Після нової хвилі ізраїльських ударів по Ірану Вашингтон опинився перед складним стратегічним вибором — як одночасно реагувати на ескалацію на Близькому Сході та зберігати фокус на стримуванні Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні.
Союзники США в Азії дедалі частіше ставлять запитання: чи не відверне іранський конфлікт увагу й ресурси Сполучених Штатів від протистояння з Пекіном?
Занепокоєння особливо відчутне в Тайвань. Тайванський законодавець Чень Куаньтін закликав Вашингтон якнайшвидше відновити баланс сил у регіоні.
Чень Куаньтін: Ми сподіваємося, що операція в Ірані буде швидкою, і що США зможуть оперативно відновити постачання військових ресурсів до Азії».
На його думку, Китай може скористатися моментом і посилити тиск на Тайвань, поки увага США зосереджена на Близькому Сході.
Схожі побоювання лунають і в Японії. Японські законодавці в понеділок обговорювали наслідки американо-ізраїльських ударів по Ірану. Один із учасників зустрічі повідомив агентству Reuters, що в Токіо остерігаються появи «прогалин» в обороні Східної Азії, якщо США почнуть перекидати війська та техніку на Близький Схід.
За словами джерела, японська сторона вимагає від Вашингтона гарантій, що ресурси не будуть масово виведені з регіону.
Нині близько 40% боєздатних військових кораблів США перебувають на Близькому Сході. Водночас авіаносець, який зазвичай дислокується в Азії, проходить технічне обслуговування в Японії.
Колишній чиновник Міністерства оборони США Браян Кларк зазначає, що можливості Військово-морські сили США наближаються до межі. Якщо конфлікт із Іраном затягнеться, Вашингтону, ймовірно, доведеться перекидати додаткові ресурси з Азії.
Аналітики розходяться в оцінках. Дехто вважає, що ослаблення союзників Пекіна — Ірану та Венесуели — в довгостроковій перспективі дозволить США зосередитися на стримуванні Китаю. Інші переконані, що чим довше триватиме конфлікт на Близькому Сході, тим більше стратегічного простору отримає Пекін для маневру в Азії.
Японський законодавець повідомив Reuters, що нинішня спільна стратегія полягає у стримуванні Ірану з подальшим перенесенням ресурсів до Індо-Тихоокеанського регіону для протидії КНР.
Втім, ключове питання залишається відкритим: чи вистачить у США ресурсів, щоб ефективно діяти на двох стратегічних напрямках одночасно?