ІСТИНА І ТРАДИЦІЇ

Культура стародавнього Китаю: Запросити вовка до хати — ідіома 53

Велика Епоха
Вовк — одна з найбільш розповсюджених хижих тварин у світі. У Китаї є дуже відома і з повчальним змістом казка про цю тварину.

У ній розповідається, що колись жив працьовитий хлопчик-пастух. Він дуже добре дбав про вівець.

культура стародавнього Китаю, китайські ідіоми, вовк, казка
культура стародавнього Китаю, китайські ідіоми, вовк, казка

Фото: nixxphotography/freedigitalphotos.net

Одного разу він побачив, що за стадом овець іде вовк, але не підходить близько. Хлопчик дуже стривожився.

Вовк щодня здалеку дивився на овець зі схилу пагорба і не робив нічого, аби заподіяти їм шкоду.

Хлопчик-пастух не побачив у вовка намірів напасти на овець, тому поступово послабив свою пильність. Він навіть роздумував над тим, що це може бути пастуший вовк, добрий його різновид, і що він відрізняється від інших вовків.

Одного разу хлопчику потрібно було сходити в місто, тому він запитав у вовка, чи не допоможе той йому охороняти овець. Вовк із радістю погодився, пообіцявши добре піклуватися про овець, поки хлопчика не буде.

Тоді пастух вирушив до міста. Коли вовк переконався, що хлопчик пішов, то накинувся на овець. Так довго пробувши без їжі, вовк тепер тамував свій голод вівцями.

Коли хлопчик повернувся, то побачив, що велика частина овець убита, а по всьому схилу гори видно кров. І тоді він зрозумів, що зробив вовк. Він довго шкодував через те, що був обманутий, і сказав: «Так мені й треба! Як я міг довіритися вовку і залишити його наглядати за вівцями?»

Ця казка стала дуже відомою в Піднебесній. Вона застерігала людей не довіряти тому, хто за своєю природою є небезпечним. Вираз «пустити вовка до себе в хату» вперше було використано у сценарії Цзя Чжунміня (1) наприкінці епохи династії Юань (1279—1368) і попереджало людей, що не можна відкривати двері небезпечному ворогові.

Пізніше ця історія перетворилася на ідіому 引狼入室 (yǐn láng rù shì), що в перекладі означає «запросити вовка увійти в дім».

Примітка:

Цзя Чжунмінь (贾仲名) (1343—1422) був знаменитим автором п'єс. Він жив наприкінці династії Юань і на початку династії Мін.

Доюй Чжун, Велика Епоха


Читайте також:
Культура стародавнього Китаю: Цитувати канони і базуватися на класиках — ідіома 52
Культура стародавнього Китаю: За першого барабанного бою бойовий дух найвищий — ідіома 51
Культура Китаю
Китайські ідіоми: що це?