайно повідомили про це місцевим ЗМІ таким як Чутянь Пост (Chutian Metropolitan Post), Вечірній Ухань (Wuhan Evening) і Янцзи сьогодні (Yangtze River Daily), проте репортери були дуже налякані, щоб писати про цей випадок, і лише кружляли навколо Хуанбей. З тієї миті напружені відносини між робочими і бюрократами поглибилися і обертаються навколо двох головних причин.
Перша причина в тому, що активи відділу, які коштували US$ 740 700, були продані за US$ 86 400 і працівники підозрювали, що це було шахрайство, а величезна сума грошей була привласнена бюрократами, що пустили їх на розваги і придбання особистого майна.
Друга причина полягає у тому, що зарплатня працівників, єдине джерело їх існування, повинна була видаватися робітникам наперед, проте вона була неповною, або не видавалася, або затримувалася. Частина компенсації для робітників використовувалася для оплати пенсій, які повинні були оплачуватися відділом.
Медичне страхування та інші пільги, які мали звільнені робочі, могли взагалі не видаватися. Робітники відчували, що пільги, які належать їм, незалежно від того, чиїми вони були, будь то робітників-викупників, раніше відставних або звільнених робітників, були привласнені багатими і впливовими бюрократами. Сунь Буер сказав: «Ми продовжуватимемо привертати увагу до колективного виходу з компартії 100 робочих Відділу регулювання основних продуктів харчування у районі Хуанбей».