Новини з Марсу

Фото: Getty Images

Ось виповнюється вже два роки з початку роботи на навколомарсіанскій орбіті апарата Європейського космічного агентства Mars Express. Реалізація цього проекту - спадкоємця російського "Марсу-96" - найбільший за останні роки успіх європейської і російської планетної науки.

Дані, отримані за допомогою створених російськими вченими разом із західноєвропейськими колегами приладів, дозволили одержати ряд важливих наукових результатів, багато з яких тільки-но готується до наукових публікацій. Це - відтворення структури атмосфери з високою точністю від поверхні планети до висоти 100-150 км, і її температурного профілю до 50-55 км. Вперше одночасно було зроблено заміри вмісту і побудовано карти розподілу водяної пари й озону в атмосфері. Було виявлено нічне сяяння моноксиду азоту, яке відоме на Венері, але раніше не спостерігалось на Марсі. Відкриті найдрібніші аерозольні частки, що заповнюють атмосферу планети до висоти 70-100 км.

Уперше був зафіксований водяний лід у південній полярній шапці наприкінці марсіанського літа. Карти, побудовані за даними приладу OMEGA з розділовою здатністю 1-3 км, показують, що ділянки водяного льоду знаходяться на краях більш великих областей замерзлої вуглекислоти. Товщина її шару не перевищує кількох метрів, а під ним - похований шар водяного льоду. Припускають, що за потужністю він може бути еквівалентним північній полярній шапці, яка повністю складається з водяного льоду з незначними (менше 1%) домішками пилу.

За допомогою приладу ОМЕGА було створено мінералогічну карту значної частини планети. Цікаво, що за істотного розмаїття мінералів, карбонати (солі вугільної кислоти) виявлені не були. Вони широко розповсюджені на Землі і саме в їхніх покладах, а не в живій речовині, кам'яному вугіллі та нафті зосереджена основна кількість вуглецю на нашій планеті. Таким чином, дані Mars Epress не підтверджують наявності запасів СО2 на Марсі, достатніх для суттєвих змін маси його атмосфери, і відповідно, перетворення клімату планети.

Одним зі значимих результатів досліджень стало виявлення в атмосфері Марса (після більш ранніх, довгих і марних пошуків) метану. Було визначено і його вміст - 10±5 частин на мільярд. Звичайно, це дуже мало, але оскільки метан безупинно руйнується в атмосфері за рахунок фотодисоціації, то для підтримки такої його кількості в атмосфері на Марсі повинно існувати джерело продуктивністю близько 300 тонн метану на рік. Таким джерелом могла б бути тектонічна діяльність. Зараз Марс вважається тектонічно неактивним, однак надходження метану в атмосферу може відбуватися з незначних тектонічних осередків: залишкового вулканізму або геотермальної активності. Проте, створений спеціально для пошуку таких "гарячих осередків" інфрачервоний радіометр, установлений на американському космічному апараті Mars Odyssey, поки не знайшов жодного. Комети і метеорити, які потрапляють на Марс, можуть дати тільки 2-4% необхідного відтворення метану. Тому не можна виключити навіть екзотичні припущення, у тому числі і наявність на нижній межі кріосфери, тобто на глибині 2-х км родовищ газогідратів і навіть існування там бактерій-метаногенів, подібних до тих, що були виявлені в глибоких підземних екосистемах Землі.

Чи є всі ці найцікавіші факти лише задоволенням людської цікавості чи все таки вони мають практичне значення?

Сполучна ланка між планетною наукою і наукою про Землю - галузь міждисциплінарних досліджень, іменована порівняльною планетологією. Суть її полягає в тому, що різні процеси в атмосферах Венери і Марса на ряді інших планет можна інтерпретувати на основі порівняння з процесами на Землі. Узагалі ж історія клімату нашої планети записана в геологічному літописі осадових порід, що дозволяє судити про умови існування на Землі та їхні зміни аж до моменту зародження життя на планеті. Однак навіть таку найціннішу інформацію найчастіше буває важко однозначно інтерпретувати. Дані вивчення інших планет допомагають у розшифровці геологічного літопису Землі.

Аналогії з іншими планетами допомагають зазирнути не тільки в минуле, але і в майбутнє Землі. Зрозуміти, наскільки стійка кліматична система нашої планети. Чи дійсно збільшення вмісту антропогенної вуглекислоти в атмосфері являє загрозу з погляду зміни умов існування? Чи можуть слабкі зміни температури, викликані збільшенням вмісту СО2, привести до незворотного збільшення вмісту водяної пари в атмосфері і парникової катастрофи? І тут також на допомогу приходять дослідження, виконані за допомогою космічної техніки на інших планетах. Їхні атмосфери і кліматичні системи - прекрасні природні дослідні стенди для перевірки різних теорій і моделей майбутнього Землі, розроблених найчастіше на основі не завжди однозначних висновків і з численними припущеннями. Завдяки відсутності на інших планетах біосферного фактора, їх кліматичні системи набагато простіші, а тому набагато легше піддаються кількісним описам і моделюванню і можуть бути певним природним еталоном, повідомляє РІА “Новости”.

Написати перший коментар

Додавання коментарю
Будь ласка, дотримуйтеся теми статті! Особиста переписка, ненормативна лексика та образи будуть вилучені. Адміністрація сайту залишає за собою право вилучати будь які коментарі, що не відповідають інтересам та іміджу Великої Епохи. Не використовуйте коментарі для розкручування Інтернет ресурсів та будь якої реклами. Такий матеріал буде видалено.
Ім я:
BBCode:
Коментар:
Код:*

Powered by AkoComment Tweaked Special Edition