Тимошенко в колонії, а наметове містечко досі стоїть біля Печерського суду
Наметове містечко, яке стояло біля Печерського районного суду Києва протягом усього судового процесу над Тимошенко, продовжує своє спокійне життя без протистоянь, криків у гучномовці та присутності величезної кількості органів правопорядку.
Це містечко, що складається з «біло-сердечних» та «військових» наметів, є безстроковою акцією протесту, яку з самого початку дозволила проводити міська влада в серпні минулого року після арешту Тимошенко. Тепер фокус зборів змістився до однієї з колоній Харківської області, куди Тимошенко була перевезена напередодні Нового 2012 року.
Соратники Тимошенко віддані ідеї і готові боротися за звільнення Тимошенко до переможного кінця.
«Ми будемо тут, поки Юлія Тимошенко перебуватиме в ув'язненні. Ми тут стоїмо і будемо стояти, оскільки Печерський суд — це епіцентр несправедливості», — каже одна з активістів містечка Лада Барабаш.
Інший активіст Сергій, що перебуває біля стін суду з початку безстрокової акції, стверджує, що наметове містечко залишається біля стін суду, оскільки це підтримка незаконно засуджених людей.
«Якщо наметове містечко згорнути, це буде означати, що ми здалися, і здався сам народ України», — впевнений Сергій.
«Влада ніколи більше не дозволить поставити наметове містечко для того, щоб згідно із законодавством України вільно висловлювати свою думку», — говорить він.
Прихильників Тимошенко під стінами суду зараз небагато, оскільки на вулиці мінусова температура зберігається і довго перебувати в наметовому містечку нелегко. Проте, частина людей залишається в наметах навіть на ніч.
«Тут є патріоти, які дійсно за Юлю, за Україну, за свободу, — говорить Барабаш. Насправді спати в наметі не холодно, сьогодні я сховалася і спала до семи ранку як бабак». Активісти кажуть, що час від часу до них приходять депутати, щоб повідомити новини та плани на майбутнє. Вечорами на встановленій маленькій сцені проходять міні-концерти, а останнім часом активісти розважають себе прибиранням снігу.
Лада розповідає, що вони харчуються, в основному, за свій рахунок, але безкоштовно отримують чай і каву, а іноді кияни приносять пряники, як це було за часів «помаранчевої революції» в кінці 2004 року.