Навіть війна не може затьмарити повернення до традиційної краси й жіночності

Роль гендеру часто обговорюють у суспільстві, і уявлення про чоловічу та жіночу ідентичність зазнають значних змін, що відбивається на стосунках між людьми. На думку Тетяни Бруг, української дизайнерки елегантних жіночих сумок інстаграм-магазину Your Fairy Bag, елегантна жінка подібна до класичного мистецтва. Вона здатна надихати.

В інтерв’ю Epoch Times Тетяна розповіла про сумочки у вінтажному стилі, які робить сама. Ми також торкнулися теми традиційної жіночності й того, які якості вона розвиває в собі та чому важливий гідний зовнішній вигляд. Вона також прокоментувала російсько-українську війну і поділилася з нами думками, що надихають, про те, як бути жінкою. Тетяна вважає, що, оскільки ми є Божими створіннями, то маємо прагнути до світла, а не до темряви.

Що привело вас до того, що ви стали створювати елегантні жіночі сумочки?

Все почалося абсолютно спонтанно у вересні 2022 року. Я люблю вінтажні речі та знаю, що вінтажні сумочки з фермуаром (застібкою-«поцілунком»), особливо з ручною вишивкою, мають великий попит у деяких українських жінок. Одного разу я купила таку сумочку, і після покупки навколо неї вибухнув справжній ажіотаж — продавця просили перепродати її та пропонували подвійну ціну.

Мені це було трохи неприємно, і я подумала: адже я можу пошити таку саму сумку сама і не з ким не конкурувати, це має бути не так вже й складно. За «випадковим» збігом обставин я якраз була підписана в Instagram на українську майстриню, яка шиє схожі сумочки. Я придбала у неї відео з майстер-класом. Базові навички шиття у мене були з дитинства, від мами. Я раптом відчула повну впевненість у тому, що в мене все вийде. До речі, можете вважати це парадоксом, але з початком війни в Україні багато людей тут стали робити різні речі своїми руками та відкрили власний бізнес. Я опинилася серед них.

Які матеріали ви зазвичай використовуєте?

Найбільше мені подобаються гобелени, але я також люблю працювати з велюром. Підкладка, як правило, з бавовни. Я використовую як нові, так і вінтажні тканини. Я підписана на багато вінтажних магазинів у соціальних мережах, і мені подобається шукати невеликі відрізи вінтажних тканин. Деякі з них віком старші за мене, але дуже якісні — американська або англійська бавовна. Сумочки з таких тканин дуже особливі — таких більше ні в кого не буде. У них ніби є душа з досвідом.

Ви доповнюєте свої творіння різними елегантними металевими елементами. Що це за стиль і чому ви обрали саме його?

Про стиль я не замислювалася… Це просто, як каже мій чоловік, «Щоб красиво було!» Але можу сказати, що шию тільки сумки з фермуарами. Іноді люди просять пошити їм звичайну сумку. У мене для цього є все необхідне, крім одного — бажання. Сумки із застібкою-«поцілунком» — це наче щось чарівне з казки, щось зі старих добрих часів, коли жінки вміли бути жіночними та красивими, а чоловіки вміли їх поважати, цінувати та захищати. Ось такі в мене асоціації.

Жінкам завжди потрібно щось трохи казкове, щось надихаюче. Особливо в такі складні часи, як зараз в Україні. А натхненна жінка завжди зможе надихнути й чоловіка, тож у підсумку ми отримаємо трохи щасливіше суспільство. Не дарма я назвала свій магазин «Ваша чарівна сумка».

На яку групу жінок ви найчастіше орієнтуєтеся? Хто більше віддає перевагу елегантним аксесуарам — молоде чи старше покоління жінок?

Здебільшого це жінки старше 30 років. Іноді до мене звертаються і 70-річні. Гадаю, це пов’язано з тим, що чим старша людина, тим зріліший у неї смак, і їй хочеться чогось унікального. До того ж люди тих поколінь можуть оцінити ручну роботу. Але в громадських місцях я також часто ловлю на своїх сумочках цікаві погляди дівчаток-підлітків. Думаю, цілком природно, що людей приваблює щось гарне і традиційне, нехай навіть неусвідомлено.

Яке послання ви намагаєтеся донести до жінок, представляючи традиційну жіночу елегантність?

Слово «послання» звучить для мене занадто голосно. Я просто природним чином ділюся з людьми своїми цінностями та енергією через свою роботу. Насправді, кожен із нас так робить. І я намагаюся робити це відповідально — робити свою роботу добре і якісно. Я навіть стежу за своїми думками. Іноді це нелегко. Часом ловлю себе на негативних думках. Можливо, я на когось образилася або щось у цьому роді. У такому разі я призупиняю робочий процес і зосереджуюся на виправленні себе і своїх думок — прибираю негатив і залишаю тільки доброту до всіх людей і позитив. Тому що я вірю: те, що люди створюють своїми руками, несе в собі їхню енергію. Я хочу, щоб мої покупці отримували з моїми виробами тільки позитивну і праведну енергію.

Сумки — це аксесуар, вони доповнюють образ жінки. І я вважаю, що те, як ми виглядаємо, — це прояв поваги до себе і навколишнього світу; і це також може надихати інших людей. Наведу приклад. Коли почалася війна, у перші тижні люди були в шоці. Коли тіло стрясається від вибухів, тобі не до зовнішнього вигляду… Але коли я виходила з дому, я розуміла, що зовнішній вигляд важливий і може надихати інших, тож буквально змушувала себе нафарбуватися хоча б мінімально. Я також намагалася одягати тільки світлий одяг — депресивних і темних кольорів навколо і так було достатньо, і мені хотілося привнести у все це трохи світла. І ось приблизно на другий тиждень війни я побачила в продуктовому магазині (єдиному, який тоді залишився працювати в нашому кварталі) дівчину з повним макіяжем і витончено вдягнену. Вона була дуже красивою, і це мене так надихнуло! Річ не в прив’язаності до зовнішності — річ у силі духу! Ти дивишся на людину і розумієш, що якщо хтось може подолати важкі думки та продовжувати займатися звичайними повсякденними справами, то і я зможу!

У суспільстві роль жінок і чоловіків сильно переплутана. Чи вважаєте ви, що повернення до традиційної жіночності могло б позитивно вплинути на напрямок розвитку суспільства та міжособистісних стосунків?

Я переконана в цьому, на власному досвіді. У підлітковому віці я не носила спідниць і намагалася розвивати в собі сильну особистість. Я постійно з кимось боролася, щоб ніхто не зміг мене образити. Якщо не з кимось, то з самою собою, зі своєю природною добротою. Я намагалася бути нарівні з чоловіками, щоб не опинитися в становищі жертви.

Потім, поступово більше дізнаючись про закони Всесвіту, я зрозуміла, що чоловік і жінка — це справді різні істоти за своєю природою. І це зовсім не означає, що хтось із них кращий, а хтось гірший. Вони просто різні.

Згідно зі східними вченнями, чоловік має природу ян. Він прямий, істинний, твердий, благородний і відповідальний за жінку. А жінка — інь: м’яка, слухняна, турботлива і добра, і теж відповідальна за чоловіка. Результатом взаємодії цих якостей є гармонія, здатна принести людям справжнє сімейне щастя. Чоловік піклується про жінку, оберігає її, вміє приймати рішення за двох. Жінка теж поважає чоловіка, вміє згладжувати гострі кути, м’яка — про таку жінку чоловікові справді хочеться піклуватися.

Такими нас створив Бог. Це закон взаємодії. Саме так ми з чоловіком будували наші стосунки протягом багатьох років, і це справді працює. Але починати потрібно з себе. Це ключовий момент. Чоловікові складно проявляти свої чоловічі якості, коли жінка сама поводиться як чоловік і сперечається з ним. Мені здається, що я нарешті стала сильною особистістю. Ну, можливо, ще не зовсім стала, але вже точно в дорозі. І моя сила полягає в моїй «слабкості» і доброті. У якомусь величезному милосерді, здатному розтопити все погане і зле... Як у Богородиці. Коли я його переживаю, то відчуваю, що багато речей можу робити добре.

Чим ви ще займаєтеся, крім виготовлення сумок?

Взагалі, у мене багато різних занять. Є ще зайнятість, пов'язана з журналістикою. Також я захоплююся традиційними індійськими танцями і фламенко. Люблю грати на гітарі, співати. Я також уже понад половину свого життя, 24 роки, займаюся Фалунь Дафа. Це стародавня китайська система вдосконалення душі й тіла, що базується на принципах Істина, Доброта й Терпіння. Саме завдяки своєму духовному шляху я така, якою є зараз.

Звідки ви черпаєте натхнення, щоб бути справжньою жінкою в усіх сферах життя?

Практика Фалунь Дафа повертає людину до її істинної природи. Поступово позбуваєшся всього поганого, що насправді не має нічого спільного з твоїм істинним «я». Жінка стає більш жіночною, чоловік — більш мужнім. Але водночас ти духовно самодостатній, бо постійно працюєш тільки над собою і не намагаєшся виправити інших. Насправді, я далека від ідеалу, я все ще на шляху, і він неблизький. Але те, чого я досягла за ці роки, вже служить для мене міцним моральним фундаментом.

Що для вас означає бути жінкою, і які якості ви намагаєтеся в собі розвивати?

Бути жінкою для мене означає виконувати своє призначення в цьому світі. У цьому житті Бог дав мені жіноче тіло. Отже, для цього є причини, і я повинна зробити багато речей, які може зробити тільки жінка. Це розуміння дає мені якесь базове задоволення, відчуття того, що я живу правильно і з максимальною користю для себе і навколишнього середовища, за яке несу відповідальність.

Я все ще вчуся бути м'якою. Мені це дається нелегко, тому що я виросла в 90-ті роки в пострадянському середовищі, коли багато хто вчився «виживати». Я також звикла спілкуватися в чоловічому колі, але як «хлопець-друзяка», у мене багато друзів-чоловіків. Усе це наклало відбиток на мою поведінку і звички. Тепер я багато чого переосмислила. При цьому я, як і раніше, щиро ціную всіх своїх друзів.

Як ви підтверджуєте жіночність за допомогою одягу? Які речі носите найчастіше?

У мене взагалі багато одягу. Напевно, навіть більше, ніж слід було б. Але для мене одяг — це як фарби для художника. Я майже ніколи не одягаюся в базові речі. Мені потрібно, щоб було яскраво і красиво, кожен день як свято. Причому я особливо не замислююся про це, все відбувається само собою. Я майже ніколи не ношу чорне. Я також не стежу ні за якими стилістами. У мене завжди було своє розуміння стилю, в якому я впевнена. Хіба що іноді прислухаюся до порад чоловіка. Я люблю вінтажний одяг із натуральних тканин — таких брендів, як Laura Ashley і Gunne Sax. Жіночні сукні з воланами, мережива, квіткові принти й широкі спідниці (так, я виросла на «Віднесених вітром»).

Іноді, залежно від настрою, я можу одягнутися як циганка, але це буде стильна циганка. Приблизно 95% часу я ношу сукні або спідниці, особливо влітку. Водночас я трохи хуліганка — можу доповнити вінтажне жіночне вбрання кедами Converse або байкерською курткою. Так образ не виглядає архаїчним. Іноді ношу джинси або штани. У цьому разі намагаюся, щоб образ був елегантним, а не спортивним — доповнюю його блузками та гостроносими туфлями. Спортивний одяг я одягаю виключно для занять спортом.

Як ви думаєте, яке враження справляє на людей вигляд доглянутої та елегантної жінки?

Я думаю, це як класичне мистецтво. Яке враження воно справляє на людей? Науково доведено, що воно може зцілювати. Коли я дивлюся на картини епохи Відродження, мене іноді охоплює почуття якогось безмежного щастя, це зворушує до сліз. Нас усіх створив Бог, і, гадаю, ми повинні жити й мати світлий і гідний вигляд, прагнути до світла, а не до темряви. Думаю, просто такий порядок, або, якщо хочете, закон, який був залишений людству, щоб воно могло існувати довго і не деградувати.

За останні 100 років цей порядок по всьому світу був порушений лівими ідеями та перевернутий з ніг на голову. Але все ще є люди, які це розуміють. На щастя, в Україні багато жінок, які доглядають за собою, намагаються мати жіночний вигляд. Чоловіки тут теж часто поводяться як чоловіки. У громадському транспорті нерідко поступаються жінкам місцем, вміють брати на себе відповідальність… Усе це надихає людей ставати кращими.

У вашій країні вже довгий час триває війна. Як це впливає на ваше життя?

Війна — це, безумовно, страшне явище. Я не хочу говорити про це — ви й так бачите це щодня в новинах. Я знову скажу про світле, тому що якщо у людей є віра і доброта, то в темні часи їхнє світло видно ще яскравіше. Я думаю, що українці стали сильнішими. За ці 2,5 роки я бачила дуже багато прикладів взаємодопомоги та підтримки. Коли люди жертвують своїми інтересами й навіть життям, щоб допомогти іншим. І, знаєте, це нелегко для всіх. Коли людина робить такий вибір, це моральне і духовне зростання. Я думаю, ми всі виросли. Тому я впевнена, що рано чи пізно тут усе буде добре — про людей із таким серцем подбають згори.

Ми навчилися пристосовуватися, щоб усіма силами продовжувати жити нормальним життям у нинішніх умовах. І не втрачати сили духу — я думаю, це найголовніше. Вона не приходить сама собою. Мова знову про зусилля, про духовне зростання. Ми навчилися жити й працювати без електрики. З боку це, напевно, виглядає немислимо, але це наша реальність — Україна продовжує не просто існувати, а — жити. Функціонують підприємства і всі сфери послуг. Деякі — навіть краще, ніж до війни. Люди будують будинки, народжують дітей…

Що спадає вам на думку, коли ви думаєте про майбутнє, прогрес та інновації?

Я працюю на старій механічній ручній швейній машинці (не електричній) і тепер можу оцінити всі її переваги, коли електрику відключають надовго. Взагалі, у складних умовах стає зрозуміло: що простіші речі, то стабільніше вони працюють. Я завжди прагнула простоти. Якщо вибираю машину, то — з механічною коробкою передач, мені так спокійніше. Не люблю штучний інтелект… Ситуація у світі з роками все більш нестабільна. Ніколи не знаєш, що буде завтра. Я теж ніколи не думала, що одного разу дізнаюся, що таке війна…

Тому я вважаю, що майбутнє — за простими, традиційними речами. Знаєте, коли на кілька годин вимикають електрику, а разом із нею — і мобільний інтернет, я бачу, як люди починають спілкуватися одне з одним. У вікнах сусідніх будинків бачиш, як сім'ї, друзі збираються разом за столом і розмовляють. Діти у дворі грають у живі ігри замість того, щоб дивитися у свої смартфони. Щось у цьому є…

Яке напуття ви б дали молодому поколінню дівчат і жінок, які перебувають у пошуку себе і своєї ролі в сім'ї та суспільстві?

Вдосконалюйте себе як жінку, і ви відкриєте для себе дивовижний і теплий світ, який принесе щастя вам і вашим близьким і наповнить ваше життя сенсом.