ІСТИНА І ТРАДИЦІЇ

«Шкіра, в якій я живу»: жах без криків

Велика Епоха
«Шкіра, в якій я живу» режисера Педро Альмодовара 29 вересня з'явиться в наших кінотеатрах. Уперше картина була представлена у конкурсній програмі 64-го Канського кінофестивалю, але золотої пальмової гілки не удостоїлася, здобувши тільки суперечливі відгуки.

Зйомки фільму «Шкіра, в якій я живу» були завершені ще в 2010 році. Знята картина за мотивами роману Тьєррі Жонке «Тарантул», а характер головного героя фільму допоміг створити образ доктора Франкенштейна.

Сюжет фільму:

Дія відбувається у місті Толедо 2012 року. Дружина лікаря Роберта Ледгарда (Антоніо Бандерас), талановитого хірурга, яка, потрапивши в автомобільну аварію, дістала страшні опіки, заподіяла собі смерть на очах у малолітньої доньки. Біль втрати не покидає лікаря, і він поринає у роботу, проводячи експерименти у створенні людської шкіри.

На цьому нещастя не закінчуються. Його єдина дочка після уявного зґвалтування потрапляє до психіатричної клініки, де так само, як і мати, накладає на себе руки. Вендета оволодіває серцем лікаря Ледгарда.

Головному герою за допомогою експериментів на гризунах таланить створити ідеальну синтетичну шкіру, яка повинна витримати будь-які ушкодження. Щоб довести експеримент до кінця, лікарю потрібен надійний помічник, відсутність моральних переконань та піддослідна «морська свинка». Перше і друге у Ледгарда є, а ось «піддослідної свинки»...